36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
23.10.2015 р. Справа №917/1391/15
Господарський суд Полтавської області
в складі головуючого судді Кульбако М.М.
за участю представників:
прокуратури: ОСОБА_1,
відповідача 1: ОСОБА_2,
відповідача 2: ОСОБА_3,
третьої особи: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом заступника прокурора Полтавської області,
вул. 1100-річчя Полтави, 7, м.Полтава,36000
до: 1. Полтавської міської ради, вул. Жовтнева, 36, м. Полтава, 36000
2. Управління капітального будівництва Полтавського міськвиконкому,
вул. Жовтнева, 36, м. Полтава, 36000
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_4 підприємство "Надежда", вул. Автобазівська, 1, м. Полтава, 36008
про:
- визнання недійсним рішення Полтавської міської ради від 03.07.2012 року "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва автозаправного пункту з газовим терміналом в районі вул. Сакко, 109, 113а";
- визнання недійсним рішення Полтавської міської ради від 18.09.2012 року "Про надання земельної ділянки Управлінню капітального будівництва Полтавського міськвиконкому для будівництва автозаправного пункту з газовим терміналом в районі вул. Сакко, 109, 113а";
- визнання недійсним рішення Полтавської міської ради від 25.09.2014 року "Про продовження права користування земельною ділянкою Управлінню капітального будівництва Полтавського міськвиконкому по вул. Сакко, 109а для будівництва автозаправного пункту з газовим терміналом ;
- визнання недійсним рішення Полтавської міської ради від 25.11.2014 року "Про надання згоди на розміщення зблокованих житлових будинків на земельній ділянці по вул.Сакко,109а";
- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 12.10.2012 року між Полтавською міською радою та Управлінням капітального будівництва Полтавського міськвиконкому;
- зобов'язання Управління капітального будівництва Полтавського міськвиконкому повернути земельну ділянку площею 0,17га (кадастровий № 5310136700:12:001:0413), розташовану по вул. Сакко, 109 а в м. Полтаві, вартістю 226 066.00 грн. до земель комунальної власності, -
Заступник прокурора Полтавської області звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Полтавської міської ради та Управління капітального будівництва Полтавського міськвиконкому про визнання недійсним рішення Полтавської міської ради від 03.07.2012 року "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва автозаправного пункту з газовим терміналом в районі вул. Сакко,109,113а"; визнання недійсним рішення Полтавської міської ради від 18.09.2012 року "Про надання земельної ділянки Управлінню капітального будівництва Полтавського міськвиконкому для будівництва автозаправного пункту з газовим терміналом в районі вул. Сакко,109,113а"; визнання недійсним рішення Полтавської міської ради від 25.09.2014 року "Про продовження права користування земельною ділянкою Управлінню капітального будівництва Полтавського міськвиконкому по вул. Сакко,109 а для будівництва автозаправного пункту з газовим терміналом; визнання недійсним рішення Полтавської міської ради від 25.11.2014 року "Про надання згоди на розміщення зблокованих житлових будинків на земельній ділянці по вул.Сакко,109а"; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 12.10.2012 року між Полтавською міською радою та Управлінням капітального будівництва Полтавського міськвиконкому; зобов'язання Управління капітального будівництва Полтавського міськвиконкому повернути земельну ділянку площею 0,17га (кадастровий № 5310136700:12:001:0413), розташовану по вул. Сакко,109 а в м. Полтаві, вартістю 226 066 грн. до земель комунальної власності, посилаючись на порушення відповідачами вимог законодавства України щодо порядку надання земельних ділянок у користування.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 10.07.2015 р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 10.08.2015 р.
10.08.2015р. представником Полтавської міської ради через канцелярію суду подано: клопотання від 10.08.2015р. за №07.2-17/1/6435 про залучення до участі в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 підприємство "Надежда"; клопотання про залишення позову без розгляду за вих. №№07.2-17/1/6435 від 10.08.2015р.; клопотання про припинення провадження по справі за вих. № 07.2-17/1/6435 від 10.08.2015р.
Ухвалою суду від 10.08.2015 р. клопотання відповідача 1 про залучення третьої особи задоволено, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_4 підприємство "Надежда".
В обґрунтування клопотання про залишення позову без розгляду відповідач 1 посилається на те, що заступником прокурора при подачі даного позову не обґрунтовано який саме законний господарський інтерес держави України існував та був порушений у цивільних правовідносинах заснованих на оскаржуваних рішеннях та оспорюваному договорі оренди, що склалися між Полтавською міською радою та Управлінням капітального будівництва, якими нормами Конституції України та нормами правових актів закріплено зазначений інтерес держави Україна.
В обґрунтування клопотання про припинення провадження по справі відповідач 1 посилається на приписи п. 1, 6 частини 1 статті 12 ГПК України, в яких зазначено, що спори що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів не є підвідомчі господарським судам України. Відтак, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах відповідач 1 просить припинити провадження на підставі статті 80 ГПК України.
При цьому суд зазначає, що згідно із п. п. 1, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Статтею 80 Земельного Кодексу України встановлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності. За змістом статей 2 та 5 Земельного Кодексу України, міськрада при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин, у відносинах, які склалися між сторонами, відповідач 1 як власник землі вільний у виборі суб'єкта щодо надання йому права оренди земельної ділянки в порядку, встановленому законом, при цьому він не здійснював владних управлінських функцій. У даному випадку повноваження прокурора щодо звернення до Господарського суду передбачені статтями 1, 2, 29 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на обставини, на які посилається відповідач 1 в обґрунтування заявлених клопотань, суд не вбачає підстав для їх задоволення.
10.09.2015 р. від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву (вх. №1347), в якому проти задоволення позову заперечує, вважає, що земельна ділянка виділена відповідно до вимог чинного законодавства, а позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволення.
10.09.2015 р. від третьої особи надійшли письмові пояснення (вх. №13081), в яких вказує що вимоги заступника прокурора є незаконними, а твердження того, що земельна ділянка по вул. Сакко відноситься до земель рекреаційного призначення помилкове.
15.09.2015 р. від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву (вх. №13290), в якому Полтавська міська рада проти задоволення вимог заперечує з мотивів викладених у поданому відзиві.
29.09.2015 р. від відповідача 1 надійшли додаткові письмові пояснення (вх. №14116), які взяті судом до уваги та долучені до матеріалів справи.
Відповідача 2 надав суду доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення (вх. №14174 від 29.09.2015 р.).
Від прокуратури Полтавської області надійшли письмові пояснення на відзиви відповідача 1 та 2.
Крім того, заступник прокурора у своїй позовній заяві просить суд вжити заходів до забезпечення позову, а саме просить суд заборонити Полтавській міській раді приймати будь-які рішення що стосуються земельної ділянки з кадастровим номером 5310136700:12:001:0413; заборонити Управлінню капітального будівництва Полтавського міськвиконкому проводити будь-які будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 5310136700:12:001:0413; заборонити Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області реєструвати будь-які дозвільні документи що стосується будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 5310136700:12:001:0413; заборонити Реєстраційній службі Полтавського міського управління юстиції реєструвати права на земельну ділянку з кадастровим номером 5310136700:12:001:0413.
При вирішенні цього питання суд, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дійшов висновку, що клопотання заступника прокурора про вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено. За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що рішенням сесії Полтавської міської ради від 03.07.2012 р. надано дозвіл Управлінню капітального будівництва Полтавського міськвиконкому (надалі УКБ, відповідач 2) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва автозаправного пункту з газовим терміналом по вул. Сакко, 109, 113-а в м. Полтава.
Рішенням міської ради від 18.09.2012 р. землевпорядна документація затверджена та земельна ділянка площею 0,17 га по вул. Сакко, 109,113-а надана для будівництва автозаправного пункту з газовим терміналом.
На виконання зазначених рішень між Управлінням капітального будівництва Полтавського міськвиконкому та Полтавською міською радою 12.10.2012 р. укладено договір оренди земельної ділянки строком на 2 роки , зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Полтаві за №531010004000367 від 09.11.2012 р. (а.с.67-70 том 1).
