36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
27.10.2015 р. Справа №917/1692/15
Господарський суд Полтавської області
в складі головуючого судді Кульбако М.М.,
за участю представників:
позивача: Тукало В.І., Артюх В.В.
відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Полтавської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок, вул. Новий Базар, 12, м. Полтава, 36039
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, АДРЕСА_1
про припинення дії, яка порушує право власності та заборону в майбутньому вчиняти дії, -
Полтавська обласна організація Українського товариства мисливців і рибалок звернулась до господарського суду Полтавської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про припинення дії, яка порушує право власності за адресою АДРЕСА_2 шляхом відновлення становища, котре існувало до порушення права, приведення самовільно зайнятої земельної ділянки у придатний для використання стан, демонтажу та знесення незаконного будівництва торгівельного павільйону та заборону в майбутньому без згоди позивача використання та експлуатації нерухомого майна та прилеглої території на відстані один метр від конструкції будівлі за адресою АДРЕСА_2, посилаючись на порушення права позивача щодо володіння та використання належного на праві власності Полтавській обласній організації Українського товариства мисливців і рибалок нерухомого майна.
Ухвалою суду від 10.08.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 27.08.2015 р.
07.09.2015 р. позивач надав суду додаткові документи для приєднання до матеріалів справи (вх. №12813).
09.09.2015 р. від відповідача у справі надійшов відзив на позов, в якому останній заперечує проти заявлених позовних вимог та просив суд в частині вимог про демонтаж та знесення незаконного будівництва торгівельного павільйону, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, здійсненого Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, - припинити, в іншій частині вимог - відмовити (вх. №12983).
30.09.2015 від відповідача надійшли додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву, в яких останній просив суд відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Крім того, відповідачем надавались додаткові пояснення до відзиву
12.10.2015 р. позивач надав суду письмові пояснення в обґрунтування підстав подачі даного позову (вх. №14805).
12.10.2015 р., 13.10.2015 р. відповідач надав додаткові пояснення, в яких заперечував проти того, що знаходження майна на балансі позивача є ознакою права власності останнього на вказане нерухоме майно, а також додаткові пояснення від 26.10.2015 року, в яких відповідач вів мову про те, що вже існує рішення місцевого органу про здійснення демонтажу тимчасової споруди за рахунок Полтавської МШЕД, а відтак і звернення до суду є безпідставним та просив суд відмовити в задоволені позову.
В судовому засіданні 23.10.2015 р. представниками позивача надані додаткові докази на підтвердження заявлених позовних вимог, які залучені до матеріалів справи.
Позивач та його представники в судовому засіданні заявлені вимоги підтримують, вважають їх доведеними з урахуванням рішення господарського суду Полтавської області у справі №917/1884/14, яке набрало законної сили, та просять суд позов задовольнити.
Відповідач та його повноважні представники в судовому засіданні проти задоволення позову заперечують та просять відмовити позивачу з мотивів і підстав, викладених у відзиві на позов, а також наданих додаткових пояснень по суті предмету спору.
Рішення виноситься після перерви, оголошеної в судовому засіданні 13.10.2015 р.
Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не встановлено, за таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши і оцінивши подані сторонами докази, на які вони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, заслухавши представників сторін, суд, встановив, як зазначає позивач, факт наявності у Полтавської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок, як юридичної особи, права власності на цю будівлю встановлений рішенням господарського суду Полтавської області від 25 листопада 2014 р. по справі № 917/1884/14, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2015 р., які залишені без змін постановою Вищого господарського суду України від 16 квітня 2015 р. Враховуючи це та в силу положень процесуального закону позивач вважає, що даний факт не потребує доказування.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України, обставини справи, встановлені господарським судом, вказуються в мотивувальній частині судового рішення.
Відповідно до положень п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Проте, в жодному із вказаних судових рішень, факту наявності саме у Полтавської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок права власності на вказану будівлю судами не встановлено.
