03 грудня 2015 року м. Київ К/800/36415/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
суддівОстровича С.Е.
Степашка О.І.
Федорова М.О.
секретар судового засідання Мартиненко Г. В.
представник позивача Ситник Н. М.
представник відповідача Ступак Р. В.
представник третьої особи Марціяш О. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські макарони» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, за участю третьої особи без самостійних вимог -Приватного підприємства «Компромісс Плюс» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські макарони» (далі - ТОВ «Українські макарони») звернулось до суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - Вишгородська ОДПІ), за участю третьої особи без самостійних вимог -Приватного підприємства «Компромісс Плюс» (далі - ПП «Компромісс Плюс») в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року позовні вимоги ТОВ «Українські макарони» задоволено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2015 року апеляційну скаргу Вишгородської ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року - залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Вишгородська ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Українські макарони».
ТОВ «Українські макарони» подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу Вишгородської ОДПІ.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
Вишгородською ОДПІ на підставі наказу №540 від 12 вересня 2014 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Українські макарони" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із ПП "Компромісс Плюс" за період 01 квітня 2014 року по 30 квітня 2014 року. За результатами перевірки складено акт №2012/10-08-22-01/31239749 від 26 вересня 2014 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем: п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2014 року на суму 1321600,00 грн.
На підставі акта перевірки Вишгородською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0003672201 від 17 жовтня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 1321600,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 330400,00 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач мав господарські відносини з ПП "Компромісс Плюс" на підставі договору поставки №1282 від 22 квітня 2014 року, та додатку №1 до договору поставки. За умовами вказаного договору ПП "Компромісс Плюс" (постачальник) зобов'язується передати у власність ТОВ "Українські макарони" (покупець), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, кількість, асортимент, ціна товару, терміни передачі і оплати, місце постачання товару визначені вказаним додатком до договору. Реальності виконання умов вказаного договору підтверджується належними первинними документами, зокрема договором поставки з додатком до нього, видатковими та податковими накладними, рахунками-фактури, актом прийому-передачі товару №1 від 22 квітня 2014 року, актом прийому-передачі товару на комісію №1 від 22 квітня 2014 року, вантажною митною декларацією від 15 травня 2014 року №500010003/2014/003578, листом ПП "Компромісс Плюс" №25/06 від 25 червня 2014 року з відміткою про прийняття його податковим органом та банківськими виписками.
Судами попередніх інстанцій зазначено, що податковим органом не надано жодного судового рішення щодо визнання нікчемними (недійсним) укладених між позивачем та зазначеними контрагентами угод.
Відповідно до ст.185, ст. 188-189, ст.198, 201 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту Покупця.
Порядок формування Податкового кодексу України, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.
Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Згідно п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Судами попередніх інстанцій також зазначено, постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2014 року по справі №810/5506/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року, - визнано протиправними дії відповідача, які полягали у прийнятті наказу №540 від 12 вересня 2014 року «Про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Українські макарони» (за наслідками якого винесено акт перевірки від 26 вересня 2014 року №2012/10-08-22-01/31239749).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною 2 ст. 9 Закону Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачені вимоги до первинних документів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Українські макарони» підтверджено здійснення господарських операцій відповідними податковими накладними та іншими документами що за своєю формою та змістом відповідають ст. 201 ПК України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять всі обов'язкові реквізити.
Крім того, невиконання контрагентами платника своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету має негативні наслідки лише щодо цієї особи і платник податку не може бути позбавлений права на податковий кредит та відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі вимоги чинного законодавства та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту.
За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що фактичне виконання господарських зобов'язань підтверджується належним чином оформленими первинними документами, укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, отримані блага використані позивачем у власній господарській діяльності, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі його активів, а отже зазначене повністю спростовує доводи відповідача, що здійснені позивачем і його контрагентами господарські операції не мали реального характеру, а використовувались виключно для зменшення податкових зобов'язань позивача, не має документального підтвердження.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про наявність правових підстав задоволення позовних вимог ТОВ «Українські макарони» та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко
М.О. Федоров