Справа № 127/17985/15-к
Провадження №11-кп/772/1020/2015
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач : ОСОБА_2
10 грудня 2015 рокум. Вінниця
Апеляційний суд Вінницької області
в складі:
головуючого: ОСОБА_2
суддів : ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі: ОСОБА_5
з участю прокурора: ОСОБА_6
обвинуваченого: ОСОБА_7
адвоката: ОСОБА_8
розглянув «10» грудня 2015 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження за апеляційним скаргами захисника ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 29.09.2015 року, яким
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця с. Тамбичозеро, Пудожського району,
Карельської області, Російської Федерації,
громадянина України, українця,
зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
раніше судимого:
18.10.1999 року Оратівським районним судом Вінницької області за ч.З ст. 81 КК України;
07.08.2000 року Оратівським районним судом Вінницької області за ч.З ст. 140 КК України; 02.10.2000 року Солом'янським районним судом м. Києва за ч.2 ст. 185 КК України;
17.02.2011 року Замостянським районним судом м. Вінниці за ч.1 ст. 309 КК України;
22.04.2013 року Вінницьким міським судом Вінницької області за ч.2 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі;
22.05.2013 року Вінницьким міським судом Вінницької області за ч.2 ст. 309, ч.2 ст. 70 КК України на 2 роки 1 місяць позбавлення волі;
23.07.2013 року Вінницьким міським судом Вінницької області за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185, ч.4 ст. 70 КК України на 2 роки 5 місяців позбавлення волі;
20.06.2014 року звільнений з Снігурівської виправної колонії №5 за постановою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 12.06.2014 року . є силу ст.1 п. "г" Закону України "Про амністію" від 08.04.2014року на 1 рік 5 місяців 3 дні
визнано винуватим за ч. 2 ст. 186 КК України та засуджений до 4-х років позбавлення волі.
Вирішено долю речових доказів: мобільний телефон марки «Нокіа С 7», ІМЕІ НОМЕР_1 , який переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_9 - залишено останньому.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави судові витрати за проведення експертних досліджень в сумі 184 (сто вісімдесят чотири) грн.. 50 коп.
Вироком встановлено, що 11 квітня 2015 року о 18.00 год., знаходячись на тролейбусній зупинці «Залізничний вокзал» на площі Героїв Сталінграду, 1 в м. Вінниці, ОСОБА_7 побачив як ОСОБА_9 , сидячи на тролейбусній зупинці вийняв зі своєї кишені мобільний телефон та гаманець і почав розмовляти по телефону, тримаючи гаманець в руках. В цей момент у ОСОБА_7 виник умисел на відкрите викрадення чужого майна з корисливого мотиву з метою незаконного збагачення.
ОСОБА_7 наблизився до ОСОБА_9 , уникаючи фізичного зіткнення з власником майна, раптово руками схопив телефон марки «Нокіа С7», імеі: НОМЕР_2 , (відповідно висновку експерта № 1044/15-21 від 10.06.2015 року, вартість мобільного телефону складає 863 грн.), та гаманець ОСОБА_9 , в якому знаходились грошові кошти у сумі 300 грн., далі шляхом ривка вирвав їх з рук власника і побіг у невідомі напрямку.
Після цього ОСОБА_7 , з місця вчинення злочину втік, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_9 , матеріальну шкоду на загальну суму 1163 грн.
У своїй апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 просить вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 29.09.2015 року змінити в частині призначеного судом покарання, звільнивши ОСОБА_7 на підставі ст.. 75 КК України від відбування з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Свої вимоги мотивує тим, що при призначенні покарання ОСОБА_7 суд не врахував той факт, що при призначенні покарання обвинуваченому необхідно керуватися положеннями ст.. 69 КК України, оскільки наявні обставини, що пом'якшують покарання , при яких суд може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини КК України або перейти до іншого більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті Особливої частини КК України за цей злочин.
Обвинувачений повістю визнав свою вину, щиро розкаявся, сприяв слідству, відшкодував шкоду.
У своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 ставить питання про звільнення його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, посилаючись на те, що він вину визнав, сприяв органам досудового розслідування, щиро розкаявся, відшкодував потерпілому шкоду, позитивно характеризується за місцем проживання, думку потерпілого, який просив не позбавляти його волі.
Заслухавши доповідача,думку адвоката ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_7 ,які підтримали свої апеляційні скарги та просили їх задовольнити; міркування прокурора, який заперечував про апеляційних скарг адвоката та обвинуваченого, просив вирок суду залишити без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга адвоката ОСОБА_8 та апеляційна cкарга обвинуваченого ОСОБА_7 задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України - судове рішення повинно бути законним, об ґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до вимог ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суд першої інстанції, відповідно до ст. 349 КПК України, в зв'язку з тим, що проти цього не заперечували учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювались. При цьому судом з'ясовано, чи правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позицій, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Висновки суду першої інстанції щодо вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за зазначених у вироку обставин ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин провадження в їх сукупності. Кваліфікація дій ОСОБА_7 в апеляційній скарзі обвинуваченим не оспорюється.
Статтею 65 КК України визначено загальні засади призначення покарання.
Апеляційний суд приходить до висновку, що районний вірно дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого можливо лише за умови ізоляції його від суспільства .
Відповідно ст.414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або суворість.
Апеляційний суд вважає, що призначене судом покарання ОСОБА_7 в повній мірі відповідає тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особі обвинуваченого і є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових злочинів, та відповідати положенням ст.. 65 КК України.
Зокрема, ОСОБА_7 вчинив повторно умисне кримінальне правопорушення, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності. Разом з цим, відповідних висновків для себе не зробив і на шлях виправлення не став, що свідчить про підвищену антисуспільну та кримінальну спрямованість особи обвинуваченого ОСОБА_7 .
Крім того, такий вид та міра покарання, на глибоке переконання суду, відповідатимуть не тільки тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставинам кримінального провадження , але й особі обвинуваченого, є обґрунтованими, і відповідають меті покарання ( ст. 50 КК України ) та положенням ст. 1 КК України .
На суд покладається обов'язок відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ,на суд покладається обов'язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників кримінального провадження.
Пунктом 4 ч.1 ст. 409 та ст..413 КПК України визначено підстави скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції внаслідок неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. В даному випадку, апеляційний суд приходить до висновку, що відсутні будь-які юридично-правові та процесуальні підстави для скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання .А тому апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_7 слід залишити без задоволення, а вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 29.09.2015 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін .
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд
апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 та апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 29.09.2015 року - залишити без змін.
На судове рішення може бути подано касаційну скаргу протягом трьох місяців з дня проголошення до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а засудженим - з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
З оригіналом вірно.