03 грудня 2015 року м. Київ К/800/17696/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т.
Розваляєвої Т.С.
Маслія В.І.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Запорізької митниці на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.03.2014р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015р. у справі № 808/912/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім.А.М.Кузьміна» до Запорізької митниці про визнання дій неправомірними та скасування рішення, -
ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна» звернулось до Запорізької митниці з позовом, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів за шостим методом №112030000/2013/000561/2 від 09.08.2013 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №112030000/2013/00602 від 09.08.2013 за ВМД №112030000/2013/017843;
- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача переплату ввізного мита у сумі 10168,21 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості та необґрунтованим витребуванням у позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04.03.2014р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015р., позовні вимоги задоволені частково. Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №112030000/2013/000561/2 від 09.08.2013 року. Визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112030000/2013/00602 від 09.08.2013 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
На постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.03.2014р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015р. надійшла касаційна скарга Запорізької митниці, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
За змістом частини 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.03.2013 між ПАТ "Дніпроспецсталь" (покупець) і "Lintorfer Eisengiesserei GmbH" (виробник - продавець) Ратиген, Германія, укладено контракт №13130290, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити покупцю товар відповідно до специфікацій на умовах DAP Запоріжжя у відповідності до Інкотермс 2010. У Специфікації №1, яка є невід'ємною частиною контракту, вказано кількість товару в шт., ціну товару в Євро за штуку, а також загальну вартість товару в Євро.
На підставі Контракту №13130290 від 26.03.2013 та Додатку №1 - Специфікації №1, позивачем від Компанії "Lintorfer Eisengiesserei GmbH" отриманий товар "виливниці", країна виробництва Німеччина (далі - Товар).
Задля здійснення митного контролю та митного оформлення такого товару позивачем до відповідача 09.08.13 була подана вантажна митна декларація №112030000/2013/017823, відповідно до графи 43 якої, позивачем зазначено основний метод (перший) визначення митної вартості за ціною угоди.
З метою підтвердження заявленої митної вартості товару до ВМД позивачем були задекларовані наступні документи: зовнішньоекономічний договір №13130290; специфікація №1 від 26.03.2013; лист №213-849; лист №11/2496; інвойс №40.926 від 26.06.2013, DELIVERY-NOTE №20.197 від 26.06.2013, сертифікат відповідності, сертифікат походження, CMR №0551135, експертна декларація №MRN 13DE260479185373Е1; інвойс №40.938 від 27.06.2013, DELIVERY-NOTE №27.183 від 27.06.2013, сертифікат відповідності, сертифікат походження, CMR, експертна декларація №MRN 13DE260479186987Е0; інвойс №40.968 від 04.07.2013, DELIVERY-NOTE №27.204 від 04.07.2013, сертифікат відповідності, сертифікат походження, CMR №442, експертна декларація №MRN 13DE260479620221Е9; інвойс №40.469 від 04.07.2013, DELIVERY-NOTE №27.205 від 04.07.2013, сертифікат відповідності, сертифікат походження, CMR №264059, експертна декларація №MRN 13DE260479620997Е6 (гр.44 ВМД та доповнення до декларації.МД-6). Також разом з ВМД позивачем була подана декларація митної вартості товару ф. ДМВ-1, в якій митна вартість товару визначена позивачем за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.
При здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості згідно п.2 ст.53 МКУ митним органом були вказані наступні розбіжності в поданих до митного оформлення документах:
- в інвойсах №40.926 від 26.03.2013; №40.938 від 27.06.2013; №40.968 від 04.07.2013; №40.969 від 04.07.2013 відсутнє посилання на додаток 31 від 26.03.2013;
- надані до митного оформлення копії МД країни відправлення не несуть цінової інформації щодо товару «виливниці».
