11 грудня 2015 року Справа № 910/5400/15-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Губенко Н.М.,
суддів: Барицької Т.Л.,
Картере В.І. (доповідач)
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_2
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2015
та на рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2015
у справі № 910/5400/15-г
за позовом ОСОБА_2
до 1) Публічного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13003";
2) Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві
про визнання недійсним рішення позачергових зборів акціонерів від 27.05.2013 та скасування державної реєстрації змін до установчих документів
ОСОБА_2 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 та на рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2015 у справі № 910/5400/15-г.
Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність повернення касаційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються докази сплати судового збору.
01.09.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 № 484-VIІІ, яким внесено зміни до Закону України "Про судовий збір", зокрема, в частині розміру ставок судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пп. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції від 01.09.2015 - на час подання касаційної скарги) при поданні до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Правовий аналіз положень Закону України "Про судовий збір" свідчить про те, що розрахунок судового збору повинен здійснюватися виходячи зі ставок, встановлених цим Законом на момент подачі касаційної скарги, який обчислюється з урахуванням ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Пунктом 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до п. 2.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.
Як вбачається зі змісту поданої касаційної скарги, позивачем оскаржується постанова господарського суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції від 09.04.2015, про відмову у задоволенні позову повністю. При цьому, позивач просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Отже, за подання касаційної скарги на оскаржувані судові рішення скаржник повинен був сплатити судовий збір окремо з кожної з таких немайнових вимог, а саме у загальному розмірі 2 923,20 грн. (1 461,60 грн. за вимогу про визнання недійсним рішення позачергових зборів акціонерів від 27.05.2013 та 1 461,60 грн. за вимогу про скасування державної реєстрації змін до установчих документів).
Скаржником не дотримано вказаних вимог, оскільки до касаційної скарги додана квитанція (службовий чек) № 93 від 02.11.2015 про сплату судового збору у розмірі 852,60 грн., яка не може бути належним доказом сплати судового збору у визначеному чинним законодавством розмірі.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 111 ГПК України касаційна скарга повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.
Між тим, дана касаційна скарга не містить посилань на норми матеріального і процесуального права, які, на думку скаржника, порушили суди попередніх судових інстанцій у прийнятті оскаржуваних рішення та постанови, у чому саме полягало таке порушення або неправильне застосування і яким чином це вплинуло на прийняття постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Доводи скаржника стосуються встановлення фактичних обставин справи та оцінки доказів у ній, між тим як відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.
Як вказано в п. 62 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України" (в редакції постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 3), якщо в касаційній скарзі не зазначено, порушення або неправильного застосування яких конкретно норм матеріального і/або процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, то касаційна скарга до розгляду не приймається і підлягає поверненню судом.
Враховуючи викладене, клопотання скаржника про відновлення процесуального строку на оскарження постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2015 у даній справі може знайти своє відповідне вирішення після усунення зазначених недоліків.
Враховуючи викладене та керуючись п. 4, п. 6 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 та на рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2015 у справі № 910/5400/15-г повернути ОСОБА_2.
Головуючий суддя: Н. Губенко
Судді: Т. Барицька В. Картере