печерський районний суд міста києва
Справа № 757/4295/14-к
12 березня 2014 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 за участі секретаря ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бреннтаг Україна" в особі Генерального директора Ріхарда Рот на бездіяльність слідчого, яка полагає у неповерненні тимчасово вилученого майна,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бреннтаг Україна» звернулось до слідчого судді із скаргою, вказузуючи на те, що 30 січня 2014 року до офісу Компанії прийшло вісім осіб, частина з яких представилась працівниками СБУ і пред'явила ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 28 січня 2014 року про надання дозволу на обшук офісу Компанії. Ухвалою передбачалось проведення обшуку в офісі Компанії з метою виявлення і відшукання «отруйних речовин в тому числі і амфотерна поверхнево-активна речовина Empigen BS/FA, предметів та документів, які стосуються фактів ввезення на територію України, виготовлення, зберігання, фасування, реалізації, хімічних речовин, а також електронних носіїв інформації, які містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення». За результатами проведеного обшуку особами, які його здійснювали, було вилучено з офісу TOB «Бреннтаг Україна» та не повернуто наступні предмети і документи: 4 системні блоки комп'ютерів з робочих місць працівників TOB «Бреннтаг Україна»; З сервери з серверної кімнати TOB «БреннтагУкраїна». Беручи до уваги зміст ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28 січня 2014 року вбачається, що в її резолютивній частині всупереч ч.ч.1,5 ст.9, п.6 ч.2 ст.235 КПК України не зазначені конкретні речі та документи, які підлягають відшуканню та вилученню в ході обшуку. У своїх рішеннях за статтею 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на повагу до приватного життя) Європейський суд з прав людини неодноразово знаходив порушення Україною ст.8 Конвенції саме через неконкретність формулювань ухвал українських судів про проведення обшуків. Так, у рішенні у справі «Пантелеєнко проти України» від 29 червня 2006 року Суд зазначив, що закон має містити засоби правового захисту від свавільного втручання з боку органів влади у право на зобов'язання вручення ордера на обшук особі, яка займає відповідні приміщення, і заборону вилучення будь-яких документів і речей, що не мають прямого відношення до справи, що розслідується. Проте у даній справі слідчі під час обшуку вилучили всі документи з офісу заявника та певні особисті речі, що належали заявнику, які не мали жодного відношення до справи, що призвело до визнання порушення Україною ст.8 Конвенції (п.п.50,51 рішення). В даному випадку, попри неконкретність формулювань предметів і документів, які могли бути метою пошуку згідно з ухвалою суду від 28 січня 2014 року про дозвіл на обшук, вилучені під час обшуку 30 січня 2013 року в офісі TOB «Бреннтаг Україна» предмети і документи все одно не входили до цього переліку. Так, Товариству не зрозуміло як системні блоки працівників та сервери Компанії стосуються факту нібито контрабанди речовини Empigen BS/FA, яка роками завозилась в країну не лише TOB «Бреннтаг Україна», але й іншими імпортерами . Враховуючи те, що Печерський районний суд м. Києва в ухвалі від 28 січня 2014 року не надавав прямий дозвіл на вилучення серверів Компанії та системних блоків комп'ютерів її працівників, а у протоколі обшуку жодним чином не обґрунтовано, в чому саме полягає зв'язок вилучених предметів із розслідуванням, що проводиться, дані речі підлягають поверненню законному власнику як такі, що були незаконно та необгрунтовано вилучені. Слід окремо звернути увагу на те, що працівники СБУ навіть не перевіряли, яка саме інформація знаходиться на серверах чи комп'ютерах, що хоча б гіпотетично могла мати відношення до справи, а просто наказали виключити їх та забрали. З огляду на викладені обставини заявник наполягав на тому, що 4 системні блоки комп'ютерів з робочих місць працівників і 3 сервери з серверної кімнати товариства є тимчасово вилученим майном. При цьому арешт на вказане майно не накладено, при цьому не вжито заходів до його повернення. Як наслідок заявник просив негайно повернути вилучені під час обшуку 4 системні блоки комп'ютерів з робочих місць працівників і 3 сервери з серверної кімнати товариства.