Враховуючи раніше вказані розбіжності та той факт, що заявлені відомості повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, що підлягають обчисленню, відповідачем було зазначено, що для підтвердження митної вартості необхідно додатково надати згідно п.3 ст.53 МКУ наступні документи: - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" 09.08.2013р. було ознайомлено з переліком витребуваних додаткових документів. На вимогу митного органу згідно пункту 2 ст.53 МКУ декларантом було повідомлено, що:
- в інвойсах №40.926 від 26.06.2013 р., №40.938 від 27.06.2013 р, №40.968 від 04.07.2013 р., №40.969 від 04.07.2013 р. міститься посилання на номер контракту №13130290 від 26.03.2013, а Специфікація №1 від 26.03.2013 є по-перше єдиною Специфікацією до вищевказаного контракту, а по-друге як вказано в пункті 5 Специфікації № 1 від 26.03.2013 "Дана Специфікація являється невід'ємною частиною контракту № 13130290 від 26.03.2013, а в пункті 1 контракту 13130290 від 26.03.2013 вказано, що "кількість, ціна та вартість виливниць визначається Специфікацією", яка власне і була подана в пакеті документів для митного декларування;
- в МД країни відправлення відсутні вартісні показники через те, що форма заповнення МД не містить цієї інформації. На підтвердження в пакеті для митного оформлення було надано лист компанії Lintorfer від 17.04.2013р., де повідомляється, що відповідно до правил заповнення електронної форми ці дані вказуються, але не відображуються. Крім того, повідомлено що графа 7 кожної МД країни відправлення містить номер заказу та відвантажувальної відомості, де міститься інформація про номер контракту, його дату, вагу, серійні номери виливниць, відправника, отримувача, номер транспортного засобу перевезення тощо;
- в якості виписки з бухгалтерської інформації було надано інвойси та відвантажувальні відомості. Також зазначено, що іншої бухгалтерської інформації виробник немає, оскільки використовує лише 2 вказаних документи в своєму діловодстві. В якості каталогів, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару в пакеті для митного оформлення була надана Калькуляція вартості виливниць від 19.04.2013 наданою виробником "Lintorfer Eisengiesserei GmbH". Прайс-листів компанія немає оскільки виливниці є специфічним товаром, який виробляється за індивідуальними кресленнями, унікальність якого підтверджена листом компанії виробника, який було надано в пакеті документів для митного оформлення, і не може мати узагальненої ціни;
- в якості висновків про якісні та вартісні характеристики товару було надано висновок № 9/321 від 11.07.2013 спеціалізованої експертної організації ДП "Держзовнішінофрм" в якості підтвердження митної вартості товару;
- в якості інформації біржових організації про вартість сировини було надано звіт від 21.03.2013, який щоквартально офіційно публікує "Wirtschaftsvereinigung Stahl" "Економічна рада сталі" Німеччини про вартість 1 тони скрапу на рівні 316 євро/тонну, а саме як вказано в пункті 3 контракту 131302902 від 26.03.2013 на основі вищевказаного звіту "Lintorfer Eisengiesserei GmbH" формує ціни на виливниці.
Також, зазначено, що декларантом надані всі наявні в нього документи, ніякі інші документи на момент декларування не надаватимуться.
За результатами перевірки наданих позивачем документів для митного оформлення товару, відповідачем винесено рішення №112030000/2013/000561/2 від 09.08.2013 про коригування митної вартості товару за шостим методом. 09.08.2013 митним органом видано Картку відмови у митному оформленні товару №112030000/2013/00602 за поданою ВМД №112030000/2013/017823.
Позивач, 09.08.2013, подав митному органу нову митну декларацію №112030000/2013/017843, яку прийнято до митного оформлення, про що свідчить проставлений на ВМД штамп "Під митним контролем". Платежі за ВМД №112030000/2013/017843 з ввізного мита становлять 57 094,46 грн. Тобто, за декларацією №112030000/2013/017843 в результаті застосування митним органом шостого методу визначення митної вартості товару, різниця між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом склала 10 168,21 грн.
Не погоджуючись з такими діями позивач і звернувся з даним позовом.
Отже, предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару.
Розглядаючи справу та задовольняючи позовні вимоги в частині скасування рішення та картки відмови, суди дійшли висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012р. (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Відмовляючи позивачу в митному оформленні товару за 1 методом, митний орган посилався на наявність сумніву в правильному визначенні заявленої митної вартості та на неподання позивачем всіх додатково витребуваних документів. При цьому відповідачем був застосований метод 2-ґ (резервний) визначення митної вартості товару. Відповідно до положень Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Як вірно встановлено судами, при прийняті рішення, Митним органом не були враховані додаткові документи, які Декларант надав на вимогу митного органу, що, фактично, є підтвердженням формального витребування відповідачем додаткових документів. Так, митним органом не враховані надані Декларантом в якості каталогів, прейскурантів (прас-листів) виробника товару в пакеті для митного декларування Калькуляція вартості виливниць від 19.04.2013 надана виробником "Lintorfer Eisengiesserei GmbH", які підтверджують ціну контракту; обґрунтоване посилання Декларанта на інвойси та відвантажувальні відомості (Delivery-NOTE №…) які були первісно надані до митного органу, які містять всю необхідну інформацію для визначення митної вартості, зокрема кількість, тип, ціну, серійний номер (LOT) та інші дані, висновок №9/321 від 11.07.2013 спеціалізованої експертної організації ДП "Держзовнішінформ", який також підтверджує ціну контракту та визначення митної вартості за нею, а саме той факт, що виливниці які постачаються за контрактом № 13120819, специфікацією № 2 від 16.10.2012, та зазначеними інвойсами відносяться до категорії товарів, що виготовлені за спеціальним замовленням та мають особливі технологічні характеристики, звіт від 21.03.2013, який щоквартально офіційно публікує "Wirtschaftsvereinigung Stahl" "Економічна рада сталі" Німеччини про вартість 1 тони скрапу на рівні 316 євро/тонну, а саме як вказано в пункті 3 контракту 131302902 від 26.03.2013 на основі вищевказаного звіту "Lintorfer Eisengiesserei GmbH" формує ціни на виливниці.
