Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
Від "08" грудня 2015 р. Справа № 906/1563/15
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Шніт А.В.
при секретарі Українець О.Л.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - ліквідатор
від відповідача: ОСОБА_2 - сільський голова
від третьої особи: ОСОБА_3 - дор. №830 від 07.12.2015
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч" в особі ліквідатора ОСОБА_1
до Меленецької сільської ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Відділу освіти Любарської районної державної адміністрації Житомирської області
про визнання недійсним рішення 27 сесії 6-го скликання Меленецької сільської ради від 09.01.2013
Позивач звернувся з позовом до суду про визнання недійсним рішення 27 сесії 6-го скликання Меленецької сільської ради Любарського району Житомирської області від 09.01.2013 "Про безоплатне прийняття у комунальну власність територіальної громади приміщення контори".
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність повноважень у голови СТОВ "Світоч" на передачу спірного майна відповідачу.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Надав письмову відповідь Архівного сектору Любарської районної державної адміністрації Житомирської області №49 від 06.07.2015, зазначено, що протоколи загальних зборів, рішення правління за 2012-2013 роки СТОВ "Світоч" ліквідатором ОСОБА_1 на державне зберігання не передавались. Крім того, заявив усне клопотання про залучення до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Любарське відділення Чуднівської Об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, Управління Пенсійного фонду України в Любарському районі Житомирської області та Любарський районний центр зайнятості, оскільки останні є кредиторами у справі про банкрутство №19/906/62-б/13-г Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч".
Представник відповідача в засіданні суду надав письмовий відзив на позовну заяву від 08.12.2015, в якому проти позову заперечив. Пояснив, що голова правління СТОВ "Світоч" 04.01.2013 звернувся до Меленецької сільської ради із заявою про передачу на баланс останньої приміщення контори балансовою вартістю 103000,00грн. Тому, рішенням 27-ї сесії 6-го скликання Меленецької сільської ради від 09.01.2013 надано згоду на безоплатне прийняття зазначеного приміщення у комунальну власність. Крім того, зазначив, що у позивача немає правовстановлюючих документів на спірне майно. Також, додав, що у приміщенні контори розташовуватиметься Меленецька ОСОБА_4 ступенів, тому оскаржуване рішення відповідає інтересам територіальної громади с. Меленці. Щодо клопотання представника позивача про залучення до участі в справі третіх осіб пояснив, що покладається на розсуд суду.
Представник третьої особи в судовому засіданні надав письмове пояснення у справі №832 від 07.12.2015, в якому проти позову заперечив. Пояснив, що третя особа звернулася до відповідача з проханням передати з комунальної власності Меленецької сільської ради у спільну власність територіальних громад сіл і селища району адмінприміщення сільської ради для можливого розміщення в даному приміщенні Меленецької ЗОШ I-II ст. Рішенням двадцять восьмої сесії Любарської районної ради від 25.07.2014 №354 "Про надання дозволу на прийняття у спільну власність територіальних громад сіл, селища району адміністративної будівлі" надано дозвіл на прийняття у спільну власність територіальних громад з комунальної власності Меленецької сільської ради адміністративну будівлю (приміщення контори колишнього сільськогосподарського підприємства), яка розташована за адресою: 13112, Житомирська обл., Любарський район, вул. Гагаріна, 1, балансовою вартістю 103000грн з постановкою на баланс відділу освіти Любарської райдержадміністрації з послідуючою перепрофілізацією даної будівлі під розміщення Меленецької ЗОШ I-II ступенів; для забезпечення процедури прийняття вказаної будівлі доручено начальнику відділу освіти Любарської райдержадміністрації утворити комісію; акт приймання-передачі даної адмінбудівлі винести на затвердження чергової сесії районної ради. 14.08.2014 комісією підписано акт прийому-передачі приміщення. Надалі, рішенням двадцять дев'ятої сесії Любарської районної ради від 17.10.2014 №363 "Про прийняття в спільну власність спільну власність територіальних громад сіл, селища району адміністративної будівлі" затверджено акт приймання-передачі; прийнято у спільну власність територіальних громад сіл, селища району адміністративну будівлю. Також, зазначив, що спірне приміщення було побудоване за державні кошти, проте у зв'язку зі сплином часу документів на підтвердження цього факту не збереглось. Щодо клопотання представника позивача про залучення до участі в справі третіх осіб пояснив, що покладається на розсуд суду.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд
09.01.2013 27 сесією 6-го скликання Меленецької сільської ради Любарського району Житомирської області (відповідач), розглянувши клопотання голови Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч" (позивач) прийнято рішення "Про надання згоди на безоплатне прийняття у комунальну власність приміщення контори" (а.с. 33).
