печерський районний суд міста києва
Справа № 757/18512/14-к
29 липня 2014 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю особи, яка звернулась зі скаргою - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність посадових осіб Генеральної прокуратури України, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР -
У липні 2014 року ОСОБА_3 в порядку ст. 303 КПК України звернувся до Печерського районного суду м. Києва із скаргою № 200-П на службову бездіяльність відповідальної особи Генеральної прокуратури України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР по його заяві № 335, поданій 01.07.2014, про вчинення злочину суддею Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_4 .
В обґрунтування скарги посилається на те, що йому безпідставно було відмовлено у внесенні вищенаведеної заяви про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР, відповідальна особа Генеральної прокуратури України повинна була внести заяви про злочин до ЄРДР і лише після цього за наявності підстав направляти за підслідністю до іншої прокуратури.
У судовому засіданні ОСОБА_3 просив скаргу задовольнити.
Генеральна прокуратура України через канцелярію суду направили заперечення на скаргу, в яких просила відмовити у задоволенні скарги, а також здійснити розгляд скарги без участі її представника.
За наведених обставин, виходячи з принципу диспозитивності кримінального провадження, враховуючи те, що згідно ч. 3 ст. 306 КПК України неявка особи, дії якої оскаржуються, не є перешкодою для розгляду скарги, вважаю можливим розглянути скаргу за відсутності представника Генеральної прокуратури України.
Заслухавши пояснення ОСОБА_3 , дослідивши матеріали скарги, заперечення прокурора відділу ГПУ ОСОБА_5 , слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть
бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України.
Як вбачається з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому проваджені, окрім іншого, може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до Генеральної прокуратури України із заявою № 335 про злочин судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_4 .
Як вбачається з відмітки на копії даної заяви, остання була прийнята та зареєстрована ГПУ 01.07.2014 № 64.
Листом від 07.07.2014 № 06/1-1255-03 виконувач обов'язків начальника відділу Головного управління наглядової діяльності у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури старший радник юстиції ОСОБА_6 вищевказану заяву ОСОБА_3 № 335 (335-С) разом із іншими заявами останнього, направив до прокуратури м. Києва для розгляду та повідомлення заявника про результати такого розгляду.
Згідно ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор, невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.
Проте, ч. 4 ст. 214 КПК України розмежовано такі дії як внесення відомостей до ЄРДР та реєстрація відповідної заяви. Згідно із положеннями ч. 2 ст. 214 та п. 22 Перехідних положень КПК України право встановлення порядку ведення ЄРДР віднесено до компетенції Генеральної прокуратури України.
Відповідно до Положення про порядок ведення ЄРДР, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 17.08.2013, передбачено, що облік кримінальних правопорушень проводиться за територіальним принципом його вчинення.
У відповідності до положень ст. 218 КПК України, досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, реєстрація кримінальних правопорушень шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а також реєстрація осіб, які їх учинили, слідчим (прокурором), під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення, не суперечить положенням ст.ст. 214, 218 КПК України.
Відповідно до п. 2.2 Інструкції заява прийнята працівниками секретаріату Генеральної прокуратури України та зареєстрована відповідно до вимог Інструкції з діловодства в органах прокуратури, чим виконано функції, передбачені ч. 4 ст. 214 КПК України.
Згідно з п. 3.6 наказу Генерального прокурора України №125 від 03 грудня 2012 року «Про затвердження Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв, повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення», заяви, повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення віднесені до підслідності органів прокуратури та надійшли до прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, спеціалізованих прокуратур на правах обласних, Генеральної прокуратури України, керівниками підрозділів апаратів направляються для здійснення досудового розслідування з дотриманням територіального принципу до прокуратури відповідного рівня.
Відповідно до вимог п. 4 ст. 216 КПК України досудове розслідування по кримінальних правопорушеннях, вчинених службовими особами, які займають особливо відповідальне становище відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну службу», особи, посади яких віднесено до 1-3 категорій посад, суддями та працівниками правоохоронних органів, здійснюють слідчі органів державного бюро розслідувань.
Згідно із ч. 1 розділу ХІ КПК України (Перехідні положення) до дня введення в дію ст. 216 КПК повноваження щодо досудового розслідування передбачених ними кримінальних правопорушень здійснюють слідчі органів прокуратури, які користуються повноваженнями слідчих визначених цим Кодексом.
Таким чином, направлення заяви ОСОБА_3 до прокуратури м. Києва за територіальним принципом відповідають вищезазначеним положенням кримінального процесуального закону та наказу Генерального прокурора України №125 від 03 грудня 2012 року.
За вказаних обставин приходжу до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_3 .
В свою чергу, як вбачається зі змісту скарги та наданих у судовому засіданні пояснень, ОСОБА_3 на час звернення з відповідною скаргою до слідчого судді не володів інформацією щодо направлення ГПУ його заяви про злочин № 335 до прокуратури м. Києва, але, керуючись власним досвідом, зазначив у скарзі і прокуратуру м. Києва.
Разом з тим, оскільки предметом розгляду даної скарги є вирішення питання про наявність чи відсутність у діях посадових осіб саме Генеральної прокуратури України бездіяльності по невнесенню відомостей по заяві про злочин до ЄРДР, матеріали скарги не містять доказів розгляду заяви про злочин безпосередньо прокуратурою м. Києва, що не було окремим предметом дослідження у даному судовому провадженні, представник прокуратури м. Києва у судове засідання не викликався, слідчий суддя зазначає, що ОСОБА_3 у випадку наявності на те підстав після здійснення прокуратурою м. Києва розгляду його заяви має право звернутись з окремою скаргою в порядку ст. 303 КПК України.
Керуючись ст. ст. 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя -
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність посадових осіб Генеральної прокуратури України, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1