Під час судового розгляду представник заявника ОСОБА_3 підтримав скаргу та викладені в ній обставини, наполягав на задоволенні її вимог.
Слідчий ГУ СБУкраїни у м. Києві та Київській області ОСОБА_4 заперечував проти задоволення вимог скарги, вказуючи на те, що майно , а саме 4 системні блоки комп'ютерів і 3 сервери з серверної кімнати товариства було вилучено відповідно до ухвали слідчого судді . Зокрема слідчий вказує на те, що вказані речі є електронними носіями інформації, про відшукання яких зазначено в ухвалі про обшук.
Вислухавши представника заявника, слідчого, вивчивши надані сторонами докази, слід дійти наступного висновку.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні володілець тимчасово вилученого майна має право оскаржити до слідчого судді бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст.169 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, передбаченого ч.1 ст.303 КПК України можуть бути подані особою протягом 10 днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії чи бездіяльності.
Під час розгляду скарги встановлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28 січня 2014 року було надано дозвіл на обшук нежитлового приміщенні загальною площею 250 кв. м. ТОВ "Бреннтаг Україна" за адресою : м. Київ вул. Шовковична, 42/44 (11 поверх), з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення та відшукання знарядь кримінального правопорушення, зокрема : отруйних речовин в тому числі і амфотерна поверхнево-активна речовина Empigen BS/FA, предметів та документів, які стосуються фактів ввезення на територію України, виготовлення, зберігання, фасування, реалізації, хімічних речовин, а також електронних носіїв інформації, які містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення.
30 січня 2014 року проведено обшук, про що складено протокол . В результаті проведення обшуку було знайдено та вилучено , в тому числі: 4 системні блоки комп'ютерів і 3 сервери з серверної кімнати товариства .
Відповідно до ч7 ст.236 КПК України при обшуку слідчий має право оглядати і вилучати речі та документи, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Згідно ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, у випадках, передбачених ч.5 ст.171 і ч.6 ст.173 КПК України. За змістом ч.5 ст.171 КПК України тимчасово вилучене майно має бути негайно повернуто особі, у якої воно було вилучено, якщо слідчий не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна не подав до суду клопотання про арешт тимчасово вилученого майна.
Під час судового розгляду поданої скарги встановлено, що арешт на вилучене майно: 4 системні блоки комп'ютерів і 3 сервери з серверної кімнати товариства не накладався. Слідчим також не наведено переконливих доводів про те, що вказане майно оглянуто та за результатами огляду встановлено, що воно має ознаки визначені ч2 ст.167 КПК України.
Оскільки слідчим суддею надано обшук з метою виявленні та відшукання електронних носіїв інформації, які містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, а під час судового розгляду не встановлено, що вилучене під час обшуку майно у вигляді 4 системні блоки комп'ютерів і 3 сервери з серверної кімнати товариства містять вказані відомості , подана заяником скарга є повністю обгрунтованою.
Згідно до протоколу Першого Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. На підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом, допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення.
В даному випадку , утримання вилученого майна без надання йому процесуального статусу в кримінальному провадженні є порушенням прав заявника.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 169,171,236,303-307 КПК України, слідчий суддя -
Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бреннтаг Україна" в особі Генерального директора Ріхарда Рот на бездіяльність слідчого, яка полагає у неповерненні тимчасово вилученого майна, задовольнити.
Зобов'язати слідчого Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області ОСОБА_4 негайно повернути ТОВ "Бреннтаг Україна" вилучені 30 січня 2014 року під час проведення обшуку 4 системні блоки комп'ютерів з робочих місць працівників і 3 сервери з серверної кімнати ТОВ"Бреннтаг Україна" .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1