Рішенням Полтавської міської ради №49 від 16.04.2014 р. земельній ділянці для будівництва автозаправного пункту з газовим терміналом, розташованій на вул. Сакко 109, 113 а в м. Полтава надано нову адресу - вул. Сакко, 109а, м. Полтава.
Рішенням міської ради від 25.09.2014 р. продовжено договір оренди земельної ділянки від 12.10.2012 р. та укладено новий договір оренди від 17.10.2014 р., який зареєстрований у виконавчому комітеті Полтавської міської ради 31.10.2014 р. за №314-П.
В подальшому рішенням сесії міської ради від 25.11.2014 р. надано згоду УКБ Полтавського міськвиконкому на розміщення зблокованих житлових будинків на орендованій земельній ділянці площею 0,1700га по вул. Сакко, 109 а.
На виконання зазначеного рішення до договору від 17.10.2014 р. зареєстрованого 31.10.2014 р. укладено додаткову угоду №1 від 19.01.2015 р., згідно якої змінено цільове призначення земельної ділянки - для розміщення зблокованих житлових будинків (згідно договорів про оренду землі п. 5.2 цільове призначення - будівництво автозаправного пункту). Додаткова угода зареєстрована у виконавчому комітеті Полтавської міської ради 28.01.2015 р. за №1.
Позивач зазначає, що вказані рішення та договори оренди суперечать вимогам законодавства.
В обґрунтування свої позовних вимог позивач зазначає, що згідно довідки управління Держкомзему у м. Полтава від 30.07.2012 р., наявній в проекті землеустрою, земельна ділянка по вул. Сакко 109, 113а, що проектується до відведення, згідно форми 6-зем відноситься до земель загального користування громадського призначення. Для віднесення земельної ділянки до однієї з категорій, визначених статтею 19 Земельного кодексу України, визначальними є її характеристики, зокрема, наявність на ній певних природних ресурсів. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм. Відповідно до статті 8 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації. Позивач зазначив, листом від 23.06.2015 р. ДП "Державний проектний інститут містобудування "Міськбудпроект" повідомило, що не розробляло ніяких графічних матеріалів по розташуванню автозаправочного пункту з газовим терміналом по вул. Сакко, 109,13-а у м. Полтаві. Згідно висновку Управління з питань містобудування та архітектури виконкому Полтавської міської ради від 25.07.2012 р., відповідно до затвердженої містобудівної документації земельна ділянка, що відводиться для будівництва, знаходиться на території зелених насаджень загального користування; у водоохоронній зоні р. Ворскла; в зоні ландшафту, що охороняється. Згідно висновку, забороняється змінювати цільове та функціональне призначення земельної ділянки без відповідного дозволу, заборона на зміну ландшафту; заборона діяльності, що призводить до порушення умов збереження й регулювання рослинності. Згідно даних геоінформаційної системи "Гугл Планета Земля" на земельній ділянці, відведеній під будівництво станом на 26.03.2007 р., 31.03.2010 р., 19.07.2011 р., 10.03.2012 р. знаходились зелені насадження. Знаходження ділянки в рекреаційній зоні підтверджується і витягом з Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Полтава, затвердженої рішенням Полтавської міської ради від 30.12.2008 р..
