16 листопада 2015 року м. Київ К/800/51384/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
ГоловуючогоНечитайла О.М.
СуддівПилипчук Н.Г.
Ланченко Л.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Міністерства доходів і зборів України
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2013 року
у справі №2а-12296/12/2670
за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Імперіал Тобако Юкрейн»
до Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової служби України
про визнання рішення нечинним,
Підприємство з іноземними інвестиціями «Імперіал Тобако Юкрейн» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової служби України (далі - відповідач) про визнання рішення нечинним.
Окружний адміністративний суду міста Києва постановою від 09 жовтня 2012 року відмовив у задоволенні адміністративного позову.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 09 липня 2013 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 29 вересня 2014 року, рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове, яким задовольнив позовні вимоги. Скасував рішення відповідача про застосування штрафних санкцій від 10 серпня 2012 року №000182.
Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.
Працівники контролюючого органу провели фактичну перевірку складського приміщення, що належить позивачу, за адресою м. Київ, вул. Академіка Заболотного,35 на предмет дотримання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, про що склади акт від 23 липня 2012 року №0211/01/20044494, яким встановили порушення позивачем вимог статей 15, 152, 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та пункту 16 «Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1251.
За результатами перевірки контролюючий орган прийняв рішення про застосування штрафних санкцій від 10 серпня 2012 року №000182, яким на підставі абзацу 10 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» за порушення статті 152 вказаного Закону в частині «нерозміщення наочної інформації», застосував до позивача фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 3 400,00 грн.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Фактичною підставою для прийняття спірного рішення про застосування фінансових санкцій слугували висновки контролюючого орган про порушення позивачем вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» в частині відсутності у складському приміщенні позивача, наочної інформації, яка складається з графічного знака про заборону куріння та тексту: «Куріння заборонено!».
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із відсутності у діях позивача порушень вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», оскільки вимоги частини 4 статті 152 вказаного Закону, не стосуються складських приміщень, що унеможливлює застосування відповідальності за порушення вказаної статті до позивача.
Судом попередньої інстанції встановлено, що об'єктом перевірки відповідача стало складське приміщення, яке використовується позивачем на підставі договору оренди нежитлових приміщень від 15 лютого 2010 року №66110-145/450, укладеного між позивачем та ЗАТ«Імперіал Тобакко Продакшн».
Як вбачається з матеріалів справи, при проведенні перевірки контролюючим органом встановлено, що склад використовувався позивачем для зберігання тютюнових виробів, які мають доступ до прямих сонячних променів. Крім того, у складському приміщенні не розміщена наочна інформація, щодо дозволу або заборони куріння, та тексту такого змісту: «Куріння заборонено!».
Статтею 152 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлено обмеження щодо споживання тютюнових виробів.
Так, за змістом статті 152 вказаного Закону визначено, що забороняється куріння тютюнових виробів: 1) у ліфтах і таксофонах; 2) у закладах охорони здоров'я; 3) у навчальних та освітньо-виховних закладах; 4) на дитячих майданчиках; 5) на спортивних майданчиках; 6) у під'їздах жилих будинків; 7) у підземних переходах; 8) у громадському транспорті (включаючи транспорт міжнародного сполучення).
Забороняється, крім спеціально відведених для цього місць, куріння тютюнових виробів: 1) у закладах громадського харчування; 2) у приміщеннях органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ; 3) у приміщеннях закладів культури; 4) у приміщеннях закритих спортивних споруд; 5) у приміщеннях підприємств, установ та організацій всіх форм власності.
У місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: «Куріння заборонено!».
У спеціально відведених для куріння місцях розміщується наочна інформація, яка складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту: «Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!».
У закладах громадського харчування відводиться не менше 50 відсотків площі торгових залів таких закладів для обслуговування осіб, які не курять.
Власник або уповноважені ним особи чи орендарі відповідних споруд, окремих приміщень зобов'язані відвести спеціальні місця для куріння, обладнані витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, а також розмістити наочну інформацію про розташування таких місць та про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів.
У місцях для куріння має бути розміщено прямокутний графічний знак із текстом такого змісту: «Місце для куріння» та інформація про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів, із текстом такого змісту: «Куріння шкодить Вашому здоров'ю!».
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що поняття «місця та заклади, де куріння заборонено» використано у частині четвертій цієї норми у тому розумінні, в якому воно розкрито через перелік таких місць, наведений у частині другій, що виключає можливість поширювати вимоги, викладені у частині четвертій цієї статті, на об'єкти, не перелічені у статті 152 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Разом з тим, відповідно до приписів частини 4 статті 5 Закону України «Про пожежну безпеку», власники підприємств, установ та організацій або уповноважені ними органи (далі - власники), а також орендарі зобов'язані забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду.
Загальні вимоги пожежної безпеки до територій, будівель, приміщень, споруд, визначені частиною 4 Правил пожежної безпеки в України, зокрема пунктом 4.1.21 частини 4 встановлено, що забороняється паління: на території та у приміщеннях об'єктів з видобутку, переробки і зберігання ЛЗР, ГР і горючих газів (далі - ГГ), виробництв усіх видів вибухових речовин; у будівлях з наявністю вибухопожежонебезпечних приміщень (дільниць), торгових підприємств, складів і баз; у приміщеннях дитячих дошкільних, шкільних та лікувальних закладів; на хлібних злакових масивах і зерноприймальних пунктах.
На території об'єктів, де паління дозволяється, адміністрація зобов'язана визначити і обладнати спеціальні місця для цього, позначити їх знаком або написом, встановити урну або попільницю з негорючих матеріалів.
У свою чергу положеннями статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» передбачена відповідальність за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Зокрема, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі необладнання спеціально відведених для куріння місць та нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 152 цього Закону, - 3400 гривень.
Таким чином, встановлена пунктом 4.1.21 Правил пожежної безпеки в Україні заборона куріння: у будівлях з наявністю вибухопожежонебезпечних приміщень (дільниць), торгових підприємств, складів і баз, є заходом у галузі пожежної безпеки, що перебуває поза межами сфери застосування Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» у зв'язку з чим, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про протиправність застосування штрафних санкцій із зазначених мотивів.
За встановлених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду попередньої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірного рішення.
Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду попередньої інстанції.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2013 року у справі №2а-12296/12/2670 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
Судді:Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.