Так, в абзаці 7 на сторінці 2 рішення господарського суду Полтавської області від 25 листопада 2014 р. в справі № 917/1884/14 зазначено: "Як вбачається з матеріалів справи, згідно свідоцтва №670 (а.с. 40) право власності на нежитлові будівлі адміністративний будинок, загальною площею 739,2 м кв. та гаражі, загальною площею 212,0 м. кв., що складають 37/50 частин об'єкту, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, належить Всеукраїнській раді Українського товариства мисливців і рибалок на праві колективної власності". Інших висновків з приводу права власності дане судове рішення не містить.
В абзаці 6 на сторінці 2 постанови Харківського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2015 р., зазначено: "Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно свідоцтва №670) право власності на нежитлові будівлі адміністративний будинок, загальною площею 739,2 м кв. та гаражі, загальною площею 212,0 м. кв., що складають 37/50 частин об'єкту, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, належить Всеукраїнській раді Українського товариства мисливців і рибалок на праві колективної власності". Інших висновків з приводу права власності дана постанова не містить.
В абзаці 5 постанови Вищого господарського суду України від 16 квітня 2015 р., зазначено: "Як встановлено попередніми судовими інстанціями, відповідно до свідоцтва №670 про право власності на нежитлові будівлі від 10.10.2002 адміністративний будинок, загальною площею 739, 2 кв. м та гаражі, загальною площею 212,0 кв. м, що складають 37/50 частин об'єкту, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, належать Всеукраїнській раді Українського товариства мисливців і рибалок на праві колективної власності". Інших висновків з приводу права власності дана постанова не містить.
З викладеного слідує, що преюдиціальне значення для розгляду цієї справи та не потребує доказування має факт належності нежитлової будівлі - адміністративний будинок, загальною площею 739,2 м кв. та гаражів, загальною площею 212,0 м. кв., що складають 37/50 частин об'єкту, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, Всеукраїнській раді Українського товариства мисливців і рибалок на праві колективної власності.
З урахуванням вищевикладеної позиції Пленуму Вищого господарського суду України, правова оцінка судами у справі №917/1884/14 факту належності Всеукраїнській раді Українського товариства мисливців і рибалок на праві колективної власності будівлі за адресою: АДРЕСА_2, у взаємозв'язку із порушенням прав Полтавської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок не має преюдиціального значення для цієї справи.
При цьому, як вбачається із мотивувальних частин перелічених вище рішень судів, судами не досліджувалося питання про те, яке відношення має Полтавська обласна організація Українського товариства мисливців і рибалок до іншого суб'єкта права Всеукраїнської ради Українського товариства мисливців і рибалок.
За таких обставин, питання щодо наявності чи відсутності права власності у Полтавської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок потребує доказуванню та встановленню господарським судом у даній справі.
Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В матеріалах справи відсутні належні і достатні докази наявності у Полтавської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок права власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
За ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту такої реєстрації.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 3 Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.
Згідно із приписами ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Із свідоцтва №670 про право власності на нежитлові будівлі від 10 жовтня 2002 року на адміністративний будинок, загальною площею 739,2 м кв. та гаражі, загальною площею 212,0 м. кв., що складають 37/50 частин об'єкту, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, вбачається, що власником даної будівлі є Всеукраїнська рада Українського товариства мисливців і рибалок на праві колективної власності.
Крім того, в свідоцтві вказується, що дана будівля перебуває в повному віданні Полтавської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок. Таким чином, в даному свідоцтві про право власності йде мова про два самостійні суб'єкти майнових відносин, а саме:
1) особа, якій належить будівля (її власник) - Всеукраїнська рада Українського товариства мисливців і рибалок;
2) особа, у якої ця будівля перебуває у повному віданні - Полтавська обласна організація Українського товариства мисливців і рибалок.
Відповідно до приписів частин 1, 2, 3 ст. 30 Закону України "Про власність" (чинний на момент видачі свідоцтва про право власності №670), колективний власник самостійно володіє, користується і розпоряджається об'єктами власності, які йому належать.
Право колективної власності здійснюють вищі органи управління власника (загальні збори, конференції, з'їзди тощо).
Окремі функції по господарському управлінню колективним майном може бути покладено вищими органами управління власника на створювані ними органи.
