ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про повернення позовної заяви
27.04.2015
Справа № 910/10441/15
Суддя Спичак О.М., розглянувши
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Напої плюс»
до Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь»
про зобов'язання вчинити дії,
Позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Напої Плюс» до Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» про зобов'язання вчинити дії підлягає поверненню без розгляду з наступних підстав.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Відповідно до статті 4 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється в 1 розмірі мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.
Предметом поданого позову є зобов'язання відповідача, виконати подані позивачем платіжні доручення, внаслідок чого з відкритих в установі банку (відповідача) рахунків позивача будуть перераховані певні (наведені в платіжних дорученнях) суми грошових коштів на інші рахунки. Тобто фактично позивачем подано позов на захист його майнового інтересу, що полягає у відновленні порушеного права на вільне володіння та розпорядження належним позивачу майном, яким, в розумінні статей 177, 190 Цивільного кодексу України, є грошові кошти.
Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться тільки ті, вимоги по яким не підлягають вартісній оцінці. Аналогічну правову позицію викладено в пункті 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”.
Відтак, заявлені позовні вимоги направлені на захист майнового інтересу позивача, підлягають вартісній оцінці (по відношенню до сум грошових коштів, які позивач просить перерахувати), та отже є майновими вимогами, і тому судовий збір, відповідно до статті 4 Закону України “Про судовий збір”, за подання даного позову має справлятися у відсотковому співвідношенні до ціни позову, та згідно встановлених законом граничних розмірів.
Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Нормами статті 55 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; у позовах про витребування майна - вартістю майна, що витребовується; у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою усіх вимог; у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.
Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.
У позовній заяві позивачем не визначено ціни позову, тоді як з прохальної частини позовної частини вбачається, що позивач просить суд зобов'язати відповідача виконати платіжні доручення № 36 від 16.03.2015 року на суму 500 000,00 грн.; № 37 від 16.03.2015 року на суму 500 000,00 грн.; № 38 від 16.03.2015 року на суму 500 000,00 грн.; №39 від 16.03.2015 року на суму 500 000,00 грн.; № 40 від 16.03.2015 року на суму 500 000,00 грн.; № 41 від 16.03.2015 року на суму 500 000,00 грн.; № 42 від 16.03.2015 року на суму 500 000,00 грн.; №43 від 16.03.2015 року на суму 500 000,00 грн.; № 44 від 16.03.2015 року на суму 500 000,00 грн.; № 45 від 16.03.2014 року на суму 657 000,00 грн.; № 46 від 17.03.2015 року на суму 134 500,00 грн.
Суд зазначає, що подана позивачем позовна заява містить вимоги майнового характеру, що підлягають вартісній оцінці та фактично є вимогами про стягнення грошових коштів.
Враховуючи викладене, при зверненні з позовом до суду, позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 73 080,00 грн. виходячи з ціни позову 5 291 500,00 грн. Проте, до позовної заяви позивачем додано платіжне доручення № 54019 від 14.04.2015 року, яке свідчить про сплату останнім судового збору в сумі 1 218,00. Таким чином, позивачем не доплачено судовий збір в розмірі 71 862,00 грн.
За вказаних обставин позовна заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини 1 статті 63 ГПК України.
Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Напої плюс з доданими до неї документами повернути позивачу без розгляду.
Суддя Спичак О.М.