08 грудня 2015 року м. Київ К/800/13806/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Моторного О.А. - головуючого,
Борисенко І.В.,
Кошіля В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська фабрика гофротари"
на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2014
у справі № 817/3765/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська фабрика гофротари"
до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області
про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,-
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 27.11.2013 позовні вимоги задоволено.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2014 скасовано постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27.11.2013 та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Нововолинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Волинській області були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000012301/0/13 від 19.01.2010, №0000012301/1/13 від 26.02.2010, №0000012301/2/13 від 30.04.2010, №0000012301/3/13 від 22.07.2012, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 731888,00 грн. за основним платежем та 365944,00 грн. за штрафними санкціями.
ТОВ «Волинська фабрика гофротари» зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені до Волинського окружного адміністративного суду.
Так, постановою Волинського окружного адміністративного суду від 04.10.2010 у справі №2а-2160/10/0370, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2013, в задоволенні позову відмовлено.
16.09.2013 позивачем було отримано податкову вимогу форми «Ю» від 13.09.2013 №181-19, відповідно до якої станом на 12.09.2013 сума податкового боргу ТОВ «Волинська фабрика гофротари» за узгодженими грошовими зобов'язаннями по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) становить 1 094 703,62 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 731 888,00 грн. за основним платежем та 365 944,00 грн. за штрафними санкціями є неузгодженими до набрання законної сили рішенням у справі №817/2197/13-а, а тому відповідачем безпідставно та необґрунтовано винесено податкову вимогу форми «Ю» від 13.09.2013 №181-19.
Однак, колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову, враховуючи наступне.
Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України (ч.1 ст.255 КАС України).
Відповідно до п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 зазначеного Кодексу, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що предметом стягнення може бути лише прострочене, а не будь-яке інше зобов'язання; у податкових правовідносинах таким зобов'язанням може бути лише узгоджене податкове зобов'язання після закінчення граничних строків його сплати (податковий борг).
Неузгоджена сума податкового зобов'язання, визначена в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні до набрання судовим рішенням законної сили, не набуває ознак податкового боргу, відповідно - податкове повідомлення-рішення не містить відомостей про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення податкового боргу.
Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, необхідною умовою для винесення податкової вимоги є: по-перше, наявність узгодженого грошового зобов'язання, по-друге несплата такого узгодженого грошового зобов'язання платником податків у встановлені законодавством строки.
Отже, як було вірно встановлено судом апеляційної інстанції, саме з моменту прийняття Львівським апеляційним адміністративним судом постанови від 21.06.2013, суми, що визначені спірними податковими повідомленнями-рішеннями є узгодженими та не сплачені позивачем, у зв'язку з чим відповідачем правомірно виставлено позивачу податкову вимогу форми "Ю" від 13.09.2013 №181-19, відповідно до якої, станом на 12.09.2013, за ТОВ «Волинська фабрика гофротари» рахується борг за узгодженими грошовими зобов'язаннями в сумі 1094703,62 грн. (728759,62 грн. - основний платіж, 365944,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Висновок суду першої інстанції про те, що податкова заборгованість за податковими повідомленнями-рішеннями №0000012301/0/13 від 19.01.2010, №0000012301/1/13 від 26.02.2010, №0000012301/2/13 від 30.04.2010, №0000012301/3/13 від 22.07.2012 є неузгодженою, оскільки позивачем оскаржено вказані податкові повідомлення-рішення до Рівненського окружного адміністративного суду, ухвалою якого від 03.07.2013 відкрито провадження по справі, правомірно відхилено судом апеляційної інстанції, оскільки ухвала про відкриття провадження у справі не скасовує рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.10.2010, яке набрало чинності 21.06.2013.
Крім того, слід зазначити, що стаття 56 Податкового Кодексу України регламентує способи захисту прав платників податків шляхом адміністративного чи судового оскарження, визначає процедури та процес адміністративного оскарження. Тобто, будь - які рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному (досудовому) чи судовому порядку. Зазначена норма не містить посилань на те, що платник податків може повторно, протягом 1095 днів, звертатися до суду про скасування податкового повідомлення - рішення, після закінчення процедури судового оскарження та після набрання чинності судовим рішенням, яким вирішено спір по суті.
Натомість, зазначена норма вказує на те, що з урахуванням строків давності, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення, однак, вказана норма не надає платнику податків права на оскарження податкових повідомлень - рішень у невизначеній кількості протягом 1095 днів.
Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом апеляційної інстанції.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.
Керуючись ст. ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська фабрика гофротари" відхилити.
Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2014 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис)О.А. Моторний
Судді(підпис)І.В. Борисенко
(підпис)В.В. Кошіль