Посилання митного органу лише на наявну в митниці інформацію щодо раніш визначених митних вартостей не є беззаперечним доказом з боку митного органу. Крім того, як свідчать матеріали справи, зазначена в Рішенні №112030000/2013/000561/2 - МД №112030000/2013/016001 від 11.07.2013 є повторно оформленою із митною вартістю визначеною за шостим методом. Поданими до митного оформлення вони були тим же Позивачем, також на підставі таких же раніш прийнятих рішень про коригування митної вартості за шостим методом, на той же товар виливниці, того ж типу та креслення, того ж виробника "Lintorfer Eisengiesserei GmbH" Ратиген, Германія поставленого тому підприємству ПАТ"Дніпроспецсталь". Фактична ж ціна за контрактом та митна вартість яку декларант (ПАТ "Дніпроспецсталь") визначав первісно на ці ж виливниці була інша, ніж митна вартість що міститься в ціновій базі ДМСУ за повторною ВМД №112030000/2013/016001.
Щодо посилань митного органу не те, що Декларант у деклараціях поданих до митного оформлення сам зазначив вагу в кг, слід зазначити, що декларант визначав митну вартість за першим (основним) методом тобто відповідно до умов контракту №13130290 та специфікацією №1. Вказаними документами сторони узгодили ціну виходячи із певної вартості за 1 штуку виробу, в залежності від його типу та креслення, в розрахунок ціни така складова частина як вага не входила.
Митний орган, відповідно ст. 54 МК України, здійснюючи контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час митного оформлення мав можливість впевнитися в механізмі визначення ціни та її розрахунках шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Крім того, всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів Декларантом були зазначені та підтверджені наданими документами.
Як вбачається з матеріалів справи, в оформленій та наданій декларантом первісній ВМД №112030000/2013/017823 (графа 31 ВМД), так і в Рішенні №112030000/2013/000561/2 (графа 26), яке оформлював сам митний орган було чітко зазначено тип виливниць та їх кількість місць (lot/серійний номер).
Посилання відповідача у Рішенні на те, що митна вартість не може бути визнана оскільки виявлено, що документи, які надані до митного оформлення товару містять розбіжності а також що Декларант відмовився від надання в повному обсязі додаткових документів обґрунтовано не прийняті судом попередніх інстанцій враховуючи те, що раніше надані декларантом документи містили всі необхідні числові значення для визначення числового значення заявленої митної вартості - кількість та тип виливниць, їх ціну відповідно типу виливниць. Обставини та матеріали справи свідчать, що декларант не відмовлявся від надання додаткових документів, а напроти надав всі документи, можливість надання яких об'єктивно існувала у позивача на час витребування митницею, та які підтверджують митну вартість, заявлену декларантом, за методом №1 (за ціною договору).
Таким чином, обставини справи свідчать, що надані декларантом документи містили всі необхідні числові значення для визначення числового значення заявленої митної вартості - кількість та тип виливниць, ціну відповідно типу виливниць.
Посилання митного органу на те, що в наданих документах відсутня детальна інформація щодо формування ціни згідно до п. 3 контакту купівлі-продажу виливниць (сировина складова скрап ціною 300 євро; стаття сировинної складової "скрап" в калькуляції вартості відсутня; калькуляція вартості без статті "прибуток") є безпідставними, оскільки згідно п.3 Контракту, ціна на товароснована на ціні на скрап 316,00 євро/тонна на умовах поставки DDU Запоріжжя, Україна, автомобілем 21 тонна, без упаковки. Ціна буде переглядатися щокварталу згідно щомісячного звіту по ціні скрапу 2 категорії, опублікованого "Wirtschaftsvereinigung Stahl" "Економічною радою сталі". Вказане свідчить про те, що ціна на скрап є лише складовою частиною ціни на товар, та, фактично, вартість скрапу не є тотожним вартості товару. Згідно п.1 Контракту, кількість, якість, ціна, вартість, строки та умови поставки товару визначаються специфікаціями, які є невід'ємною частиною Контракту. Більш того, на момент витребування додаткових документів митний орган не зазначав такі підстави як сумніви з приводу саме ціни на скрап. Документів на підтвердження цієї складової ціни не витребовував.
Аналізуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої та апеляційної інстанцій, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.
Отже, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, суди дійшли вірного висновку щодо протиправності рішення про коригування митної вартості товарів.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу Запорізької митниці відхилити, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.03.2014р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: