61022, м.Харків, пр.Леніна, 5
іменем України
08.12.2015 Справа № 905/2707/15
Господарський суд Донецької області у складі судді Харакоза К.С.,
при секретарі судового засідання Чорман О.О.,
розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Український лізинг”, м.Київ
до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства “Український бізнес банк”, м. Донецьк
про визнання пунктів кредитного договору №114/Ю від 29.03.2013р. недійсними та внесення змін до кредитного договору.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився ОСОБА_2 (за довіреністю).
Суть спору:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Український лізинг”, м.Київ звернулось з позовом до ОСОБА_1 акціонерного товариства “Український бізнес банк”, м. Донецьк про визнання недійсним пункту 4.6 кредитного договору №114/Ю від 29.03.2013р.; визнання частково недійсним пункту 4.5 кредитного договору №114/Ю від 29.03.2013р., в частині визначення зобов'язання позичальника вказувати реквізит “Призначення платежу” та викласти пункт 4.5 кредитного договору №114/Ю від 29.03.2013р. в наступній редакції: “4.5 Погашати наданий банком кредит згідно з графіком погашення, наведеним в додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору. Сплачувати суму кредиту на рахунок №37394032197344. У разі, якщо дата погашення кредиту припадає на вихідний або святковий день, то платежі у погашення заборгованості повинні бути здійснені не пізніше наступного банківського дня.”.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на незаконність договору в частині встановлення підвищеної процентної ставки за користування кредитними коштами поза встановленим строком, в частині умов щодо встановлення редакції реквізиту призначення платежу платіжного документу на сплату заборгованості за кредитом, та просить викласти п. 4.5 кредитного договору в новій редакції.
Відповідач 08.12.15р. надав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що п.4.6. Договору не тільки не суперечить діючому законодавству, а викладений з чітким його дотриманням. Щодо п.4.5, то він не обмежує позивача у здійсненні платежів з іншим призначенням платежу, він передбачений тільки щодо виконання цього договору і не поширюється на будь-які інші відносини позивача з іншими контрагентами на його власний розсуд. Банк має перевіряти призначення платежу, виключно щодо дотримання вимогам глави 3 Інструкції.
Ухвалою від 21.10.2015р. господарським судом Донецької області порушено провадження у справі №905/2707/15.
08.12.2015р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання від 03.12.2015р. про передачу справи за підсудністю до господарського суду міста Києва. Позивач посилається на фактичне місце знаходження відповідача у місті Київ.
Вирішуючи питання щодо територіальної підсудності даної справи господарський суд зазначає, що згідно з приписами ч. 1 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), справи зі спорів про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.
У відповідності до умов кредитного договору №114/Ю від 29.03.2013р., зобов'язаними сторонами є як позивач так і відповідач. За таких обставин справа може слухатися за місцем знаходження відповідача.
Згідно п. 20.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011р. “Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
У відповідності до ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичною адресою ОСОБА_1 акціонерного товариства “Український бізнес банк” є: 83001, Донецька обл., м. Донецьк, вул. Артема, 125.
Враховуючи викладене, суд вважає підсудною справу №905/2707/15 господарському суду Донецької області, який позивач визнав як суд належної територіальної юрисдикції, у зв'язку з чим відмовляє позивачеві в задоволені клопотання про направлення справи до господарського суду м. Києва.
В судове засідання 08.12.2015 року представник позивача не з'явився.
Присутній в судовому засіданні 08.12.2015р. представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з викладених у відзиві підстав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, заслухавши представника відповідача, суд -
Встановив:
29.03.2013р. між ОСОБА_1 акціонерним товариством "Український бізнес банк" (далі банк або відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Український лізинг” (позичальник або позивач) укладений кредитний договір №114/Ю (надалі - кредитний договір) (а.с. 10-13).
Відповідно до п.1.1. кредитного договору в редакції додаткової угоди №1 від 17.10.2014р., банк за наявності вільних грошових коштів надає позичальнику у тимчасове користування довгостроковий кредит у формі непоновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 368169,00грн. на придбання сільгосптехніки строком до 24.11.2015р. зі сплатою: в період з 29.03.2013р. до 30.09.2014р. включно - 22% річних, в період з 01.10.2014р. до 24.11.2015р. включно - 15% річних; ліміт кредитування зменшується відповідно до графіку погашення (додаток № 1) (а.с. 14-15).