Також, позивач зазначає, що при прийнятті рішення від 18.09.2012 р. порушено вимоги ч. 6 статті 123 Земельного кодексу України, згідно якої рішення про надання земельної ділянки в користування приймаються відповідними органами місцевого самоврядування після отримання позитивного висновку обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації (у разі необхідності її проведення). Матеріали проекту землеустрою не містять висновку експертизи, а отже рішення про його затвердження не відповідає вимогам законодавства. Згідно умов відведення земельної ділянки, наданих Управлінням Держкомзему у місті Полтаві, цільове призначення земельної ділянки має бути визначено після відведення як землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Зазначене кореспондується з положеннями статті 71 Земельного кодексу України, згідно якої до земель автомобільного транспорту належать землі, зокрема, під станціями технічного обслуговування, автозаправними станціями. Натомість, рішенням міської ради від 18.09.2012 р. земельну ділянку віднесено до земель житлової та громадської забудови. Відтак, прийняття у подальшому Полтавською міською радою рішення від 25.11.2014 р., яким надано згоду УКБ на розміщення зблокованих житлових будинків на орендованій земельній ділянці, є прямими порушення порядку зміни цільового призначення земельної ділянки, оскільки для використання ділянки для будівництва житлових будинків мала б відбутися зміна через проект землеустрою цільового призначення з земель автомобільного транспорту на землі житлової та громадської забудови. Також, позивач стверджує, що рішення Полтавської МР від 18.09.2012 р. винесено всупереч статтям 134, 135 Земельного кодексу України, чим звільнено ПП "Компанія "ОСОБА_3" від обов'язку брати участь у земельних торгах. Відповідно до статті 5 Закону України "Про оренду землі", міські ради можуть бути орендарями земельних ділянок у межах повноважень, визначених законом. Згідно довідки з ЄДРПОУ Управління капітального будівництва Полтавського міськвиконкому є органом місцевого самоврядування, однак Законом України "Про місцеве самоврядування" не передбачено повноважень виконкомів міських рад бути замовником будівництва автозаправок та орендарем земельних ділянок для зазначених цілей. На підставі викладеного, позивач просить суд визнати рішення міської ради від 03.07.2012р. "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва автозаправного пункту з газовим терміналом в районі вул. Сакко, 109,113-а", від 18.09.2012 р. "Про надання земельної ділянки Управлінню капітального будівництва Полтавського міськвиконкому по вул. Сакко, 109,113-а для будівництв автозаправного пункту з газовим терміналом", від 25.09.2014 р. "Про продовження права користування земельною ділянкою Управлінню капітального будівництва Полтавського міськвиконкому по вул. Сакко, 109а для будівництва автозаправного пункту з газовим терміналом", від 25.11.2014 р. "Про надання згоди на розміщення зблокованих житлових будинків на земельній ділянці по вул. Сакко, 109а" недійсними. Також, підлягає визнанню недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між УКБ та міською радою 12.10.2012, зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Полтаві 09.11.2012 р. за №531010004000367. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 16.06.2015 р., жодних прав на земельну ділянку з кадастровим номером 5310136700:12:001:0413 в державному реєстрі не зареєстровано. Договір оренди земельної ділянки від 17.10.2014 р. та додаткова угода до нього від 19.01.2015 р. не пройшли державну реєстрацію, що тягне за собою їх нікчемність відповідно до вимог чинного законодавства.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 144 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Частиною 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Статтею 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:
а) розпорядження землями територіальних громад;
б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;
в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;
г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;
ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;
д) організація землеустрою;
е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;
є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;
ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;
з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;
и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;
і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;
ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;
й) вирішення земельних спорів;
к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Правові підстави скасування правового акту індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування визначені положеннями статті 21 ЦК України, згідно з якою суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Правові підстави для скасування рішення органу місцевого самоврядування можуть мати місце виключно за наявності двох умов:
1) невідповідність актам цивільного законодавства;
2) порушення цивільних прав або інтересів.
В силу статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно зі статтею 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень Харківської міської ради, окрім іншого, віднесено розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Згідно зі статтею 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Рішенням 24 сесії 6 скликання Полтавської міської ради від 2 липня 2012 року надано управлінню капітального будівництва дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Сако, 109, 113 а, орієнтовною площею 0,17 га для будівництва автозаправного пункту з газовим терміналом на умовах внесення змін до містобудівної документації. Полтавською міською радою надано лише дозвіл на розроблення проекту землеустрою, а не її передання на підставі зазначеного документу у користування. Так даним рішенням було передбачено лише можливість управління капітального будівництва розробити проект землеустрою для земельної ділянки для її подальшого погодження та встановлення на відповідність земельному законодавству.
Дане рішення не свідчить про факт будь-якого передання земельної ділянки з земель комунальної власності, та не затверджує документ (проект землеустрою), що є підставою такої передачі.
