"23" листопада 2015 р. м. Київ К/800/15016/13
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.12.2013
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013
у справі №0670/7948/12
за позовом Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області
до Громадської організації «Спілка власників землі»
про припинення юридичної особи, -
ДПІ у м. Житомирі Житомирської області ДПС звернулася до суду з позовом про припинення юридичної особи - Громадської організації «Спілка власників землі».
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.12.2013, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013, у задоволенні позову відмовлено.
ДПІ у м. Житомирі Житомирської області ДПС подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Громадська організація «Спілка власників землі» є місцевою громадською організацією, має статус юридичної особи з 03.05.1999.
ДПІ у м. Житомирі Житомирської області ДПС у позовній заяві вказує на те, що згідно з довідкою від 21.06.2012 № 228 юридична особа - Громадська організація «Спілка власників землі» з 05.05.2011 фінансової звітності не подає, що згідно із ч. 2 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» є підставою для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до Закону України «Про об'єднання громадян», що є спеціальним у спірних правовідносинах, позивач не наділений правом звернення до суду з позовом про припинення громадської організації.
Суд касаційної інстанції не може погодитися з такою позицією судів, оскільки вважає, що така позиція не відповідає правильному застосуванню норм законодавства, що врегульовує спірні відносини.
За правилом, встановленим частиною першою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV (зі змінами та доповненнями на час виникнення спірних відносин), дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців.
Частина друга цієї норми містить застереження про можливість встановлення законом особливостей державної реєстрації об'єднань громадян (у тому числі професійних спілок), благодійних організацій, політичних партій, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, асоціацій органів місцевого самоврядування, банків, торгово-промислових палат, фінансових установ (у тому числі кредитних спілок), бірж, а також інших установ та організацій.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 14 Закону України «Про об'єднання громадян» від 16.06.1992 №2460-XII (який був чинним на час реєстрації відповідача як юридичною особи) у випадку реєстрації об'єднання громадян набуває статус юридичної особи. Дані реєстрації включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців шляхом внесення відповідного запису в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.
З огляду на викладене, норми Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» є загальними відносно спеціальних норм Закону України «Про об'єднання громадян», які регулюють питання реєстрації об'єднання громадян, їх ліквідації і не суперечать загальним нормам.
Підстави припинення юридичної особи, визначені статтею 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», є незалежними від випадків примусового розпуску (ліквідації) об'єднань за статтею 32 Закону України «Про об'єднання громадян», які додатково передбачені для осіб, що підпадають під дію цього Закону.
Відповідно до абзацу 5 частини другої статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.
Відповідно до п. 67.2 ст. 67 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців.
Таким чином, органи податкової служби наділені правом звернення до суду з позовом про припинення юридичної особи, яка має статус громадської організації, за неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.
Судами попередніх інстанцій при розгляді справи не було враховано норми Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності» та Податкового кодексу України.
Для правильного вирішення цього спору судам слід було надати належну правову оцінку доводам податкового органу про неподання відповідачем податкової звітності протягом одного року як підстави для припинення юридичної особи, дослідивши відповідні докази.
Невстановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають значення для її розгляду та вирішення спору та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби задовольнити частково.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.12.2013 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді Л.В. Ланченко
Ю.І. Цвіркун