08 грудня 2015 року Житомир справа № 806/2188/15
категорія 10.1
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сичової О.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про прийняття додаткового рішення по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Вимпел" до Управління Пенсійного фонду України в Попільнянському районі Житомирської області треті особи ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Темп" про визнання протиправним та скасування протоколу,
встановив:
19 листопада 2015 року позивач звернувся до суду із заявою в якій просив прийняти додаткове рішення про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Вимпел" з державного бюджету понесені ним судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу у розмірі 1133, 98 грн. Заяву обґрунтовано тим, що постановою суду від 30.10.2015 по даній справі задоволено його позовні вимоги проте не вирішено питання про повернення судового збору.
Представник позивача до суду не прибув, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача на адресу суду надіслав заяву про розгляд справи без його участі.
Третя особа ОСОБА_1 на адресу суду надіслав телеграму про відкладення розгляду заяви.
Представник третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп" прибула до суду, подала заяву з проханням розгляд заяви проводити в порядку письмового провадження.
Суд вважає за можливе розглянути заяву у порядку письмового провадження, відповідно до частини 6 статті 128 КАС України.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви позивача та необхідність прийняття додаткової постанови у справі з таких підстав.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2015 року, яка набрала законної сили, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Вимпел" задоволено.
Із резолютивної частини постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 30.10. 2015 в справі № 806/2188/15 вбачається, що судом питання про розподіл судових витрат вирішено не було.
За змістом пункту 3 частини 1 статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
У відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 1 статті 87 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Матеріалами справи підтверджено, що за подання до суду задоволених позовних вимог Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Вимпел" сплачено судовий збір за подання позову до Житомирського окружного адміністративного суду у розмірі 73,08 грн. про що свідчить платіжне доручення від 10 червня 2015 року № 1908 (а.с.49) та 60,90 грн. за подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного адміністративного суду, про що свідчить платіжне доручення від 22.06.2015
Згідно п.1 ч.3 ст.87 КАС до витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на правову допомогу.
Витрати на правову допомогу - це витрати сторін та третіх осіб, які вони несуть у зв'язку із оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, котрі беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 3 ст.90 КАС України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Вказівка законодавця на обмеження розміру компенсації витрат на правову допомогу законом свідчить, що ці витрати не будуть відшкодовуватися у повному розмірі, якщо вони перевищуватимуть певну суму.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що належним підтвердженням витрат пов'язаних з оплатою правової допомоги є договір про надання правової допомоги, документ, який свідчить про оплату послуг, оформлений у встановленому законом порядку (квитанція, платіжні доручення тощо) та інші документи, які підтверджують дійсність вартості послуг.
З 2012 року граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу визначається Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".
Відповідно до ст.1 Закону розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Заявником до матеріалів справи надано копію договору №1/01/2013 про надання правової допомоги (а.с.158-159), копію платіжного доручення №2354 від 28 жовтня 2015 року на суму 1000,00 грн., (а.с.155), акт- прийому- передачі послуг №44 від 30 жовтня 2015 р. із розшифровкою звіту щодо надання юридичних послуг (а.с.156), копію Витяга з Єдиного реєстру адвокатів України (а.с.157).
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що судові витрати у розмірі 1133,98 грн. ( 1000 грн. витрати на правову допомогу, 73,08 грн. судовий збір в І інстанцію та 60,90 грн. судовий збір в апеляційній інстанції) необхідно відшкодувати позивачу шляхом стягнення з Державного бюджету України через органи Державної казначейської служби України.
Керуючись статтями 94, 97-98, 163, 167, 168, 186, 254 КАС України, суд,
постановив:
Заяву задовольнити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Вимпел" 1133,98 грн., сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.П. Сичова