03 грудня 2015 року м. Київ К/800/39977/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.
розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний берег» до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Південний берег» (далі - ТОВ «Південний берег») звернулось до суду з позовом до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - Жовтнева ОДПІ) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року позовні вимоги ТОВ «Південний берег» задоволено.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року апеляційну скаргу Жовтневої ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року - залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Жовтнева ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ «Південний берег» у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
Жовтневою ОДПІ проведено виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ в рахунок майбутніх платежів за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалася у січні 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 19 травня 2011 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем норм п. 198.3, ст. 198, п. 200.1, 200.2, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено суму податкового кредиту на 1495000,00 грн. за січень 2011 року та відповідно занижено податок на додану вартість за січень 2011 року на загальну суму 1495000,00 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03 червня 2011 року №0000452301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1495000,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 1,00 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що зазначені обставини, були предметом судового розгляду в справі №2а-9041/11/1470. За результатом розгляду якої, Миколаївський окружний адміністративний суд, із висновками якого погодився Одеський апеляційний адміністративний суд, постановою від 19 вересня 2012 року скасував податкове повідомлення-рішення №0000452301 від 03 червня 2011 року.
У подальшому Жовтнева ОДПІ у червні-липні місяці 2011 року знову провела документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 31 березня 2011 року. За результатами перевірки складено акт №583/23-31554170 від 18 липня 2011 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем норм п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.203 ст.200, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 1534929,00 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення рішення №0000732301 від 11 серпня 2011 року, яким позивачу збільшила суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у розмірі 39929,00 грн. та нарахувала фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 1,00 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Південний берег» 14 грудня 2006 року уклало з ТОВ «ТРАНС-МК» договір генерального підряду №1/14.12.06-ГП, за умовами якого ТОВ «ТРАНС-МК», як генеральний підрядник виконав роботи з будівництва пансіонату на замовлення ТОВ «Південний берег». Факт виконання робіт та реальність здійснення господарських операцій підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
У відповідності до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно зі абз.1 п.198.2 ст. 198 статті ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу (абз. 1 п.198.6 ст.198 ПК України).
Пунктом 201.1 ст.201 ПК України передбачені вимоги до податкової накладної, яку платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що перевірка ТОВ «Південний берег» проводилась виключно на підставі даних, встановлених попередньою перевіркою, висновки якої скасовані рішенням суду, так як досліджувались взаємовідносини між тими ж самими сторонами на виконання одного і того ж договору, але в наступному податковому періоді.
За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку про те, що оскільки, судовим рішенням було встановлено реальне виконання умов вищевказаного договору, спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ «Південний берег».
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко
М.О. Федоров