ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.12.2015Справа №910/6528/15-г
За позовом заступника військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі:
1) Міністерства оборони України
2) Національного університету оборони України імені Івана Черняховського
до Державного підприємства Міністерства Оборони України "Готель"Козацький"
про стягнення 171 273,62 грн.
суддя Пукшин Л.Г.
від прокуратури Довбищук Л.М. - представник за посвідченням № 036173 від 29.10.2015
від позивача-1 Свистільник І.А. - представник за довіреністю № 220/401/д від 02.06.2015
від позивача-2 Свистільник І.А. - представник за довіреністю № 182/81 від 09.01.2015
від відповідачаКостюк А.З. - представник за довіреністю № 342 від 11.12.14
В судовому засіданні 02.12.15, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги заступника військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Національного університету оборони України імені Івана Черняховського до державного підприємства Міністерства Оборони України "Готель "Козацький" про стягнення 171 273,62 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.02.2014 року між Національним університетом оборони України імені Івана Черняховського та державним підприємством Міністерства Оборони України "Готель "Козацький" укладений договір № 14/3/14 про відшкодування витрат понесених за надання комунальних послуг (постачання електричної енергії, постачання теплової енергії у гарячій воді/парі, водопостачання та водовідведення).
Рішенням господарського суду м. Києва від 14.04.2015 у справі № 910/6528/15-г позовні вимоги частково, вирішено стягнути з державного підприємства Міністерства Оборони України "Готель"Козацький" на користь Національного університету оборони України імені Івана Черняховського заборгованість в розмірі 145 964 грн. 86 коп., пеню в розмірі 498 грн. 85 коп., розстрочено виконання рішення, в частині позову щодо стягнення пені в розмірі 24709,91 грн. вирішено відмовити.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.15 апеляційну скаргу заступника військового прокурора Дарницького гарнізону залишено без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 14.04.15 у справі № 910/6528/15-г без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 07.10.15 касаційну скаргу Національного університету оборони України імені Івана Черняховського задоволено частково, рішення господарського суду м. Києва від 14.04.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 у справі № 910/6528/15-г в частині позовних вимог про стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України "Готель "Козацький" на користь Національного університету оборони України імені Івана Черняховського пені в сумі 25208,76 грн скасовано та в цій частині справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва, в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 у справі №910/6528/15-г залишено без змін.
Відповідно до вимог ст. 2-1 ГПК України справу № 910/6528/15-г передано для подальшого розгляду судді Пукшин Л.Г.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2015 справа № 910/6528/15-г прийнята до провадження судді Пукшин Л.Г. та призначена до розгляду у судовому засіданні 18.11.2015.
13.11.2015 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшли письмові пояснення позивача-2, відповідно до яких останній зазначає, що нарахування пені у розмірі 25 208,76 грн. здійснено університетом у відповідності до вимог чинного законодавства та договірних відносин. А посилання судів на те, що до розрахунку включено низку рахунків, по яких не заявляються позовні вимоги, окрім пені у розмірі 498,85 грн. по рахунку № 495 від 31.07.2014, не може бути підставою для відмови у стягнення пені у повному обсязі, оскільки законодавством не заборонено стягнення штрафних санкцій, зокрема пені, окремо від основного боргу за невиконання договірних зобов'язань. Позивач-2 зазначає, що заборгованість по іншим рахункам, включеним до розрахунку пені (№ 816 від 30.12.13, № 48 від 31.01.14, № 111 від 28.02.14, № 163 від 31.03.2014, № 214 від 30.04.2014, № 317 від 30.05.2014, № 398 від 30.06.2014, № 568 від 31.08.2014, № 616 від 30.09.2014, № 672 від 31.10.2014) була стягнута згідно постанови Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/14218/14 та на момент звернення з позовною заявою у даній справі сплачена не була. Зважаючи на викладене, позивач-2 зазначає, що позовні вимоги про стягнення пені в сумі 25 208,76 грн. є законними та обґрунтованими.
