Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"03" грудня 2015 р. Справа № 911/780/14
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбіопромпостач», м.Біла Церква
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Трушки, Білоцерківський р-н, Київської області
про стягнення 544212,50 грн.
Суддя А.Ю.Кошик
За участю представників сторін:
Позивача - Нагорна І.В.
Відповідача - не з'явився
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбіопромпостач» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 544212,50 грн. збитків.
Провадження у справі № 911/780/14 порушено ухвалою від 12.03.2014 року та призначено розгляд справи на 27.03.2014 року.
В судовому засіданні 27.03.2014 року відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі, проти якого позивач не надав заперечень. В обґрунтування клопотання про зупинення провадження у справі відповідач зазначив, що підставами позовних вимог у справі, що розглядається, є порушення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 режиму роботи водоймища, що призвело до втрат рибогосподарського матеріалу позивача. При цьому, позивач в позові обґрунтовує свої вимоги тим, що ТОВ «Укрбіопромпостач» має ліцензію на здійснення діяльності, пов'язаної з промисловим виловом риби та погоджений Режим рибогосподарської експлуатації Матюшанського водосховища - водного об'єкту на руслі р. Роставиця в басейні р. Рось та розташовано в межах 2 сіл с. Матюші Білоцерківського району та с. Шамраївка Сквирського району та за їх межами.
Відповідач зазначив, що в сінні 2014 року, він, як користувач спірного об'єкту, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про відкликання погодження Режиму рибогосподарської експлуатації Матюшанського водосховища ТОВ «Укрбіоіїромпостач», визнання неправомірними дій та визнання недійсним режиму рибогосподарської експлуатації Матюшанського водосховища ТОВ «Укрбіопромпостач».
24.01.2014 року ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було прийнято до розгляду позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державного агентства рибного господарства України, Управління охорони використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства в Київській області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбіопромпостач» про зобов'язання Державного агентства рибного господарства України, Головного державного управління охорони використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства в Київській області відкликати погодження режиму рибогосподарської експлуатації Матюшанського водосховища ТОВ «Укрбіопромпостач», визнання неправомірними дій та визнання недійсним режиму рибогосподарської експлуатації Матюшанського водосховища ТОВ «Укрбіопромпостач», та відкрито провадження у справі № 810/515/14-а.
Таким чином, в матеріалах справи № 810/515/14-а Окружного адміністративного сулу м. Києва розглядається питання правомірності користування позивачем Матюшанським водосховищем - водним об'єктом на руслі р. Роставиця в басейні р. Рось, що розташоване в межах 2 сіл с. Матюші Білоцерківського району та с. Шамраївка Сквирського району та за їх межами, та наявності у відповідача прав на користування спірним об'єктом. В разі встановлення в матеріалах справи № 810/515/14-а Окружного адміністративного сулу м. Києва факту відсутності у позивача - ТОВ «Укрбіопромпостач» правових підстав здійснення діяльності, пов'язаної з промисловим виловом риби на спірному об'єкті, відпаде підстава для задоволення позовних вимог у справі № 911/780/14 про відшкодування збитків.
Оскільки, до розгляду обставин спору у справі № 810/515/14-а Окружного адміністративного суду м. Києва, не можливо повно та об'єктивно розглянути справу № 911/780/14, провадження в останній було зупинено до остаточного вирішення спору у справі № 810/515/14-а.
05.10.2015 року до господарського суду від позивача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбіопромпостач» надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, оскільки справу №810/515/14-а вже розглянуто Вищим адміністративним судом України (копію ухвали Вищого адміністративного суду від 04.08.2015 року додано до клопотання).
Таким чином, обставини, що зумовили зупинення провадження у справі відпали, тому провадження у справі №911/780/14 підлягає поновленню у відповідності до ч. 3 ст. 79 ГПК України.
Ухвалою суду від 09.10.2015 року поновлено провадження у справі №911/780/14 та призначено судове засідання на 29.10.2015 року.