Згідно із ч. 1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до приписів ч. 1 та ч. 2 ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню
З викладеного, чинних на час видачі свідоцтва про право власності №670 від 10.10.2002 положень статті 30 Закону України "Про власність", а також вимог статей 386, 391 ЦК України слідує, що право на пред'явлення позову про усунення перешкод у користуванні майном, належить особі, що вказана колективним власником у правовстановлюючому документі, тобто - Всеукраїнській раді Українського товариства мисливців і рибалок.
Наданий позивачем технічний паспорт вказує на те, що власником 37/50 частин об'єкту, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, є Всеукраїнська рада Українського товариства мисливців і рибалок на праві колективної власності.
Разом з цим, із позовом на захист права власності, у власних інтересах, а не в інтересах колективного власника Всеукраїнської ради Українського товариства мисливців і рибалок, до суду звернулася Полтавська обласна організація Українського товариства мисливців і рибалок, яка не має права власності на будівлю за адресою АДРЕСА_2.
Згідно із ч. 3 ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобов'язані подати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи заповнену реєстраційну картку про створення відокремленого підрозділу та рішення органу управління юридичної особи про створення відокремленого підрозділу або повідомлення встановленого зразка про закриття відокремленого підрозділу.
З норми ч. 3 ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" слідує, що засновником відокремленого підрозділу юридичної особи є орган управління первинної юридичної особи.
Проте позивач не є відокремленим підрозділом Всеукраїнської ради Українського товариства мисливців та рибалок, про що свідчать дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.
Наведе свідчить про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що він є власником об'єкту нерухомого майна - будівлі по АДРЕСА_2.
З приводу відсутності у позивача права користування земельною ділянкою слід зазначити, що згідно із приписами ст. 6 Закону України "Про оренду землі" та ст.ст 125,126 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", але позивачем не надано доказів реєстрації права оренди у встановленому законодавством України порядку.
Вищевикладене свідчить про відсутність у Полтавської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок права власності на будівлю по АДРЕСА_2. та права користування земельною ділянкою, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Також у позові позивач вказує на порушення відповідачем норм ДБН, вважає, що своїми діями останній спричинив зміну рельєфу прилеглої території, а відтак, допустив порушення норм містобудівного законодавства та законодавства про благоустрій населених пунктів.
Вирішення питання благоустрою населених пунктів, в тому числі, регламентація порядку встановлення та демонтажу тимчасових споруд (торгових павільйонів) чинним законодавством віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування.
Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, встановлених законом.
Згідно з п. 10 ст.10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить надання дозволу на розміщення на території об'єктів благоустрою будівель і споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення.
Відповідно до ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Згідно з п. 2.1 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011р. (далі - Порядок) підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди. Встановлення тимчасової споруди здійснюється відповідно до паспорта прив'язки, відхилення від паспорта прив'язки тимчасової споруди не допускається (п.2.20, 2.21 Порядку). Розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється (п.2.31 Порядку). У разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу (п.2.30 Порядку).
Відповідно до ст. 144 Конституції України та ч. 1 ст.73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів місцевого самоврядування, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають (ч. 4 ст.20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів").
Відповідно до приписів ст. 78 Правил благоустрою та забезпечення чистоти і порядку в місті Полтаві затверджені рішенням п'ятнадцятої сесії міської ради п'ятого скликання від 5 червня 2007 року (зі змінами, затвердженими рішенням двадцять другої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 18 травня 2012 року):
78.1 Демонтаж встановлених тимчасових споруд та будь яких конструкцій здійснюється у випадках:
- самовільного розміщення тимчасової споруди, конструкції;
- недотримання вимог паспорту прив'язки при встановленні тимчасової споруди, конструкції;
- у разі закінчення строку дії та анулювання паспорту прив'язки, інших дозвільних документів;
78.2 Тимчасові споруди та конструкції, антипаркувальні засоби, обмежуючі пристрої підлягають демонтажу згідно подання Комісії з питань розміщення тимчасових споруд на території міста та припису на демонтаж інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста в десятиденний термін з дати отримання володільцем ТС, конструкції або виконавцем демонтажу. Протягом зазначеного терміну власник тимчасової споруди, конструкції зобов'язаний за власний рахунок здійснити її демонтаж та відновити порушений благоустрій.