У судове засідання, призначене на 18.11.2015, з'явились прокурор та представник позивачів. Суд заслухав учасників процесу, які підтримали позовні вимоги та надали додаткові пояснення по суті спору.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, відзив на позовну заяву не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
У зв'язку неявкою в судове засідання представника відповідача, спір не може бути розглянутий у даному судовому засіданні, тому, керуючись ст. 77 ГПК України, суд відклав розгляд справи на 02.12.2015р.
В судове засідання представники учасників процесу з'явились, представник позивача-2 надав додаткові докази, що були залучені судом до матеріалів справи. Представник відповідача надав заяву про розстрочку виконання рішення суду, відповідно до якої позовні вимоги про стягнення пені визнав, та у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем Державного підприємства Міністерства Оборони України "Готель"Козацький" просив суд розстрочити виконання рішення суду на 6 місяців згідно з поданим ним графіком.
Представники прокуратури та позивачів щодо поданої заяви відповідача про розстрочку виконання рішення не заперечували та залишили це питання на розсуд суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
19.02.2014 року між Національним університетом оборони України імені Івана Черняховського (далі - Сторона1) та державним підприємством "Готель "Козацький" Міністерства Оборони України (далі - Сторона 2) укладений договір №15/3/14 «Про відшкодування витрат понесених за надання комунальних послуг (постачання електричної енергії, постачання теплової енергії у гарячій воді/парі, водопостачання та водовідведення)».
Відповідно до п. 1.1. договору: «Предметом договору є відшкодування стороною 2 витрат за надані комунальні послуги (постачання електричної енергії, постачання теплової енергії у гарячій воді/парі, водопостачання та водовідведення), що надає сторона 1 по забезпеченню приміщень, що знаходяться за адресою: м. Київ, Авіаконструктора Антонова, 2/32, корп. 76, займаних стороною 2».
Згідно до п. 2.1. договору: «Відшкодування стороною 2 витрат за надані комунальні послуги (постачання електричної енергії, постачання теплової енергії у гарячій воді/парі, водопостачання та водовідведення), здійснюється на підставі щомісячно наданих стороною 1 завірених рахунків, згідно показників облікових засобів (лічильників) за діючими тарифами».
Відповідно до п. 2.2.: «Відшкодування витрат за комунальні послуги (постачання електричної енергії, постачання теплової енергії у гарячій воді/парі, водопостачання та водовідведення) здійснюються стороною 2 до 15 числа місяця наступного за звітними».
Відповідно до п. 3.1.2: «Сторона 1 зобов'язується надавати стороні 2 для відшкодування комунальних послуг завірені рахунки до 10 числа поточного місяця».
Пунктом 6.1 договору встановлено, що останній діє з 01.01.13 до 31.12.13.
Національним університетом оборони України імені Івана Черняховського виставлено рахунки №495 від 31.07.2014р. на суму 23494,37 грн., №672 від 31.10.2014 р. на суму 16939,68 грн., №734 від 30.11.2014 р. на суму 55530,81 грн. та №837 від 31.12.2014 року на суму 53672,12 грн. на загальну суму 149636,98 грн.
Станом на 23 січня 2015 року, відповідач частково оплатив рахунок №837 від 31.12.2014 року на суму 3 672,12 грн., що підтверджується Довідкою про прострочену заборгованість ДП «Готель «Козацький».
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вимога позивачів щодо стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню витрат за комунальні послуги за період липень, жовтень-грудень 2014 року підлягає задоволенню в розмірі 145 964,86 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 14.04.2015 у справі № 910/6528/15-г вирішено стягнути з державного підприємства Міністерства Оборони України "Готель"Козацький" на користь Національного університету оборони України імені Івана Черняховського основну заборгованість з відшкодування витрат за комунальні послуги в розмірі 145 964 грн. 86 коп. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.15 та постановою Вищого господарського суду України від 07.10.15 вказане рішення господарського суду м. Києва від 14.04.2015 у справі № 910/6528/15-г в частині основної заборгованості залишено без змін.
