ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.12.2015Справа №910/27455/15
За позовом Споживчого товариства "Кооператор-1"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродпереробка"
про: стягнення 354 039,00 грн.
Суддя О.С. Комарова
представники сторін:
від позивача Рубанчук С.Д. (представник за довіреністю);
від відповідача не з'явились.
В судовому засіданні 08 грудня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Позивач, Споживче товариство "Кооператор-1", 23.10.2015 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою б/н від 20 жовтня 2015 року до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродпереробка", про стягнення 354 039,00 грн.
Ухвалою суду від 26.10.2015 року порушено провадження у справі № 910/27455/15, призначено розгляд справи на 24.11.2015 року.
Через відділ діловодства суду 19.11.2015 року від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, оформлені супровідним листом від 17 листопада 2015 року, які були долучені судом до матеріалів справи.
Через відділ діловодства суду 24.11.2015 року від представника позивача надійшли додаткове пояснення та довідка щодо заборгованості на час розгляду справи, які були долучені судом до матеріалів справи.
В судовому засіданні 24.11.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення по суті спору, а також надав для огляду оригінали товарно-транспортних накладних та накладних №№ 99, 108, 165, 353, 367, 411, які судом були оглянуті.
Представник відповідача у судове засідання 24.11.2015 року не з'явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки до суду не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2015 року у відповідності до положень ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено до 08.12.2015 року
В судовому засіданні 08.12.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав та надав заяву, якою підтвердив суму боргу відповідача в розмірі 354 039,00 грн. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимог ухвали не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.
Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (02.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
Між позивачем та відповідачем було досягнута усна домовленість, відповідно до якої позивач поставив власним транспортом в 2013 році м'ясну продукцію, а відповідачем дана продукція була прийнята без зауважень та заперечень.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на виконання умов договору, він за період з травня 2013 року по вересень 2013 року поставив відповідачу товар на загальну суму 213 928,77 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними, наявними в матеріалах справи.
Проте відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару виконав частково на суму 3 428,67 грн., що підтверджується виписками банку по рахунку позивача за період з 08.05.2013 року по 23.04.2015 року, у зв'язку з чим станом на момент подання позову заборгованість за договором складає 210 500,10 грн.
У зв'язку з тим, що відповідачем було прострочено виконання грошового зобов'язання з оплати поставленої продукції, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 210 500,10 грн. - основного боргу, 133 426,76 грн. - інфляційних втрат та 10 112,14 грн. - 3% річних.
Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За приписами ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
За приписами ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.
При цьому, слід наголосити, що способи захисту за своїм призначенням можуть вважатись визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов усної домовленості про поставку м'ясної продукції позивач поставив відповідачу товар на суму 213 928,77 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними.
Проте відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару виконав частково на суму 3 428,67 грн., що підтверджується виписками банку по рахунку позивача за період з 08.05.2013 року по 23.04.2015 року, у зв'язку з чим станом на момент подання позову заборгованість за договором складає 210 500,10 грн.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідачем під час розгляду справи не наведено жодних обставин, які б були підставою для перешкоджання виконувати грошові зобов'язання за договором, а також не надано докази виконання зобов'язань з оплати поставленого товару, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню повністю в сумі 210 500,10 грн.
Відповідно до ч.1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Судом перевірено розрахунок позивача та встановлено, що з урахуванням викладеного, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару, стягненню з покупця на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, на користь постачальника підлягає 10 112,14 грн. 3% річних та 133 426,76 грн. втрат від інфляції за вказаний період.
У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Положеннями ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного разу не з'явився у судові засідання, про дату і місце проведення яких був повідомлений належним чином, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню в розмірі 354 039,00 грн., з них: 210 500,10 грн. основного боргу, 3% річних - 10 112,14 грн. та втрат від інфляції - 133 426,76 грн.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 5 310,59 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродпереробка" (ЄДРЮОФОП 20073879, адреса: 03039, м. Київ, ВУЛИЦЯ ГОЛОСІЇВСЬКА, будинок 7, корпус 3, БЛОК 8/3), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Споживчого товариства "Кооператор-1" (ЄДРЮОФОП 31920463, адреса: 07700, Київська обл., Яготинський район, місто Яготин, ВУЛ. НОВА, будинок 5), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 210 500,10 грн. (двісті десять тисяч п'ятсот гривень 10 копійок), 3% річних - 10 112,14 грн. (десять тисяч сто дванадцять гривень 14 копійок), втрат від інфляції - 133 426,76 грн. (сто тридцять три тисячі чотириста двадцять шість гривень 76 копійок) та судовий збір - 5 310,59 грн. (п'ять тисяч триста десять гривень 59 копійок). Видати наказ.
3. Копію даного рішення направити відповідачу у справі № 910/27455/15.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 14.12.2015 року.
Суддя О.С. Комарова