Справа: № 826/14100/15 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.
10 грудня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Хрімлі О.Г.,
суддів Ганечко О.М.,
Літвіної Н.М.,
при секретарі Архіповій Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України, Державної судової адміністрації України, Територіального управління ДСА України в місті Києві, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Державна казначейська служба України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (далі за текстом - відповідач-1), Державної судової адміністрації України (далі за текстом - відповідач-2), Територіального управління ДСА України в місті Києві (далі за текстом - відповідач-3) про визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України в частині неприведення Постанови Кабінету Міністрів України № 268 від 09 березня 2006 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» у відповідність до Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»; зобов'язання Кабінету Міністрів України привести у відповідність до Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» Постанову Кабінету Міністрів України № 268 від 09 березня 2006 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів»; зобов'язання Державної судової адміністрації України здійснити перерахування та виплату позивачу заробітної плати відповідно до положень ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», починаючи з 28 березня 2015 року, та нараховувати і виплачувати її надалі, до внесення відповідних змін в законодавство; зобов'язання Територіального управління ДСА України в м. Києві здійснити перерахування та виплату позивачу заробітної плати відповідно до положень ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», починаючи з 28 березня 2015 року, та нараховувати і виплачувати її надалі, до внесення відповідних змін в законодавство.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 працює на посаді головного спеціаліста з інформаційних технологій Святошинського районного суду м. Києва, що підтверджується відповідною довідкою, при цьому названа посада віднесена до п'ятої категорії посад державних службовців в силу положень розпорядження Кабінету Міністрів України № 88-р від 24 лютого 2003 року «Про віднесення посад працівників апарату судів загальної юрисдикції до відповідних категорій посад державних службовців».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що до Постанови Кабінету Міністрів України № 268 від 09 березня 2006 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» станом на 16 липня 2015 року відповідні зміни щодо нових посадових окладів працівників апаратів судів не внесено. Заробітна плата нараховується відповідно до вказаної Постанови, яка дорівнює мінімальній заробітній платі, що складає 1 218,00 грн.
Не погоджуючись з бездіяльністю Кабінету Міністрів України щодо неприведення Постанови № 268 від 09 березня 2006 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» у відповідність до Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» та вважаючи за необхідне зобов'язати у зв'язку з цим відповідачів вчинити певні дії, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст.ст. 8, 13 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону.
Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
Згідно зі ст. 33 Закону України «Про державну службу», умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 268 від 09 березня 2006 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» затверджено схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих загальних судів (додаток 47 до Постанови).
Згідно з п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 482 від 20 травня 2009 року «Деякі питання оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів, що фінансуються з бюджету», у разі, коли розмір посадового окладу працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів, що фінансуються з бюджету, нижчий ніж визначений законом розмір мінімальної заробітної плати, посадовий оклад установлюється на рівні відповідного розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», мінімальна заробітна плата з 01 січня встановлена у розмірі 1 218,00 грн.
Із прийняттям Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», який набрав чинності 29 березня 2015 року, другим абзацом ч. 1 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Водночас, пп. 2 п. 13 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» Кабінету Міністрів України встановлено тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом для приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність із вказаним Законом.
Колегією суддів установлено, що станом на дату звернення позивача з адміністративним позовом Кабінетом Міністрів України зміни до Постанови № 268 від 09 березня 2006 року з метою приведення її у відповідність із Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» внесені не були.
Вказане свідчить про відсутність на час виникнення спірних правовідносин механізму реалізації положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», зокрема, у частині нарахування та виплати заробітної плати працівникам апарату суду.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), установлено, що норми і положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» закріплено можливість застосування положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 145 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Наведені положення дають підстави для висновку, що відповідачі 2 та 3 не наділені правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості, тобто збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у відповідному розмірі.
09 вересня 2015 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» № 644 від 02 вересня 2015 року, згідно з якою, зокрема, внесено зміни до схеми посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих загальних судів (додаток 47 до Постанови.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем-1 допущено бездіяльність щодо неприведення Постанови № 268 від 09 березня 2006 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» у відповідність до норм вищевказаних Законів України у передбачений строк.
Водночас, у зв'язку з тим, що станом на момент прийняття рішення у даній справі Кабінетом Міністрів України внесено зміни до постанови КМ України № 268 від 09 березня 2006 року, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України та зобов'язання Кабінету Міністрів України привести у відповідність до Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» Постанову Кабінету Міністрів України № 268 від 09 березня 2006 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», не підлягають задоволенню, оскільки задоволення позовних вимог до Кабінету Міністрів України не буде сприяти захисту порушених прав позивача.
Позивач в апеляційній скарзі наголошує на тому, що відповідно до ч. 1 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», розмір заробітної плати працівників апаратів судів, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом.
Колегія суддів звертає увагу, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», як спеціальний Закон, який регулює бюджетні відносини, у тому числі й питання заробітної плати працівників апарату суду, як таких, що фінансуються з державного бюджету, встановлює повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір та порядок виплати заробітної плати працівників апарату суду.
Також, апелянт зазначає, що скорочення, недостатнє фінансування бюджетних асигнувань, тимчасова відсутність видатків не може бути підставою для відмови у виплаті заробітної плати. Такі доводи позивач мотивує, посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00).
Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що підставою для відмови у задоволенні позовних вимог до відповідачів 2 та 3, наразі, є не відсутність бюджетного фінансування, а встановлена судом відсутність протиправної бездіяльності відповідачів 2 та 3 при здійсненні нарахування та виплати заробітної плати позивачу, позаяк, неприведення Кабінетом Міністрів України нормативно-правових актів у відповідність до Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», на час виникнення спірних правовідносин також унеможливлює виплату заробітної плати у визначеному Законом розмірі.
Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України, Державної судової адміністрації України, Територіального управління ДСА України в місті Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії є необґрунтованими та не засновані на нормах права.
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Разом з тим відповідно до статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до принципу змагальності кожна зі сторін повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 вересня 2015 року у справі № 21-1526а15, від 27 жовтня 2015 року у справі № 21-1539а15.
Колегія суддів вважає, що відповідачами 2 та 3 надано достатньо доказів правомірності оскаржуваних дій, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.
Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Окремо колегія суддів зазначає, що суддею Окружного адміністративного суду міста Києва Нагорянським С.І. при розгляді даної справи допущено порушення норми процесуального права шляхом заявлення самовідводу від здійснення її розгляду, оскільки зазначена в ухвалі від 31 липня 2015 року підстава такого самовідводу, в силу положень ст. 27 КАС України, не може вважатися обґрунтованою підставою для заявлення суддею самовідводу від розгляду справи та є надуманою.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2015 року - без змін.
Повний текст ухвали виготовлений 11 грудня 2015 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.Г. Хрімлі
Судді О.М. Ганечко
Н.М. Літвіна
.
Головуючий суддя Хрімлі О.Г.
Судді: Літвіна Н. М.
Ганечко О.М.