Заслухавши у судовому засіданні 29.10.2015 року пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляд справи з метою витребування додаткових пояснень та доказів. Розгляд справи відкладався до 01.12.2015 року.
В судовому засіданні 01.12.2015 року оголошувалась перерва до 03.12.2015 року.
В судовому засіданні 03.12.2015 року позивач позовні вимоги підтримав та наддав пояснення по суті спору з врахуванням результатів розгляду справи № 810/515/14-а Окружного адміністративного суду м. Києва.
Відповідач в надав пояснення у справі, в судове засідання 03.12.2015 року не з'явився, просив розглядати справу за наявними матеріалами.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, 25.05.2015 у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд встановив:
Як зазначає позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбіопромпостач»), він є юридичною особою, основним видом економічної діяльності якого є прісноводне рибальство.
Згідно з п. 34 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» позивачем отримано ліцензію у Державному агентстві рибного господарства України (серія АЕ № 195581 від 17.10.2013 року) на здійснення діяльності, пов'язаної з промисловим виловом риби, крім внутрішніх водойм (ставків) господарств.
У відповідності з вимогами Інструкції про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних господарствах, затвердженої наказом Державного комітету рибного господарства України від 15.01.2008 року № 4 (далі - Інструкція № 4) позивачем укладено договір з Державним підприємством - Українським державним інститутом по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості «УКРРИБПРОЕКТ» на виконання проектних робіт, зокрема, розробку «Науково-біологічного обґрунтування риборозведення та Режиму рибогосподарської експлуатації Матюшанського водосховища, розташованого на р. Роставиця в басейні р. Рось в селі Матюши Київської області». Проект Режиму надано на погодження до Управління охорони, використання та відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Київській області (дата погодження 04.10.2013 року), та до Державного агентства рибного господарства України (дата погодження 17.10.2013 року).
Відповідно до п. 2.8. Інструкції № 4 користувач, якому видано Режим, має одноосібне право на спеціальне використання ВЖР у цьому рибогосподарському водному об'єкті.
Даний об'єкт з площею дзеркала води 78,0 га, об'ємом води 1,28 млн. куб. м, створено на руслі р. Роставиця в басейні р. Рось та розташовано в межах двох сіл - с. Матюші Білоцерківського району та с. Шамраївка Сквирського району та за їх межами.
Відповідно до вимог Порядку штучного розведення (відтворення), вирощування водних біоресурсів та їх використання, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.07.2012 року № 414, позивачем 05.11.2013 року проведені заходи по зарибленню Матюшанського водосховища, а саме випущено у водойму 34 тисячі екземплярів рибопосадкового матеріалу, який придбано у ТОВ «Сквираплемрибгосп», про свідчать договір купівлі-продажу рибопродукції від 28.10.2013 року, товарно-транспортні накладні та ветеринарне свідоцтво серії РД-00 № 311108, підсумковий акт про виконання робіт із вселення водних біоресурсів та робіт, що належать до природоохоронних заходів від 05.11.2013 року, затверджений у встановленому порядку 27.11.2013 року.
Рибопосадковий матеріал придбано у наступній кількості та ціні: товстолоб білий - 1560 кг (12 000 шт.) по ціні 8,00 грн. за 1 кг на суму 12 480,00 грн. в т.ч. ПДВ - 2080,00грн.; товстолоб строкатий - 270 кг (2000 шт.) по ціні 8,00 грн. за 1кг на суму 2160,00 грн., в т.ч. ПДВ - 360,00 грн.; товстолоб гібрид -1820 кг (14 000 шт.) по ціні 8,00 грн. за 1 кг на суму 14560,00 грн. в т.ч. ПДВ - 2426,67 грн.; короп - 300 кг (3000 шт.) по ціні 18,00 грн. за 1 кг на суму 5400,00 грн., в т.ч. ПДВ -900,00 грн.; амур -300 кг (3000) по ціні 18,0 грн. за 1 кг на суму 5400,00 грн., в т.ч. ПДВ -900,00 грн. Всього на загальну суму 40 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6666,67 грн.