З урахуванням Постанови Вищого господарського суду України від 07.10.2015 року у справі № 910/6528/15-г, новий розгляд даної справи здійснюється в частині вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 25208,76 грн., згідно рахунків № 621 від 30.09.2014р. та № 822 від 31.12.2014р.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
В обґрунтування загальної суми пені, яка заявлена до стягнення при зверненні до суду з позовом у даній справі позивач зазначає, що заборгованість по рахункам, включеним до розрахунку пені за рахунками від 30.09.2014 № 621 на суму 10570,86 грн. (у вказану суму входить пеня, нарахована га заборгованість по таким рахункам: № 816 від 30.12.13 за грудень 2013, № 48 від 31.01.14 за січень 2014, № 111 від 28.02.14 за лютий 2014, № 163 від 31.03.14 за березень 2014, № 214 від 30.04.14 за квітень 2014, № 317 від 30.05.14 за травень 2014, № 398 від 30.06.14 за червень 2014, № 495 від 31.07.14 за липень 2014) та від 31.12.2014 № 822 на суму 14637,90 грн. (у вказану суму входить пеня, нарахована га заборгованість по таким рахункам: № 48 від 31.01.14 за січень 2014, № 111 від 28.02.14 за лютий 2014, № 163 від 31.03.14 за березень 2014, № 214 від 30.04.14 за квітень 2014, № 317 від 30.05.14 за травень 2014, № 398 від 30.06.14 за червень 2014, № 495 від 31.07.14 за липень 2014, № 568 від 31.08.14 за серпень 2014, № 616 від 30.09.14 за вересень 2014, № 672 від 31.10.14 за жовтень 2014).
Як встановлено судом під час нового розгляду факт наявності основної заборгованості зі сплати комунальних послуг за переліченими вище рахунками був встановлений постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014р. у справі № 910/14218/14 за позовом заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за дотриманням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Національного університету оборони України імені Івана Черняховського до державного підприємства Міністерства Оборони України "Готель "Козацький" про стягнення боргу за договором № 15/3/14. Вказаною постановою КАГС від 21.01.2014р. у справі № 910/14218/14 вирішено позовні вимоги задовольнити частково, припинити провадження в частині розгляду вимог про стягнення з Державного підприємства «Готель «Козацький» Міністерства оборони України 13 114, 85 грн. заборгованості за комунальні послуги згідно договору № 15/3/14 від 19.02.2014р., що виникла по рахунку № 48 від 31.01.2014р., стягнути з Державного підприємства «Готель «Козацький» Міністерства оборони України на користь Національного університету оборони України імені Івана Черняховського 202 347, 15 грн. основного боргу за договором № 15/3/14 від 19.02.2014р. за період січень - червень 2014р., 8 421, 30 грн. пені.
Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
За змістом ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на корить другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Пунктом 1 частини 2 вказаної статті визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604-609 Цивільного кодексу України, які не передбачають підставою припинення зобов'язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.
Пунктом 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Представник позивача-2 надав пояснення, що на момент пред'явлення позовної заяви у даній справі заборгованість, що була предметом розгляду у справі № 910/14218/14 не сплачена, а тому Національним університетом оборони України імені Івана Черняховського продовжено нарахування пені саме по цим рахункам. Вказані обставини підтвердив і представник відповідача.
Представник позивача зазначив, що остаточна сума пені по наведеним вище рахункам, які включають в себе рахунки, заявлені у справі №910/14218/14 сформована до стягнення з відповідача в межах даної справи на підставі неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором від 19.02.2014 № 15/3/14.
