печерський районний суд міста києва
Справа № 757/630/14-к
20 січня 2014 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого прокуратури м. Києва ОСОБА_5 щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР,
Заявники ОСОБА_3 і ОСОБА_4 звернулись до слідчого судді і просять визнати незаконною бездіяльність слідчого в особливо-важивих справах прокуратури м. Києва ОСОБА_6 щодо невнесення відомостей після отримання заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про кримінальне правопорушення від 02.12.2013р. вчинене суддею ВССУ ОСОБА_7 , зобов'язати слідчого в особливо-важливих справах прокуратури м. Києва ОСОБА_6 занести відомості заяви поданої ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про кримінальне правопорушення від 02.12.2013р. вчинене суддею ВССУ ОСОБА_7 до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Заява обгрунтована наступним. 02 грудня 2013 року заявники звернулись до Генеральної прокуратури України із заявою про вчинення кримінального правопорушення суддую ВССУ ОСОБА_7 , яке полягало у виданні завідомо неправосудного рішення, ухвали від 11.06.2013р. про відмову у відкритті касаційного проваджання за поданою ОСОБА_4 касаційною скаргою. Проте, відомості викладені у вказаній заяві до ЄРДР внесені не були, що суперечить вимогам ст.214 КПК України.
В судове засідання заявники не з'явились, про час і місце судового розгляду були повідомлені належни чином, в поданій скарзі просили проводити її розгляд у їх відсутність.
Слідчий прокуратури м. Києва ОСОБА_5 під час судового розгляду заперчував проти задоволення скарги, підтримуючи викладені у повідомленні-відповіді обставини, яка була направлена заявника за результатами розгляду їх заяви від 02.12.2013р.
Вислухавши слідчого , перевіривши надані заяву та відповідь, слід дійти наступного висновку.
Згідно ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-яких джерел обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. До ЄРДР вносяться відомості в тому числі про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальніст.
Встановлено, що 02 грудня 2013 року заявник ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до Генеральної прокуратури України із заявою (повідомленням) в порядку ст.214 КПК України про кримінальне правопорушення вчинене суддею ВССУ ОСОБА_7 при виконанні службових обов'язків, зокрема зазначали про те, що ухвалою судді ВССУ ОСОБА_7 від 11 червня 2013 року було відмовлено у відкритті касаційного провадження.
Не погоджуючись з ухвалою судді ВССУ ОСОБА_7 заявники вказували на те, що суддею вчинено суспільно -небезпечне діяння.
Слідчий прокуратури м. Києва ОСОБА_5 надаючи відповідь заявникам 19.12.2013р. заначив про те, що незгода з постановленим судовим рішенням не є підставою для притягнення судді до відповідальності.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Згідно з положеннями Конституції України та Рішення Конституційного суду України від 23.05.01 6-рп/2001 оцінка законності процесуальних актів і дій суддів належить виключно до сфери правосуддя.
Чинним законодавством України органи прокуратури не наділені повноваженнями по здійсненню нагляду за діяльністю органів судової влади.
На підставі викладеного, за результатами розгляду звернення встановлено, що воно не містить достатніх даних, які б достовірно свідчили про наявність ознак кримінального правопорушення, що охоплюються поняттям злочину, визначеним ст. 11 КК України.
З урахуванням зазначено слідчим відомості до ЄРДР викладені у заяві від 02.12.2013р. не вносились.
Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 2 ст. 126 Конституції України визначено гарантії незалежності і недоторканності суддів, згідно з якими вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об'єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 24 червня 1999 р. № 6-рп/99 (справа про фінансування судів), від 20 березня 2002 р. № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 1 грудня 2004 р. № 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 1 грудня 2004 р. № 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 р. № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 18 червня 2007 р. № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), від 3 червня 2013 р. № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) послідовно підтвердив викладені ним правові позиції щодо гарантій незалежності суддів з урахуванням міжнародних стандартів, закріплених у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р., ратифікованій Верховною Радою України 17 липня 1997 р., та в низці інших міжнародних документів, а саме: "Основні принципи незалежності судових органів", ухвалені резолюціями 40/32 від 29 листопада 1985 р. та 40/146 від 13 грудня 1985 р. Генеральної Асамблеї ООН, "Процедури ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів", затверджені 24 травня 1989 р. Резолюцією 1989/60 Економічної і Соціальної Ради ООН, Європейська хартія "Про статус суддів" від 10 липня 1998 р., Рекомендації № (94) 12 Комітету міністрів Ради Європи "Незалежність, дієвість та роль суддів" від 13 жовтня 1994 р. та інших.
Зокрема, у справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень ч.ч. 1, 2 ст. 126 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України "Про статус суддів" (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) від 1 грудня 2004 р. № 19-рп/2004 Конституційний Суд України визначив, що "недоторканність суддів - один із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом". Відповідно до положення ч. 1 ст. 126 Конституції України зміст недоторканності суддів як умови виконання ними професійних обов'язків не обмежується визначеною у ч. 3 цієї статті гарантією, згідно з якою суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом.
Разом з тим відповідно до положення ч. 1 цієї статті Конституції України недоторканність суддів як гарантія їхньої незалежності у виконанні професійних обов'язків може не обмежуватися обсягом, визначеним у ч. 3 статті 126 Конституції України.
Додаткові гарантії незалежності і недоторканності суддів, крім уже передбаченихКонституцією України, можуть встановлюватися також законами. Не допускається зниження рівня гарантій незалежності і недоторканності суд/дів в разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів.
Згідно з положенням ч. 2 ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Це стосується і визначеного ст. 55 Конституції Україниправа на судовий захист. Зниження рівня гарантій незалежності суддів опосередковано може призвести до обмеження можливостей реалізації права на судовий захист (п.п. 1.2, 1.3, 4.2, 4.3). Аналогічні роз'яснення змісту гарантій незалежності й недоторканності суддів надано у постанові Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13 червня 2007 р.
Положення ч. 1 ст. 214 КПК 2012 р. та пунктом 2.2 Інструкції, затвердженої наказом МВС України № 700 від 14 серпня 2012 р., зобов'язують слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24-х годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування тільки заяву або повідомлення, які містять ознаки кримінального правопорушення, а не будь-які інші.
На такий обов'язок слідчого, прокурора вказують вимоги частин 3, 4 і 5 ст. 214 КПК, згідно з якими до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про кримінальне правопорушення, вимагається короткий виклад обставин, які свідчать про вчинення саме кримінального правопорушення, його попередню правову кваліфікацію із зазначенням статті (частин статті) закону України про кримінальну відповідальність, тобто КК, зміст повідомлення слідчим прокурора про підставу початку досудового розслідування, що до 21 листопада 2012 р. було передбачено ст. 94 КПК 1960 р.
Положення ст. 214 КПК перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого ним Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину - кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Визначення приводів і підстав як підстав для початку досудового розслідування також наведено і в постанові Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 р. № 6 "Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи".
Виходячи зі змісту звернення та аналізу чинного законодавства, вважаю, що підстав для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення, не було.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 305, 306, 307,309 КПК України, слідчий суддя,
Скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого прокуратури м. Києва ОСОБА_5 щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1