Дійсно, зазначене рішення відповідача було прийнято за результатами розгляду голови Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч" №1 від 04.01.2013 про передачу на баланс сільської ради приміщення контори балансовою вартістю 103000,00грн (а.с.32).
09.01.2013 27 сесією 6-го скликання Меленецької сільської ради Любарського району Житомирської області (відповідач) прийнято рішення "Про безоплатне прийняття у комунальну власність територіальної громади приміщення контори" (а.с. 60).
Разом з тим, позивач звернувся з позовом до суду про визнання недійсним рішення 27 сесії 6-го скликання Меленецької сільської ради Любарського району Житомирської області від 09.01.2013 "Про безоплатне прийняття у комунальну власність територіальної громади приміщення контори".
Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши приписи законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Статтею 140 Конституції України та статтею 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам, органам та посадовим особам місцевого самоврядування гарантовано право самостійно реалізовувати надані їм повноваження.
Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (ст.25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Відповідно до ч.1 ст.46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць (ч.5 ст.46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Згідно ч.1 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію (ч.5 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Відповідно до ч.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
У п.2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України №02-5/35 від 26.01.2000 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" (з відповідними змінами і доповненнями) зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Варто зазначити, що відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ з а з а х и с т о м с в о ї х п о р у ш е н и х а б о о с п о р ю в а н и х п р а в і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
При цьому, необхідно відзначити, що за загальним правилом, у разі порушення цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобов'язальних правовідносин. Тобто, потерпіла особа не звертається з усіма передбаченими вимогами до суду, а обирає саме той засіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.
Проте, у спірних правовідносинах відсутній факт порушення цивільного права позивача, оскільки ним не надано жодного доказу на підтвердження речового права останнього на приміщення контори, що знаходиться у с. Мелинці Любарського району, і такі у матеріалах справи відсутні.
Судом не приймається посилання позивача на Додаток №1а «Матеріалів розпаювання майна КСП «Колос» (правонаступником якого є СТОВ «Світоч») (а.с. 41) як обґрунтування належності СТОВ «Світоч» спірного майна, з огляду на наступне.
У вказаному Додатку №1а у переліку майна зазначено «контора». Разом з тим, даний об'єкт нерухомості не визначений родовими ознаками……
Крім того, у цьому ж Додатку №1а значиться вартість контори у розмірі 55509,00грн. Тоді як, оскаржуваним рішенням надавалася згода на прийняття у комунальну власність територіальної громади приміщення контори балансовою вартістю 103000,00грн.
Таким чином, неможливо стверджувати про ідентичність будівлі контори, вказаної у Додатку №1а, приміщенню контори, що є предметом спірного рішення.
Крім того, судом не приймаються в якості обґрунтування позовних вимог доводи позивача щодо відсутності у керівника СТОВ «Світоч» достатніх повноважень для звернення до відповідача із заявою від 04.01.2013 про передачу на баланс сільської ради приміщення контори балансовою вартістю 103000,00грн, враховуючи наступне.
Відповідно до п.10.17 Статуту СТОВ «Світоч» голова має право без довіреності виконувати дії від імені товариства (а.с.28).
При цьому, суд зауважує, що позивачем не надано доказів звернення до правоохоронних органів щодо питання неправомірності дій голови СТОВ "Світоч" як керівника товариства (зокрема, що стосується подання заяви від 09.01.2013 про передачу на баланс сільської ради приміщення контори), і такі докази у матеріалах справи відсутні.