Відповідно до п. 4.2. договору № 15/3/14. у випадку несвоєчасного перерахування грошових коштів за отримані комунальні послуги (постачання електричної енергії, постачання теплової енергії у гарячій воді/парі, водопостачання та водовідведення), Сторона 2 виплачує пеню за кожен день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Оскільки судом встановлено, що станом на момент вирішення справи заборгованість за рахунками № 816 від 30.12.13 за грудень 2013, № 48 від 31.01.14 за січень 2014, № 111 від 28.02.14 за лютий 2014, № 163 від 31.03.14 за березень 2014, № 214 від 30.04.14 за квітень 2014, № 317 від 30.05.14 за травень 2014, № 398 від 30.06.14 за червень 2014, № 495 від 31.07.14 за липень 2014, № 568 від 31.08.14 за серпень 2014, № 616 від 30.09.14 за вересень 2014, № 672 від 31.10.14 за жовтень 2014 відповідачем не сплачена, що також не заперечується представником відповідача, то суд приходить до висновку, що позивачами правомірно нараховано пеню на вказану заборгованість в загальному розмірі 25208,76 грн., з обґрунтованим розрахунком якої погоджується суд. Наявність судового рішення про задоволення вимог позивачів, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних відносин сторін договору, та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі.
Представник відповідача просив суд розстрочити виконання рішення по справі наступним шляхом: з грудня 2015 року по квітень 2016 року відповідач сплачує на користь Національного університету оборони України імені Івана Черняховського щомісяця по 4000,00 грн., у травні 2016 року відповідач сплачує залишок суми у розмірі 4 709,91 грн.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатися господарським судом. (п. 7.1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо (п. 7.2. вищевказаної постанови).
В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що у зв'язку із багатоденними акціями протестів з листопада 2013 року, окупації частини території країни та проведення антитерористичних операцій, які фактично паралізували туристичну галузь та здійснення господарської діяльності відповідача, останньому вкрай важко своєчасно та в повному розмірі сплачувати податки до бюджету, заробітну плату, платежі за комунальні послуги, не кажучи про необхідність розрахунків з іншими постачальниками.
Відповідач має істотну заборгованість перед позивачем та іншими контрагентами, у зв'язку з чим стягнення одразу всієї суми боргу на користь позивача, може призвести до накладення арешту на кошти та майно боржника та матиме негативні наслідки для майнових інтересів відповідача і зовсім не гарантує погашення заборгованості перед позивачем.
Приймаючи до уваги доводи відповідача, суд частково задовольняє заяву відповідача вважає за можливе розстрочити виконання рішення наступним чином: з грудня 2015 року по лютий 2016 року відповідач сплачує на користь Національного університету оборони України імені Івана Черняховського щомісяця по 6 000,00 грн., у березні 2016 року відповідач сплачує залишок суми у розмірі 7208,76 грн.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
При здійсненні розподілу судових витрат, судом враховується п. 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», згідно з яким приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, що діяла станом на момент звернення з даною позовною заявою - 17.03.2015р.) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.
За таких обставин, з відповідача стягується судовий збір в доход Державного бюджету України в сумі 504,18 грн.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з державного підприємства Міністерства Оборони України "Готель"Козацький" (01001, м. Київ, вулиця Михайлівська, будинок 1/3, ідентифікаційний код 14303572) на користь Національного університету оборони України імені Івана Черняховського (03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, будинок 28, ідентифікаційний код 07834530) пеню в розмірі 25 208 (двадцять п'ять тисяч двісті вісім) грн. 76 коп.,
розстрочивши виконання рішення та встановивши наступний порядок оплати:
з грудня 2015 року по лютий 2016 року державне підприємство Міністерства Оборони України "Готель"Козацький" сплачує на користь Національного університету оборони України імені Івана Черняховського щомісяця по 6 000,00 грн., у березні 2016 року відповідач сплачує залишок суми у розмірі 7 208,76 грн.
3. Стягнути з державного підприємства Міністерства Оборони України "Готель"Козацький" (01001, м. Київ, вулиця Михайлівська, будинок 1/3, ідентифікаційний код 14303572) в доход Державного бюджету України судовий збір в розмірі 504 (п'ятсот чотири) грн. 18 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 04.12.2015 р.
Суддя Пукшин Л.Г