Позивач пояснив, що з метою захисту від водотоку на Матюшанському водосховищі розташована гідрозахисна споруда у вигляді напірної дамби, яка затримує повені та ливневі води які, в свою чергу, акумулюються у водосховищі. Власником дамби є Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Матюшівської сільської ради від 18.11.2010 року № 93.
Позивач зазначає, що в період з 12.11.2013 року по 18.11.2013 року Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідачем) проводився несанкціонований спуск води з Матюшанського водосховища шляхом підняття щитових затворів гідротехнічної споруди (дамби) з метою вилову риби. Факт вилову риби відповідачем підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 17.11.2013 року № 01321, складеним провідним державним інспектором територіального відділу № 8 Управління охорони, використання та відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Київський області.
Підняття щитових затворів гідротехнічної споруди проводилось за допомогою автомобільного крану. Після підняття зазначених затворів відповідач наглухо заблокував їх дерев'яними колодами, які в свою чергу спричинили пошкодження гідротехнічної споруди, а саме щитові затвори та пазові конструкції зазнали деформації, що призвело до розгерметизації конструкції затворів, а перильне огородження в окремих місцях було погнуте та деформоване.
Позивач зазначає, що відповідач не є користувачем дамби і не погоджував спуск води у водосховищі з органами місцевого самоврядування, місцевим управлінням водних ресурсів, органами рибоохорони та власником гідротехнічної споруди.
Внаслідок самовільних дій відповідача було порушено режим роботи водойми, рівень води протягом вищезазначеного строку досягнув критичної відмітки, що призвело до втрати всього рибопосадкового матеріалу позивача.
У зв'язку з чим, позивач стверджує, що йому було завдано матеріальних збитків у вигляді прямих затрат на рибопосадковий матеріал та упущеної вигоди, тобто доходів, які позивач міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено. Позивач просить стягнути 40000 грн. вартості рибопосадкового матеріалу, запущеного у водойму 05.11.2013 року та 504 212,50 грн. неотриманого доходу, розрахованого позивачем (акт від 18.11.2013 року) з урахуванням вартості рибопосадкового матеріалу, запущеного у водосховище, приросту риби у наступному сезоні, відсоткового показнику виходу риби та середньої ринкової ціни на такий вид риби.
Позивач також зазначає, що за фактом вчинених відповідачем самовільних дій 12.11.2013 року звертався із заявою до прокуратури Білоцерківського району Київської області, яку в свою чергу було пере направлено до Більцерківського МВ ГУ МВС України у Київській області. З проханням вжити заходів щодо дій відповідача до органів прокуратури звернулось і Басейнове управління водних ресурсів р. Рось (далі - БУВР Росі), яке реалізує державну політику щодо використання, збереження та відтворення поверхневих вод басейну р. Рось, до якого відноситься Матюшанське водосховище.
Як зазначалось позивачем вище, водойма перебуває у межах двох сіл Сквирського та Білоцерківського району. Про загибель риби та зникнення води сільським головою Шамраївської сільської ради було письмово повідомлено Сквирську районну державну адміністрацію та прокурора зазначеного населеного пункту, який перенаправив звернення до відповідних органів (екології та водного господарства).
Також представниками органів місцевого самоврядування складено акти, де було зафіксовано численні порушення відповідача та їх наслідки, зокрема, акт представників Шамраївської сільської ради від 15.11.2013 року та акт Матюшівської сільської ради від 18.112013 року).
За фактом вчинення порушень природоохоронного законодавства з боку відповідача компетентними органами державної влади проведено відповідні перевірки, про результати яких було повідомлено позивача. Зокрема, було виявлено, що відповідачем 21.11.2012 року було укладено договір оренди Матюшанського водосховища № 72 з Білоцерківською районною адміністрацією, терміном дії з 07.12.2012 року по 06.12.2013 року.
Дозвіл на спеціальне водокористування відповідач отримав лише 08.11.2013 року (за 4 дні до вчинення правопорушення). Однією з вимог цього дозволу було передбачено, що скид води із Матюшанського водосховища здійснюється згідно із затвердженим графіком спуску та облову риби. Згідно з інформацією БУВР Росі, несанкціонований скид води відповідачем не погоджувався.
