Справа № 647/2647/15-ц
№ провадження 2/647/989/2015
10.12.2015 року Бериславський районний суд Херсонської області в складі:
головуючого: Захарчук В.В.
при секретарі: Соболь Г.А.
за участю представника: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бериславі цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1, діючого в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору відділ державної виконавчої служби Бериславського районного управління юстиції в Херсонській області, про стягнення заборгованості по виплаті аліментів та неустойки за прострочення сплати аліментів, суд -
ОСОБА_1, діючи в інтересах ОСОБА_2 звернувся в суд з зазначеним позовом та уточненнями до нього, у якому посилається, що відповідач має заборгованість по виплаті аліментів на утримання сина ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_2. в розмірі 5267.49 грн. та у зв»язку з цим вважає, що відповідач повинен виплатити неустойку за прострочення сплати аліментів за період з 22.03.2010р. по 30.01.2015р. в розмірі 68798.85 грн.. Свої позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, відповідач є батьком сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. та згідно рішення суду від 16.10.2014р. з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 на період навчання були стягнуті аліменти в розмірі 300 грн. щомісячно і до закінчення навчання сином - 30.01.2015р.. 30.01.2015 року син закінчив навчання та виконавча служба Бериславського РУЮ припинила стягнення з відповідача аліментів на її користь та закрила виконавче провадження. У зв»язку з неналежним виконанням рішення суду утворилась заборгованість по аліментах в сумі 5267.49 грн. та з посиланням на ст.196 Сімейного кодексу України представник позивача просить стягнути з відповідача неустойку за прострочення сплати аліментів в розмірі 68798.85грн..
В судовому засіданні представник позивача за дорученням ОСОБА_1 наполягав на задоволенні позову з урахуванням уточнень до нього з підстав викладених у них.
Відповідач ОСОБА_3 позов визнав частково, суду пояснив, що дійсно має заборгованість по сплаті аліментів, яку намагається погасити, але не згоден з тим, що повинен сплатити заявлену позивачкою неустойку, оскільки заборгованість по аліментах утворилась внаслідок того, що він не мав постійної роботи та регулярного заробітку за таких обставин знаходиться у тяжкому матеріальному стані, оскільки офіційно не працює, не має постійного заробітку його дохід в місяць складає 1200 грн., комунальні витрати влітку становлять 764.60 грн., взимку 1384грн. на його утриманні також знаходяться цивільна дружина та їх спільний неповнолітній син з ним також проживає його пристарілий батько, який хворіє та потребує стор нього догляду, як доказ, надавши суду відповідні письмові документи.
Представник третьої особи ОСОБА_5 в судовому засіданні вирішення позову залишила на розсуд суду, при цьому незапрнечувала про наявність заборгованості по аліментам у відповідача, яку останній частково погашає, крім представник повідомила, що державним виконавцем винесена постанова про закриття виконавчого провадження у зв»язку з закінченням навчання сином ОСОБА_4.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, надані докази, оцінивши їх в сукупності вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Оцінка зібраних по справі доказів судом здійснюється за правилами, передбаченими ст.212 ЦПК України з врахуванням положеньст.57-66 ЦПК України. Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст.61 ЦПК України.
Судом встановлено, що рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 16.10.2014р. з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 на період навчання були стягнуті аліменти в розмірі 300 грн. щомісячно і до закінчення навчання сином - 31.01.2015р..
Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно статті 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
31.01.2015р. син ОСОБА_4 закінчив навчання та постановою державного виконавця від 03.06.2015р. на підставі ст.49 ч.1 п.8 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження закінчено у зв»язку з закінченням передбаченого законом строку для відповідного виду стягнення.
Згідно довідки державного виконавця заборгованість по аліментах у відповідача складає 5267.49 грн..
Державний виконавець, обчислюючи заборгованість за аліментами керувався приписами ст.74 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, згідно із ч.3 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку встановленому Сімейним кодексом України. У разі визначення суми заборгованості у частці від заробітку - доходу розмір аліментів не може бути меншим встановленого Сімейним кодексом України розміру. Відповідно до ч.4 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець обчислює розмір заборгованості із сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику.
Статтею 195 СК України передбачено, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення.
Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує.
У відповідності до п.7.13 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України за №512/5 від 02.04.2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 р. за №489/20802, розрахунок заборгованості повинен бути помісячним і містити суму заробітної плати та інших доходів боржника, що залишилася після утримання податків, відсоток або частку заробітку (доходу), визначений виконавчим документом, загальну суму заборгованості.
Виходячи з вищезазначеного суд вважає, що розрахунок наданий суду державним виконавцем, є належним та допустимим доказом наявності у відповідача заборгованості по аліментах саме у сумі 5267.49 грн..
Статтею 194 ч.4 Сімейного кодексу України передбачено, що заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку передбаченому ст.. 199 цього Кодексу - до досягнення нею 23 років, а тому позовні вимоги у частині стягнення заборгованості по аліментах в сумі 5267.49 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СK України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 22 постанови від 15 травня 2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені), визначена у статті 196 СК України, настає лише за наявності вини цієї особи, на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Відповідно до ч. З ст. 549 ЦК України пеня - це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ст. 614 ЦК).
Таким чином, якщо виходити з аналогії права і застосовувати цивільне законодавство про відповідальність з прострочення грошових зобов'язань до сімейного законодавства, то платник аліментів повинен довести суду, що несплата своєчасно аліментів відбулася з поважної причини (тяжко хворів, стягувач аліментів був у довгостроковому відрядженні тощо).
Відповідно до частини 3 ст. 551 ЦК України ч. 2 ст. 196 СК розмір неустойки (пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Такими обставинами, які мають істотне значення і дають суду право на зменшення неустойки (пені), є: сукупність виконання грошового зобов'язання. Часткове виконання зобов'язання вважається неналежним, однак воно має значення при зменшенні неустойки; майновий стан сторін, стан здоров'я самого платника, його дружини, батьків, що потребували витрати всіх коштів на їх лікування, його самого тощо.
Враховуючи той факт, що відповідач не має постійної роботи, має мінливий дохід, його місячний дохід згідно наданого розрахунку складає 1200 грн. із яких він сплачує влітку витрати на комунальні послуги в розмірі 764.60 грн., взимку 1384 грн. на його утриманні знаходяться цивільна дружина ОСОБА_6 та їх неповнолітній син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 / підтверджується свідоцтвом про народження дитини/, батько похилого віку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та який згідно висновку ЛКК від 17.11.2015р. має захворювання у виді правобічного перелому шийки стегна та потребує часткової сторонньої допомоги., частково виконував і виконує свої зобов»язання по сплаті аліментів, всі ці обставини у сукупності дають суду підставу для зменшення розміру неустойки з 68798.85 грн. до 3000-00 грн.
Статтею 88 ч.1 ЦПК України передбачено, що стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Суд вважає підлягають стягненню на користь позивачки понесені судові витрати, які полягають у сплаті судового збору.
На підставі викладеного, в межах заявлених позивачем вимог, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, керуючись рекомендаціями Верховного суду України, у постанові Пленуму «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15 травня 2006 року, ст.ст.194, 196 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість по виплаті аліментів в розмірі 5267.49грн. та неустойку за прострочення сплати аліментів в сумі 3000-00 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сплачений та документально підтверджені судові витрати: судовий збір в сумі 488.00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з часу проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Херсонської області через Бериславський районний суд Херсонської області.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В. В. Захарчук