Справа: № 826/13800/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
24 листопада 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді: Собківа Я.М.,
суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,
за участю секретаря: Присяжної Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна агенція Багіра" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві, Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна агенція Багіра" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м.Києві, Державної фіскальної служби України, в якому просив:
1) визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві щодо відмови у прийнятті поданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Охоронна агенція Багіра» звітної податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2015 року; звітних розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за травень 2015 року;
2) вважати прийнятими та зареєстрованими звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2015 року та звітні розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за травень 2015 року днем їх фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві - 16.06.2015.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2015 року позов задоволено повністю.
Відповідач в особі Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м.Києві не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні вимог даного позову.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Охоронна агенція Багіра» з 26.03.2012 перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві як платник податків.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Охоронна агенція Багіра» та Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві 09.02.2015 було укладено договір про визнання електронних документів №040220151.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Охоронна агенція Багіра» засобами електронного зв'язку подало до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2015 року та звітні розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за травень 2015 року.
16.06.2015 відповідач квитанцією №1 повідомив позивача, що документи не прийнято по причині не укладення договору про визнання електронних документів.
Вказане стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначені Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233.
За визначеннями, що містяться в указаній Інструкції, квитанція про одержання податкового документа в електронному вигляді (далі - перша квитанція) - це електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт і час одержання податкового документа в електронному вигляді; а квитанція про приймання податкового документа в електронному вигляді (далі - друга квитанція) - це електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт та час приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС.
Підпунктами 7.5, 7.6 пункту 7 цієї Інструкції передбачено, що підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС;
Якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.
Таким чином, підтвердженням як прийняття, так і відмови в прийнятті документа являється друга квитанція, яка має містити, зокрема, відомості про документ, який приймається (не приймається), а у разі, якщо документ не прийнято - причини неприйняття.
Так, в матеріалах справи містяться Квитанції №1 та №2, які на думку колегії суддів, підтверджують факт прийняття та підписання податковим органом договору про визнання електронних документів від 09.02.2015 №040220151.
Доказів направлення позивачу інших квитанцій з повідомленням про неприйняття та не підписання вищевказаного договору, які б містили відповідні обґрунтування, відповідачем суду не надано.
Натомість, матеріалами справи підтверджується, що вказаний договір прийнято та підписано у встановленому порядку. Відтак, неврахування його при отриманні від позивача податкової звітності, направленої засобами телекомунікаційного зв'язку, можливе лише у разі його розірвання.
Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, адміністративний договір може бути розірвано або за згодою сторін, або за рішенням суду, або у випадках, встановлених у самому договорі.
Як убачається з матеріалів справи, відповідач відмовляється виконувати умови договору про визнання електронних документів від 09.02.2015 №040220151, укладеного з позивачем, що свідчить про його одностороннє розірвання.
Вказане стало підставою для неприйняття звітної податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна агенція Багіра" з податку на додану вартість за травень 2015 року та звітних розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за травень 2015 року.
Обговорюючи правомірність дій відповідача, колегія суддів зазначає, що орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку у разі зміни платником місця реєстрації або у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих.
За твердженням податкового органу, підставою для неприйняття податкової звітності стало внесення позивачем недостовірних даних в обов'язкові реквізити податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2015 року (відсутність підприємства за податковою адресою: місто Київ, вулиця Фанерна, будинок 4, офіс 302).
У зв'язку з цим, упродовж червня - липня 2015 року відповідачем вчинялися дії встановлення місцезнаходження платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна агенція Багіра», а саме: направлялися повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф.18-ОПП від 18.06.2015 №2536/26-53-11-01-22 та від 17.07.2015 №2646/26-53-11-01-22 (а.с. 73, 80); виносилися рішення про направлення державному реєстратору повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф.18-ОПП від 18.06.2015 №2536/26-53-11-01-22, від 30.06.2015 №б/н, від 17.07.2015 №2646/26-53-11-01-22 (а.с. 74, 77, 81); були складені довідки про не встановлення місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна агенція Багіра» від 18.06.2015 №1696, від 26.06.2015 №1750, від 17.07.2015 №2040 (а.с. 76, 79, 89).
Проте, як було вірно зазначено судом першої інстанції, відповідачем не було дотримано порядку встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податку, визначеного розділом XII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300 (далі - Порядок №1588).
Відповідно до пункту 12.1. Порядку № 1588, з метою більш повного обліку платників податків - юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців, унеможливлення отримання юридичними особами або фізичними особами - підприємцями неконтрольованих доходів підрозділи контролюючих органів, до функцій яких належить ведення обліку платників податків, повинні забезпечувати систематичний контроль за повнотою та своєчасністю взяття на облік юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців контролюючими органами після здійснення їх державної реєстрації, реорганізації та внесення змін до Єдиного державного реєстру чи установчих документів.
Положеннями п.12.2 вказаного Порядку № 1588 передбачено право контролюючих органів у певних випадках здійснювати перевірку місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження, місця проживання) платника податків, відповідальних та пов'язаних осіб.