Відтак вказане рішення органу місцевого самоврядування має лише підготовчий характер та не створює жодних правових наслідків для управління капітального будівництва Полтавського виконкому у вигляді набуття права користування земельною ділянкою.
Відповідно до частини першої статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
До виключної компетенції міських рад відповідно до п.п. 34, 42 статті 26 та п.п. 3 статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" відноситься вирішення земельних питань, затвердження містобудівної документації, прийняття рішень про організацію територій, що підлягають охороні.
Статтею 50 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються: для організації відпочинку населення; туризму; проведення спортивних заходів. Статтею 51 Земельного кодексу України передбачено, що до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично- оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.
Згідно Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Мінбуду України від 10.04.2006 р. №105, зареєстрованого в Мін'юсті України є зелені насадження: загального користування, обмеженого користування, спеціального призначення. До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки загального користування. Правилами передбачено, що зелені насадження загального користування - це зелені насадження, які розташовані на території загальноміських і районних парків, спеціалізованих парків, парків культури та відпочинку; на територіях зоопарків та ботанічних садів, міських садів і садів житлових районів, міжквартальних або при групі житлових будинків; скверів, бульварів, насадження на схилах, набережних, лісопарків, лугопарків, гідропарків і інших, які мають вільний доступ для відпочинку.
Частиною 1 статті 52 Земельного кодексу України визначено, що землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
У відповідності до змісту статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" виключними повноваженнями щодо створення та утримання об'єктів благоустрою населених пунктів, зокрема, зелених насаджень наділені виключно органи місцевого самоврядування.
Враховуючи викладене, у відповідності до змісту положень Закону України "Про благоустрій населених пунктів", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статтями 51, 83 Земельного кодексу України виключними повноваженнями щодо створення зелених насаджень у м. Полтава наділена Полтавська міська рада.
Рішенням тридцять сьомої сесії Полтавської міської ради "Про впорядкування територій зелених зон та зелених насаджень м. Полтава" від 11 червня 2009 року визначено виключний перелік зон зелених насаджень м. Полтави та затверджено схему зелених зон та зелених насаджень м. Полтава у новій редакції.
Частиною 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначене, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
За змістом вказаного та обов'язкового до виконання рішення Полтавської міської ради земельна ділянка площею 0,17 га з кадастровим номером 5310136700:12:001:0413, розташована в м. Полтава, по вул. Сакко, 109а не належить до зон зелених насаджень м. Полтави.
За даними статистичної звітності форми 6-зем у місцевості вулиці Сакко не рахувалися землі рекреації та зелені зони чи зелені насадження.
Згідно довідки управління Держкомзему у місті Полтава від 30.07.2012 р., земельна за адресою: м. Полтава вулиця Сакко кадастровий номер 5310136700:12:001:0413, загальною площею 0,17 га виділяється не за рахунок земель рекреаційного призначення, а за рахунок земель громадського призначення.
Графічні матеріали виготовлені спеціалізованою проектною організацією ПП "Енергобуд" та були надані Полтавській міській раді разом з клопотанням надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,17га по вул. Сакко для будівництва об'єкта "Будівництва автозаправного пункту з газовим терміналом по вул. Сакко 109-113 в м. Полтава".
Згідно висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 17.08.2012 р. №02-30/06-07/280, комісія у повному складі компетентних органів вирішила погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Управлінню капітального будівництва Полтавського міськвиконкому для будівництва автозаправного пункту з газовим терміналом площею 1700 кв. м. за адресою м. Полтава, вул. Сакко, 109, 113а.
Положеннями статей 67, 71 Земельного кодексу України до земель автомобільного транспорту належать землі, надані виключно підприємствам, установам та організаціям автомобільного транспорту. Землі під автозаправними станціями включаються до земель автомобільного транспорту тільки у випадку, якщо така земельна ділянка відводиться автотранспортному підприємству з відповідним КВЕД.
