36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
03.08.2015 р. Справа №917/1117/15
Господарський суд Полтавської області
в складі головуючого судді Кульбако М.М.,
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1, дов. б/н від 12.05.2015р.,
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвика", пров. Промисловий, 4, смт. Степанівка Сумського району Сумської області, 42304
до Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко", вул. Матросова,10, смт. Червонозаводське Лохвицького району Полтавської обл., 37240
про стягнення грошових коштів, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Алвика" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" про стягнення 164 805,80 грн., з яких 146 040,00 грн. - основна заборгованість, 754,20 грн. - 3% річних, 18011,60 грн. - інфляційні нарахування за неналежне виконання відповідачем зобов'язання з оплати оренди нежитлового приміщення відповідно до укладеного між сторонами 17.11.2011 р. договору.
07.07.2015 року через загальний відділ суду від позивача надійшла заява від 03.07.2015р. про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 24 340,00 грн. основного боргу, 18 741,80 грн. інфляційних втрат та 936,25 грн.- 3% річних. До вказаної заяви позивачем додано розрахунок позовних вимог (а.с. 61-65).
В п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами перших інстанцій", вказано, що ГПК України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи: збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи: об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.
В зв'язку з викладеним, суд розцінює подану заяву як заяву про зменшення розміру позовних вимог та на підставі статті 22 ГПК України приймає її до розгляду, у зв'язку з чим судом розглядаються позовні вимоги в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог частково заперечує, посилаючись на те, що у відповідності до ст.ст.253,530 ГК України, пунктів 3.2,3.3.Договору оренди зобов'язання відповідача щодо сплати орендної плати настає з дня, наступного з дня отримання рахунку.
Відповідач в судове засідання свого представника не направив, надіслав клопотання №06/07-15-1 від 06.07.2015р., у якому просить розглядати справу без участі уповноваженого представника за наявними в матеріалах справи документами. Крім того, відповідач надіслав додаткові пояснення на позовну заяву, в яких проти задоволення позову заперечує через їх необґрунтованість, посилаючись на те, що строк сплати за договором наступає лише після отримання рахунків орендодавця.
В судовому засіданні 03.08.2015 року представник позивача про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача не заперечував.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що 17 листопада 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алвика" (надалі позивач, Орендодавець) та Приватним акціонерним товариством "Райз-Максимко" (надалі відповідач, Орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення (надалі Договір).
Згідно з вказаними вище договором позивач передав відповідачу у строкове платне користування нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: пр. Промисловий, 4, смт. Степанівка, Сумський район, Сумська область, загальною площею 2218 кв. м. для зберігання ТМЦ. Даний факт підтверджується Актом №1 передачі-приймання орендованого майна від 17 листопада 2011 року (а.с. 12).
Відповідно до Додаткових договорів до Договору оренди нежитлового приміщення від 17 листопада 2011 року, термін дії договору оренди постійно продовжувався, а відповідно до Додаткового договору № 1 від 28 березня 2012 року та Акту №2 передачі-приймання орендованого майна від 28 березня 2012 року площа орендованого майна була збільшена на 1320 кв. м, а саме: було додатково передано в оренду критий навіс, що знаходиться також за адресою: пр. Промисловий, 4, смт. Степанівка, Сумський район, Сумська область.
Відповідно до п. 4.1 Договору Орендар зобов'язується своєчасно сплачувати орендну плату.
ТОВ "Алвика" свої зобов'язання по Договору оренди виконує в повному обсязі, однак відповідачем зобов'язання щодо оплати орендних платежів виконуються з порушенням строків.
06.04.2015 року ТОВ "Алвика" надіслало на адресу відповідача вимогу щодо проведення розрахунків по договору оренди, попередивши останнього про негативні наслідки невиконання умов договору. Дана вимога була отримана відповідачем 15 квітня 2015 року, однак погасити заборгованість в повному обсязі у добровільному порядку відповідач відмовився, що і стало приводом для звернення позивача до суду з даним позовом.
Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
Станом на час звернення з позовом до суду розмір заборгованості відповідача перед позивачем становила 24 340,00 грн.
Після порушення провадження у справі відповідачем сплачено вказану суму заборгованості в розмірі 24 340,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №104 від 21.07.2015 року, копія якого міститься в матеріалах справи.
Відтак, в частині суми основного боргу відсутній предмет спору і провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 статті 80 ГПК України.
Оскільки, відповідачем несвоєчасно виконані умови Договору щодо оплати орендних платежів, позивачем на підставі статті 625 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 18 741,80 грн. інфляційних втрат та 936,25 грн. 3% річних (детальний розрахунок в матеріалах справи, а.с.63-65).
Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Після перевірки правильності нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 18 741,80 грн. інфляційних втрат та 936,25 грн. 3% річних (в межах заявлених вимог).
Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Судовий збір відповідно до статті 49 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись п.1-1 статті 80, статтями 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Припинити провадження по справі в частині стягнення 24 340,00 грн. в зв'язку з відсутністю предмету спору.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" (вул. Матросова, 10, м. Червонозаводське Лохвицького району Полтавської області, 37240, код 30382533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвика" (пров. Промисловий, 4, смт. Степанівка Сумського району Сумської області, 42305, код 37781402) 18 741,80 грн. інфляційних втрат та 936,25 грн. 3% річних та 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом 10 днів.
Суддя Кульбако М.М.