Відповідно до пункту 12.3. Порядку №1588, у разі неможливості вручення платнику податків довідки, свідоцтва, листа чи будь-якого іншого документа, надісланого контролюючим органом, у зв'язку з відсутністю платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) замість акта перевірки місцезнаходження (місця проживання) платника податків оформляється довідка про неможливість вручення документа платнику податків із зазначенням причин та додаванням відповідних документів (за наявності). Заміна акта довідкою не проводиться, якщо іншими нормативно-правовими актами передбачено складання акта.
Акт перевірки місцезнаходження платника податків або довідка про неможливість вручення документа платнику податків не складається працівниками контролюючих органів, якщо до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність платника податків за місцезнаходженням.
Пунктом 12.4. Порядку №1588 встановлено, що до кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ контролюючого органу, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою.
Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Положення про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків, затвердженого наказом ДПА України від 17.05.2010 року № 336, щодо кожного платника податків, який відсутній за місцезнаходженням (місцем проживання) та місцезнаходження (місце проживання) якого не з'ясовано, структурні підрозділ органу ДПС проводить такі заходи: шляхом спілкування (телефон, пошта, факс, виїзд за місцезнаходженням тощо) із платником податків з'ясовує його фактичне місцезнаходження (місце проживання); за допомогою Єдиного банку даних платників податків встановлює місце проживання засновників і керівників платника податків та отримує інформацію стосовно інших платників податків, де зазначені особи є засновниками чи керівниками. У разі підтвердження відсутності платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) структурний підрозділ органу ДПС, який є ініціатором запиту, готує за відповідною формою запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків та направляє до підрозділу податкової міліції (додаток 1).
Пунктом 4.2. Положення № 336 передбачено, що підрозділ податкової міліції при прийнятті рішення про організацію заходів із встановлення місцезнаходження платника податків обов'язково здійснює вихід за його адресою. У разі незнаходження за адресою платника податків необхідно: якщо платник податків зареєстрований за адресою жилого приміщення (квартири), опитати власника такого приміщення (квартири) (за згодою) щодо місцезнаходження за вказаною адресою платника податків, а також місцезнаходження посадових осіб платника податків, та оформити відповідно такі заходи (пояснення або рапорт); якщо платник податків зареєстрований за адресою приміщення, в якому розташовано виробництво, офіси тощо, необхідно опитати власника приміщення - орендодавця (за згодою) щодо оренди та місцезнаходження платника податків, вказаного у запиті.
Відповідно до пунктів 4.3. - 4.8. Положення № 336, за даними адресного бюро Міністерства внутрішніх справ України встановлюються місця реєстрації фізичних осіб та всіх посадових осіб, засновників платника податків. За необхідності співробітник податкової міліції звертається із письмовим запитом до відповідного структурного підрозділу органів ДПС про отримання інформації щодо джерел доходів засновників і керівників платника податків. За встановленими адресами здійснюються виїзди та опитуються засновники і керівники платника податків (за згодою) щодо фактичного місцезнаходження платника податків та документів фінансово-господарської діяльності. У випадку реєстрації посадових осіб платника податків за межами області, оперативний працівник протягом п'яти робочих днів з часу отримання запиту готує та направляє до регіонального підрозділу податкової міліції запит про проведення опитування щодо створення та діяльності платника податків. Проводяться інші заходи, які не суперечать чинному законодавству, з метою встановлення місцезнаходження платника податків. Кожний проведений захід оформлюється документально (довідкою або рапортом).
Згідно пункту 12.5. Порядку №1588, якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) контролюючого органу протягом трьох робочих днів приймає рішення про надсилання до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП (додаток 24) для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону. Повідомлення за формою № 18-ОПП надсилається державному реєстратору поштовим відправленням або в електронному вигляді у порядку взаємного обміну інформацією з реєстрів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та Центрального контролюючого органу. Копія повідомлення підшивається до реєстраційної частини облікової справи платника податків. Про надсилання такого повідомлення вносяться дані до Єдиного банку даних юридичних осіб та запис до журналу обліку повідомлень про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 19-ОПП (додаток 25).
Отже, процедура встановлення місцезнаходження платника податків до направлення державному реєстратору податковим органом повідомлення про відсутність за місцезнаходженням передбачає проведення певних заходів співробітниками органів ДПС за місцезнаходженням платника податків, його засновників та керівників.
Так, з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру вбачається, що місцезнаходженням юридичної особи позивача є адреса: 02160, місто Київ, Дніпровський район, вулиця Фанерна, будинок 4, офіс 302.
Доказів того, що держреєстратором вчинявся запис про відсутність позивача як платника податків за місцезнаходженням на підставі повідомлень, направлених згідно рішень Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві за ф.18-ОПП від 18.06.2015 №2536/26-53-11-01-22, від 30.06.2015 №б/н та від 17.07.2015 №2646/26-53-11-01-22, матеріали даної справи не містять. Саме зазначений запис в ЄДР про відсутність особи за місцезнаходження створює відповідні юридичні наслідки.
У зв'язку з цим, зважаючи на обставини даної справи, колегія суддів приходить висновку про відсутність у податкового органу підстав для відмови у прийнятті податкової звітності позивача за травень 2015 року з підстав не укладення договору про визнання електронної звітності.
За таких обставин, заявлені позивачем вимоги колегія суддів знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2015 року - залишити без змін.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві в дохід Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 80 (вісімдесят) гривень 39 копійок.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик
Повний текст ухвали виготовлено - 30.11.15р.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Судді: Петрик І.Й.
Борисюк Л.П.