Класифікація видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ), яка затверджена наказом Держкомзему України від 23.07.2010 р. №548 та зареєстрована в Мін'юсті 01.11.2010 р. за №1011/18306, зіставлена з КВЕД ДК 009:2005 (наказ Держспоживстандарту України від 26.12.2005 №375), що дає змогу використовувати її для цілей визначення основного виду цільового призначення земельної ділянки. Тому визначення видів цільового призначення земельних ділянок здійснюється відповідно до видів економічної діяльності, зазначених в довідках, що надають юридичним особам державні органи статистики.
Класифікація видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ) розроблена відповідно до Земельного кодексу України, Закону України "Про землеустрій" та Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 р. №224.
КВЦПЗ застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів (пункт 1.3. Наказу).
Управління капітального будівництва Полтавського міськвиконкому не відноситься до підприємств автомобільного транспорту. А тому, Полтавською міською радою правомірно визначено цільове призначення земельної ділянки по вул. Сакко під будівництво автозаправного пункту для організації будівництва та обслуговування будівель торгівлі (за КВПЦЗ код 03.07), тобто землі житлової та громадської забудови.
Відповідно до п. 2 статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: надання земельних ділянок державними та комунальними підприємствами, бюджетними установам, а також господарським товариствам, у статутному капіталі яких держава або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 60 відсотків.
Спірна земельна ділянка по вул. Сакко була виділена не ПП "Компанія "ОСОБА_3", а бюджетній установі Управлінню капітального будівництва Полтавського міськвиконкому на умовах оренди.
Отже, Полтавська міська рада правомірно надала земельну ділянку у користування бюджетній установі Управлінню капітального будівництва Полтавського міськвиконкому без проведення земельних торгів згідно статті 134 Земельного кодексу України.
Згідно Положення про управління капітального будівництва Полтавського міськвиконкому, затверджене рішенням ПМР від 27.12.2013 р. - основними завданнями управління є:
- здійснення керівництва у галузі будівництва об'єктів житлово-цивільного і комунального призначення у межах своєї компетенції та виконує функції замовника по будівництву цих об'єктів, функцію відселення, технагляду за будівництвом, у тому числі й об'єктів інших замовників.
- сприяння комплексній забудові житлових районів, мікрорайонів, магістралей тощо.
Статтею 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначені повноваження виконавчих органів міських рад, а саме залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності до участі в розвитку потужностей будівельної індустрії і промисловості будівельних матеріалів, у створенні, розвитку та реконструкції об'єктів інженерного забезпечення і транспортного обслуговування.
На виконання указаних повноважень та завдань, діючи у межах законодавства, Управління залучило кошти інвестора ПП "Компанія "ОСОБА_3" на підставі відповідного договору про інвестиційну (пайову) участь у будівництві.
Отже, суд погоджується з твердженням відповідачів, що Полтавська міська рада приймаючі рішення 18.09.2012 р., яким затверджено документацію із землеустрою та надано УКБ Полтавського МВК земельну ділянку по вул. Сакко, 109, 113а діяла в межах наданих повноважень та дотримуючись чинного законодавства, оскільки процедура надання в оренду земельної ділянки УКБ Полтавського міськвиконкому відповідає вимогам статті 134 Земельного кодексу України; законодавством не встановлено обмежень для управління капітального будівництва щодо будівництва автозаправочних пунктів; законом надано можливість виконавчим органам міських рад залучати грошові кошти від підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності (укладати угоди про інвестиційну участь).
Також, відповідач 2 повідомив суду, що договір оренди земельної ділянки від 17.10.2014 р., що укладений між Полтавською міською радою та УКБ Полтавського міськвиконкому зареєстровано 10.09.2015 р. реєстраційною службою Полтавського МУЮ, що підтверджується наданою копією витягу.
З огляду на зазначене, доводи позивача щодо існування факту виявлення порушень земельного законодавства України у оскаржуваних рішеннях Полтавської міської ради є незаконними та необґрунтованими, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.
При вирішення даного спору судом приймається до уваги те, що під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Виходячи із змісту статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Згідно статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Керуючись ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області на протязі 10 днів.
Суддя Кульбако М.М.