11.12.15
Справа №2/489/3503/15
11 грудня 2015 р. Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого - судді Губницького Д.Г., при секретарі Наумкіній І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі- ПАТ КБ «Приватбанк» або Банк) про встановлення факту відсутності заборгованості,
У лютому 2015 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, надалі який уточнив та просив визнати недійсним договір без номеру від 13 червня 2008 р. між ним та Банком. В обґрунтування вимог послався: 1) на відсутність факту укладання договору - кредитною карткою виданою йому в торгівельному центрі у 2007 р. він користувався і повністю заборгованість сплатив, але не пам'ятає щоб підписував чи отримував від Банку будь-які кредитні документи, тобто ніякого договору між ним та Банком не існує, 2) порушення його прав як споживача - не доведення до його відома банком інформації про умови кредитування та на недійсність правочину укладеного банком із застосуванням нечесної підприємницької практики, воля банку у відносинах банку є визначальною, 3) порушені вимоги Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» в так як в договорі немає назви документу - договір, строку дії, порядку зміни та припинення договору, 4) його волевиявлення під час отримання картки не було спрямовано на реальне настання правових наслідків, які стосувалися отримання кредиту, не було вільним та не відповідало його внутрішній волі
Доповненням до позову зазначив, що також вважає договір нікчемним через сукупність вищенаведених порушень, а також послався на те, що доказів про ознайомлення його з Умовами та правилами надання банківських послуг представники банку суду не дали, наданий примірник цих Умов та правил його особистого підпису не містить.
Посилаючись на невідповідність змісту договору законодавству, відсутність вільного волевиявлення та невідповідність правочину своїй волі, відсутність направленості правочину на реальне настання правових наслідків (ст. 203 ЦК України) просив визнати договір недійсним.
Ухвалою суду від 04 листопада 2015 р. із позовних вимог позову була роз'єднана в самостійне провадження вимога про встановлення факту відсутності заборгованості.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 грудня 2015 р. у задоволені позову про визнання договору недійсним відмовлено.
Враховуючи, що позовна вимога про встановлення відсутності заборгованості не мала розмежованих підстав щодо позовної вимоги про визнання договору недійсним, то головуючий не вважає за можливе в цьому складі продовжувати розгляд справи, оскільки у позивача можуть виникнути сумніви щодо об'єктивності та безпосередності головуючого.
Керуючись ст. 23 ЦПК України, суд
Заявити самовідвід головуючого.
Суддя Д.Г. Губницький