За змістом п.4.5 кредитного договору позичальник прийняв на себе зобов'язання погашати наданий банком кредит згідно з графіком погашення, наведеним у додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору, сплачувати суму кредиту на рахунок №37394032197344 з призначенням платежу: “Погашення заборгованості за кредитним договором №114/Ю від 29.03.2013р. без ПДВ”. У разі, якщо дата погашення кредиту припадає на вихідний або святковий день, то платежі у погашення заборгованості повинні бути здійснені не пізніше наступного банківського дня”.
Згідно із п.4.6 кредитного договору в редакції додаткової угоди № 1 від 17.10.2014р., у разі невиконання зобов'язань відповідно до п. 4.5 цього договору, а саме - невиконання зобов'язання щодо зменшення суми ліміту кредитування згідно з графіком погашення та/або не виконання зобов'язання щодо повного остаточного погашення кредиту до 24 листопада 2015 року включно, позичальник сплачує банку проценти у розмірі: в період з 29.03.2013р. до 30.09.2014р. включно - 50% річних на суму простроченої заборгованості до моменту її погашення, починаючи з 01.10.2014р. - 15% річних на суму простроченої заборгованості до моменту її погашення.
Пунктом п.8.12. кредитного договору визначено, що строк дії цього договору встановлюється з дня підписання цього договору і до повного погашення позичальником усіх зобов'язань за цим договором.
Кредитний договір №114/Ю від 29.03.2013 року та укладені в його межах додаткові угоди підписані та скріплені печатками сторін без зауважень.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором кредиту, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України та ст.ст. 345-346 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного кодексу, а саме: 1) укладання правочину, зміст якого суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, не має достатнього обсягу цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину не є вільним та не відповідає його внутрішній волі; 4) правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Позивач вважає недійсним умови договору про встановлення збільшеної ставки за кредитом у зв'язку із порушенням графіку повернення кредитних коштів або користування кредитом поза межами строку, встановленого кредитним договором, посилаючись на порушення принципів добросовісності, розумності та справедливості.
У відповідності до Глави 71 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно статті 627 Цивільного кодексу України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статті 629 вказаного Кодексу, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Суд приймає до уваги погодження сторонами розміру процентної ставки в залежності від строків користування кредитними коштами (в межах строків, встановлених п.1.1 кредитного договору та додатку до нього, та строків, встановлених п.4.6 кредитного договору в редакції додаткової угоди № 1 від 17.10.2014р.) на рівні 50% та 15%, та погоджується із логікою сторін, пов'язаною із збільшенням процентної ставки, оскільки порушення строків повернення кредитних коштів є кредитним ризиком, який впливає на розмір кредитних процентних ставок, і це за позицією суду відповідає принципу розумності та справедливості.
За таких обставин, враховуючи ст. ст. 203, 651, ст. 1056-1 ЦК України підстави для визнання недійним п. 4.6 кредитного договору відсутні.
Позовні вимоги про визнання недійсним п. 4.5 кредитного договору в частині встановлення вимог, пов'язаних з ідентифікацією платежів за кредитним договором також не підлягають задоволенню з огляду на відповідність його змісту положенням п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. № 22 та зареєстрованої в Мін'юсті України 29.05.2004р. за №377/8976, якою визначено, що реквізит платіжного документу "Призначення платежу" заповнюється ініціатором переказу з метою повної ідентифікації платежу.
Вимоги позивача про викладання п.4.5 кредитного договору в запропонованої ним редакції не підлягають задоволенню, через недоведеність фактів існування обставин, із якими ст.651 ЦК України пов'язує обов'язковість зміни умов договору.
Таким чином, під час розгляду справи, обставини на які посилався позивач в обґрунтування позовних вимог не знайшли свого підтвердження, через що підстави для задоволення позову відсутні.
На підставі вищенаведеного, положеннь ЦК України, ГК України, Законом України “Про платіжні системи в України”, ст.ст. 22, 33, 34, 49, 75, 77, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Український лізинг”, м. Київ до ОСОБА_1 акціонерного товариства “Український бізнес банк”, м. Донецьк про визнання недійсним пункту 4.6 кредитного договору №114/Ю від 29.03.2013 року; визнання частково недійсним пункту 4.5 кредитного договору №114/Ю від 29.03.2013 року, в частині визначення зобов'язання позичальника вказувати реквізит “Призначення платежу” та вимог щодо викладання пункт 4.5 кредитного договору №114/Ю від 29.03.2013 року в новій редакції - відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 11.12.2015 року.
Суддя К.С. Харакоз