Таким чином, при зверненні голови СТОВ "Світоч" позивача із заявою, яка є підставою прийняття оскаржуваного рішення, не було порушену встановлену статутними документами компетенцію керівника товариства.
Отже, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що права позивача рішенням 27 сесії 6-го скликання Меленецької сільської ради від 09.01.2013 "Про безоплатне прийняття у комунальну власність територіальної громади приміщення контори» ніяким чином не порушено.
Окрім того, суд не бере до уваги посилання позивача на те, що безоплатне відчуження спірного майна порушує інтереси кредиторів товариства та суперечить інтересам держави і суспільства, з огляду на наступне.
Інтереси кредиторів СТОВ "Світоч" внаслідок подання його керівником заяви від 09.01.2013 про передачу на баланс сільської ради приміщення контори та прийняття відповідачем оскаржуваного рішення ніяким чином не порушено, оскільки провадження у справі про банкрутство СТОВ "Світоч" було порушено лише 18.01.2013, а банкрутом його визнано постановою господарського суду Житомирської області від 02.04.2013 у справі №19/906/62-б/13-г.
Також, варто зазначити, що рішенням двадцять восьмої сесії Любарської районної ради від 25.07.2014 №354 "Про надання дозволу на прийняття у спільну власність територіальних громад сіл, селища району адміністративної будівлі" надано дозвіл на прийняття у спільну власність територіальних громад з комунальної власності Меленецької сільської ради адміністративну будівлю (приміщення контори колишнього сільськогосподарського підприємства), яка розташована за адресою: 13112, Житомирська обл., Любарський район, вул. Гагаріна, 1, балансовою вартістю 103000грн з постановкою на баланс відділу освіти Любарської райдержадміністрації з послідуючою перепрофілізацією даної будівлі під розміщення Меленецької ЗОШ I-II ступенів; для забезпечення процедури прийняття вказаної будівлі доручено начальнику відділу освіти Любарської райдержадміністрації утворити комісію; акт приймання-передачі даної адмінбудівлі вирішено винести на затвердження чергової сесії районної ради (а.с.77).
Рішенням двадцять дев'ятої сесії Любарської районної ради від 17.10.2014 №363 "Про прийняття в спільну власність спільну власність територіальних громад сіл, селища району адміністративної будівлі" затверджено акт приймання-передачі (підписаний 14.08.2014 (а.с. 75)), а також прийнято у спільну власність територіальних громад сіл, селища району адміністративну будівлю (а.с. 76).
При цьому, якщо володілець спірного майна (Меленецька сільська рада) виявляє волю до започаткування таких правовідносин, які, у свою чергу, є вигідними для нього та відповідають інтересам територіальної громади, то перепоною для їх офіційного оформлення може бути лише пряма заборона у законі. Проте, у даному випадку така заборона відсутня.
Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.34 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом ст.33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Отже, враховуючи викладені вище обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними, тому задоволенню не підлягають.
Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на позивача.
Крім того, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні усного клопотання представника позивача щодо залучення до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Любарське відділення Чуднівської Об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, Управління Пенсійного фонду України в Любарському районі Житомирської області та Любарський районний центр зайнятості, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, я к щ о р і ш е н н я з г о с п о д а р с ь к о г о с п о р у м о ж е в п л и н у т и н а ї х п р а в а а б о о б о в ' я з к и щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.
Разом з тим, як суд зазначав вище, інтереси кредиторів, якими є Любарське відділення Чуднівської Об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, Управління Пенсійного фонду України в Любарському районі Житомирської області та Любарський районний центр зайнятості, прийняттям відповідачем спірного рішення ніяким чином не порушено, оскільки провадження у справі про банкрутство СТОВ "Світоч" було порушено лише 18.01.2013, а банкрутом його визнано постановою господарського суду Житомирської області від 02.04.2013 у справі №19/906/62-б/13-г.
Тому, рішення суду у даній справі не може вплинути на права і обов'язки зазначених державних органів, які є кредиторами у справі про банкрутство №№19/906/62-б/13-г.
Керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 14.12.15
Суддя Шніт А.В.
Віддрукувати:
1 - у справу