Крім того, в порушення вимог Порядку розроблення та встановлення режимів роботи водосховищ комплексного призначення, водогосподарських систем і каналів, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 07.02.2012 № 46, режим роботи на пониження рівня води на Матюшанському водосховищі не розроблявся.
Також зафіксовано, що режим рибогосподарської експлуатації водосховища, розробленого на замовлення відповідача, не було погоджено спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань рибного господарства.
За фактом вчинених позивачем незаконних дій проведено перевірки Київрибоохороною, Держекоінспекцією Київської області та Басейновим управлінням водних ресурсів р. Росі, якими були встановлені обставини щодо порушення відповідачем режиму роботи водосховища, що відповідачем не заперечено та не спростовано.
Зокрема, відповідно до п. 4 Інших умов водокористування Дозволу на спецводокористування від 08.11.2013 року, виданого відповідачу Департамертом екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації, останній зобов'язаний здійснювати скид води із водосховища згідно із затвердженим графіком спуску та облову риби. В порушення зазначеної вимоги, ФОП ОСОБА_1 такого графіку не надав та не затверджував.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» рівень води в рибогосподарських водних об'єктах має бути достатнім для забезпечення природного відтворення та життєдіяльності гідробіонтів. Підвищення або заниження води у водних об'єктах погоджується з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства. Відтак, відповідач, здійснюючи спуск води у Матюшанському водосховищі, та понижуючи рівень води у ньому до критичної відмітки, такого погодження в Державному агентстві рибного господарства не отримував.
Всупереч вимог Порядку розроблення та встановлення режимів роботи водосховищ комплексного призначення, водогосподарських систем та каналів, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 07.02.2012 № 46, позивач не надавав пропозиції на розробку режиму роботи Матюшанського водосховища.
Оскільки відповідно до ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування» селищним радам делеговані повноваження щодо здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів, відповідачу необхідно було попередити про свої наміри органи місцевого самоврядування, чого ФОП ОСОБА_1 також не здійснив.
Відповідач проти позову заперечував, посилався на фальсифікацію наявних у позивача Науково-біологічного обґрунтування риборозведення та Режиму рибогосподарської експлуатації Матюшанського водосховища, розташованого на річці Роставиця в басейні річки Рось біля села Матюші Київської області, що розслідується в кримінальному провадженні. Однак, в відповідні обставини щодо фальсифікації не підтверджені відповідачем належними доказами.
Щодо посилань відповідача на наявність у нього договору оренди Матюшанського водосховища від 21.11.2012 року № 72, укладеного з Білоцерківською районною державною адміністрацією, даний водний об'єкт є водосховищем комплексного призначення, яке у відповідності до ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ст. 51 Водного кодексу України заборонено передавати в оренду з 2011 року.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2014 року у справі № 810/515/14-а, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.08.2015 року, у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 (відповідача по даній справі) щодо визнання дій неправомірними та відкликання погодження зазначеними органами рибоохорони Режиму рибогосподарської експлуатації Матюшанського водосховища, розробленого на замовлення ТОВ «Укрбіопромпостач» (позивач по даній справі), відмовлено повністю.
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що Матюшанське водосховище з 24.05.2011 року (дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо орендних відносин» від 21.04.2011 року № 3269-УІ, яким частину 2 статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» доповнено абзацом, згідно якого водосховища та водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди не можуть бути об'єктами оренди) не підлягало передачі в оренду фізичним та юридичним особам, отже Білоцерківська районна державна адміністрація Київської області не мала права передавати його в оренду. Тому, оскільки, договір оренди від 21.11.2012 № 72, укладений між ФОП ОСОБА_1 та Білоцерківською РДА, в частині оренди водного об'єкта загальнодержавного значення є таким, що порушує публічний порядок, так як спрямований на незаконне заволодіння водним об'єктом однією із сторін у цьому договорі, а відтак є нікчемним.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно з п. 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
З огляду на вищезазначені обставини є доведеним факт вчинення відповідачем господарського правопорушення, а саме порушення правил здійснення господарської діяльності та режиму роботи водосховища, що мало негативні наслідки для іншого господарюючого на водосховищі суб'єкта господарювання у вигляді загибелі (пошкодження)рибо посадкового матеріалу позивача.
