03 грудня 2015 року м. Київ К/800/36665/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
суддівОстровича С.Е.
Степашка О.І.
Федорова М.О.
секретар судового засідання Мартиненко Г. В.
представник позивача Коршун Т. О.
представник відповідача Піддубко Є. Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкомтех-Проект» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інкомтех-Проект» (далі - ТОВ «Інкомтех-Проект») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2015 року позовні вимоги ТОВ «Інкомтех-Проект» задоволено частково.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2015 року - залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у Шевченківському районі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Інкомтех-Проект».
ТОВ «Інкомтех-Проект» подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
ДПІ у Шевченківському районі проведена документальна планова перевірка ТОВ «Інкомтех-Проект» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року відповідно до затвердженого плану перевірки. За результатами перевірки складено відповідний акт №1840/26-59-22-01/32830287 від 30 грудня 2014 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.п.14.1.27 та п. 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст. 138, п.п.138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п.п.139.1.1 п. 139.1 ст.139, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.4 ст. 201, п. 201.6 ст. 201, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.
На підставі акта перевірки ДПІ у Шевченківському районі прийняті податкові повідомлення-рішення №0000302201 від 19 січня 2015 року, яким ТОВ «Інкомтех-Проект» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 61207769,00 грн. за основним платежем, 15301942,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та №0000312201 від 19 січня 2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 61576873,00 грн. за основним платежем, 15394218,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом періоду, який перевірявся, ТОВ «Інкомтех-Проект» мало господарські відносини з контрагентами ТОВ «Експортно-імпортна компанія «Верес», ТОВ «Пейнер», ТОВ «Вербена», TOB «Вербена-Н». Факт придбання позивачем товарів підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, спричинили реальні зміни у майновому стані сторін, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача.
Судами попередніх інстанцій зазначено, що податковим органом не надано жодного судового рішення щодо визнання нікчемними (недійсним) укладених між позивачем та зазначеними контрагентами угод.
Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною 2 ст. 9 Закону Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачені вимоги до первинних документів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Інкомтех-Проект» підтверджено здійснення господарських операцій відповідними податковими накладними та іншими документами що за своєю формою та змістом відповідають ст. 201 ПК України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять всі обов'язкові реквізити.
Крім того, невиконання контрагентами платника своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету має негативні наслідки лише щодо цієї особи і платник податку не може бути позбавлений права на податковий кредит та відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі вимоги чинного законодавства та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту.
За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про те, що позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій, а тому не визнання податковим органом права на податковий кредит та твердження про завищення валових витрат є безпідставними.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Інкомтех-Проект» та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко
М.О. Федоров