78.3 У разі невиконання вимог припису тимчасова споруда, конструкція, антипаркувальний засіб, обмежуючій пристрій демонтується ПМ ШЕД та зберігається за рахунок коштів комунального підприємства з подальшим відшкодуванням витрат у порядку визначеному законодавством власником тимчасової споруди, конструкції.
78.4 При проведенні демонтажу тимчасової споруди, збірно-розбірного гаражу, конструкції створюється комісія у складі представників управління з питань містобудування та архітектури, управління розвитку підприємницької діяльності, інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста, міського управління МВС України, районних у м. Полтава рад, ПМ ШЕД, Громадської ради при виконавчому комітеті Полтавської міської ради (за згодою), власника ТС, конструкції та при потребі інших комунальних підприємств.
Комісія складає акт про стан тимчасової споруди, конструкції у трьох примірниках, один з яких вручається власнику, другий залишається в ПМ ШЕД і третій надається інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста.
Як встановлено рішенням Господарського суду Полтавської області від 25 листопада 2014 р. в справі №917/1884/14 відповідно до протоколу засідання комісії з розміщення тим споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Полтава (протокол від 13.05.2014 ЖЇР/6/20) в зв'язку з закінченням строку дії дозвільних документів та невиконання умов припису Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста №1118 від 30.04.2014 вирішено провести процедуру демонтажу стаціонарної тимчасової споруди ФОП ОСОБА_5 по АДРЕСА_2. Інформація про необхідність демонтажу вказаної тимчасової споруди Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради 10.07.2014р. направлена до Полтавської міської шляхо-експлуатаційної дільниці (ПМ ШЕД) для організації виконання.
З рішення суду, а також листа Прокуратури м. Полтави від 11.07.14 № 146.118-13, вбачається, що позивач ініціював питання про демонтаж стаціонарної тимчасової споруди, яка належить відповідачу, перед уповноваженим органом місцевого самоврядування. Уповноважений орган прийняв необхідне рішення про демонтаж цієї тимчасової споруди.
Як вже зазначалося вище, відповідно до п. 78.3 Правил благоустрою та забезпечення чистоти і порядку в місті Полтаві Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця здійснює виконання рішення комісії з розміщення тим споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Полтава та власними силами демонтує в тому числі торгові павільйони.
Таким чином, на даний час наявне рішення компетентного органу місцевого самоврядування про демонтаж стаціонарної тимчасової споруди ФОП ОСОБА_5 по АДРЕСА_2 за рахунок Полтавської міської шляхово-експлуатаційної дільниці, яке передане до виконання до Полтавської міської шляхово-експлуатаційної дільниці.
Крім того, існує рішення Господарського суду Полтавської області від 25 листопада 2014 р. в справі №917/1884/14, про демонтаж стаціонарної тимчасової споруди відповідача по АДРЕСА_2 за рахунок ФОП ОСОБА_5, яке передавалося до виконання до Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції
Судом враховано рекомендації викладені в п. 1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №6 "Про судове рішення" (надалі - Постанова пленуму ВГСУ №6), в якому вказано, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Згідно із положеннями Постанови пленуму ВГСУ №6, рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 ГПК України, судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а ч. 1 статті 43 названого кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Згідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Верховним судом України встановлений у розумінні положень ч. 2 статті 82, ч. ч. 1, 2 ст. 111-28 ГПК України обов'язковий для всіх судів України висновок у постанові Верховного суду України від 20 травня 2014 року у справі №6-20гс14, висновках Верховного суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України, за i півріччя 2014 р. про те, що згідно з положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., яка є частиною національного законодавства України, рішення суду має містити мотиви вирішення доводів та аргументів представників сторін стосовно суті спору, в тому числі й щодо застосування норм матеріального права.
Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтями 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставин справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд зазначає, що крім викладеного вище, позивачем не надано належних і допустимих доказів існування тимчасової споруди, яка розміщена саме на земельній ділянці, наданій позивачу.
На підставі викладеного вище суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту порушення будь-яких прав чи інтересів, а відтак в задоволенні позову слід відмовити.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, дослідивши і оцінивши подані докази, керуючись статтями 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області на протязі 10 днів.
Повне рішення складено 02.11.2015 р.
Суддя Кульбако М.М.