Як передбачено ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
В сфері господарських відносин згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначено склад та розмір відшкодування збитків, зокрема, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.
Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.
Сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.
Таким чином, з огляду на наведені норми законодавства, враховуючи факт порушення відповідачем правил господарської діяльності, що призвело до негативних наслідків (порушення права) іншого суб'єкта господарювання - позивача, має місце завдання відповідачем позивачу збитків (шкоди), які підлягають відшкодуванню.
При цьому, при вирішенні спору не застосовується ст. 623 Цивільного кодексу України, яка регулює відшкодування збитків в зобов'язальних відносинах, які між сторонами відсутні.
Наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, які необхідні для застосування такого виду відповідальності як збитки виявляється у наступному.
Наявність протиправних дій, вини у поведінці відповідача та причинного зв'язку між його діями та завданими позивачу збитками підтверджується листами компетентних органів у сфері природоохоронного законодавства, наданими за результатами здійснених перевірок, зокрема, листами БУВР р. Рось від 11.11.2013 року вих. № 13/07, від 14.11.2013 року вих. № 1051/02.1, від 25.11.2013 року вих. № 1082/02.1 та від 30.12.2013 року вих. № 1205/07; листом Держекоінспекції у Київській області від 13.01.2014 року вих. 469/08-41/Д-827; листом Держрибагентства від 15.04.2014 року вих. № 5-5.3-7/1641-14 та листом Київводресурсів від 10.12.2013 року вих. № 1289.
Зазначеними документами підтверджено, що спуск води з Матюшанського водосховища здійснювався саме відповідачем, зазначені дії були самовільними та неузгодженими відповідно до вимог чинного законодавства, та внаслідок зазначених дій було занижено рівень води у водосховищі до критичної відмітки, що і призвело до втрати позивачем всього вселеного ним рибопосадкового матеріалу (риби).
Таким чином, з відповідача підлягають стягненню реальні збитки позивача, що складають вартість рибопосадкового матеріалу, запущеного у водойму 05.11.2013 року, а саме 40 000,00 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення 504 212,50 грн. упущеної вигоди, яка полягає у доходах позивача у грошовому еквіваленті, які останній міг би отримати у наступному сезоні, відповідні збитки розраховані з урахуванням вартості рибопосадкового матеріалу, запущеного у водосховище, приросту риби у наступному сезоні, відсоткового показнику виходу риби та середньої ринкової ціни на такий вид риби.
Однак, з огляду на Постанову Верховного Суду України від 09.12.2014 року № 5023/4983/12/3-188гс14, якою підтримано постанову Вищого господарського суду від 11.06.2014 року № 5023/4983/12, згідно з ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За вказаних обставин пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі, якщо б відповідачем не було порушено його прав.
У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті доходи, які могли б бути реально отримані при належному виконанні боржником зобов'язання.
Таким чином позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Судом встановлено, що вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди базуються лише на розрахунку можливого прибутку, однак ним не доведена реальність намірів та можливість реального отримання заявленої в позові суми в якості прибутку.
Таким чином позивач не довів реальність намірів та можливість реального отримання заявленої в позові суми в якості прибутку, наведені розрахунки упущеної вигоди є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач, якщо б відповідач не здійснював протиправні дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Таким чином, вимога позивача про стягнення 504 212,50 грн. упущеної вигоди задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення прямих збитків в сумі 40000 грн. В решті позов задоволенню не підлягає.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09152, АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбіопромпостач» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 1, код 38905258) 40000 грн. збитків та 800 грн. витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
3. В задоволенні решти позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя А.Ю. Кошик
дата підписання 14.12.2015 р.