Справа № 132/2065/15-ц Провадження № 22-ц/772/3267/2015Головуючий в суді першої інстанції Копчинський В. І.
Категорія 34 Доповідач Ковальчук О. В.
07 грудня 2015 рокум. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі :
головуючого Ковальчука О.В.,
суддів: Жданкіна В.В., Пащенко Л.В.
при секретарі Агеєвій Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача ОСОБА_4, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 16 вересня 2015 року у цій справі,
У липні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що вона згідно відповідного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є власником автомобіля НОМЕР_1, а ОСОБА_5 має право керування цим автомобілем. 16 листопада 2012 року водій транспортного засобу «Сітроен» державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, здійснив зіткнення із стоячим на збіччі вказаним вище автомобілем «ДЕУ-ЗАЗ» під керуванням ОСОБА_5 Постановою Калинівського районного суду Вінницької області від 7 грудня 2012 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні даного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 340 грн. Відповідно до висновку експертного дослідження матеріальний збиток, завданий внаслідок вказаних дій ОСОБА_2, становить 32 023 грн. 06 коп. ОСОБА_4 керував вказаним автомобілем без посвідчення водія, тому відповідальність за завдану шкоду повинна нести ОСОБА_6, яка є власником цього транспортного засобу. Крім того, позивачка зазначила, що їй було завдано моральну шкоду, оскільки внаслідок наведених обставин вона значний час не експлуатувала свій автомобіль, їй були завдані переживання та страждання, моральну шкоду вона оцінює в 20 000 грн. Добровільно відшкодувати завдану шкоду відповідачка відмовляється, тому ОСОБА_2 звернулась до суду із цим позовом та просила стягнути з відповідачки майнову та моральну шкоду.
Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 16 вересня 2015 року позов задоволено частково, зокрема в частині вимог про відшкодування майнової шкоди задоволено повністю, у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди - відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати, ухваливши нове про відмову у задоволенні позову, з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак, таким вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, виданого Хмельницьким ВРЕР УДАІ УМВС України у Вінницькій області, ОСОБА_2 являється власником транспортного засобу «ДЕУ-ЗАЗ-ТР699Р», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, право на керування яким має ОСОБА_5 (а.с. 27).
Постановою Калинівського районного суду Вінницької області від 7 грудня 2012 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Згідно даної постанови, 16 листопада 2012 року о 14 год. 30 хв. в с. Сальник Калинівського району Вінницької області по вул. Колгоспній ОСОБА_4, керуючи автомобілем «Сітроен» реєстраційний номер НОМЕР_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, не вибрав безпечної швидкості руху, здійснив зіткнення зі стоячим на узбіччі вказаним вище автомобілем «ДЕО - ЗАЗ», після чого залишив місце дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 24).
Власником автомобіля «Сітроен» реєстраційний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_3, що сторонами у справі не заперечуються, а тому доказуванню не підлягає.
Відповідно до висновку № 2041/12-21 від 3 грудня 2012 року експертного автотоварознавчого дослідження, внаслідок пошкодження транспортного засобу, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «ДЕУ - ЗАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 32 023 грн. 06 коп. (7-12).
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 18 березня 2013 року з ОСОБА_4, як особи винної у вказаній дорожньо-транспортній пригоді і пошкодженні майна позивачки, уже було стягнено на користь ОСОБА_2 1000 грн. компенсації за спричинену її моральну шкоду (а.с. 39-41).
Встановивши вказані обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову. Так, задовольняючи позовні вимоги в частині майнової шкоди, суд виходив із того, що ОСОБА_4 не є власником автомобіля «Сітроен», під час керування цим автомобілем не мав реєстраційного документа на нього та посвідчення водія на право керування транспортним засобом, тому відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки має нести відповідачка, яка є власником цього автомобіля. ОСОБА_3 не було доведено, що належний їй транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб. Відмовляючи у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди суд виходив із того, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачці було завдано лише майнову шкоду, а також, що зазначеним вище рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 18 березня 2013 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 вже було стягнуто спричинену їй моральну шкоду, яка була завдано внаслідок пошкодження її автомобіля.
Колегія суддів не погоджується із рішенням суду та, відповідно до положень ч. 2 ст. 303 ЦПК України, приймає до уваги пояснення ОСОБА_3 щодо обставин справи та докази на підтвердження того, що вона не мала можливості з'явитись до суду та надати їх в суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів тощо. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.
Відповідно до ст. 1167 ЦПК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до п. 2.1 Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Апелянт повідомила, що свій автомобіль ОСОБА_4 вона добровільно не передавала у користування, останній самовільно скористувався ним після передачі цього автомобіля братом відповідачки ОСОБА_4 для проведення обшивки сидінь його салону. Документів, які дають право керувати цим автомобілем йому не передавали, а залишили тільки ключі суто для замикання-відмикання автомобіля для можливості проведення відповідних робіт.
Такі твердження узгоджуються з матеріалами справи, оскільки при здійсненні дорожньо-транспортної пригоди у ОСОБА_4 були відсутні будь-які документи на транспортний засіб, а сам ОСОБА_4 як у суді першої, так і в суді апеляційної інстанції також надав пояснення про самовільне користування цим автомобілем, тому є підстави вважати, що останній неправомірно заволодів транспортним засобом, який йому надавався виключно для проведення відповідних робіт, а не вільного користування для своїх потреб.
Пленум Вищого спеціалізованого суду У з розгляду цивільних та кримінальних справ у п. 9 постанови від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснив, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не відповідає за шкоду, завдану цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб (наприклад, у разі незаконного заволодіння транспортним засобом), внаслідок непереборної сили (наприклад, у разі стихійного лиха), а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії (неправомірно заволоділи транспортним засобом, механізмом або іншим об'єктом), відшкодовують шкоду на загальних підставах цивільно-правової відповідальності особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки. Коли цьому сприяла недбалість її власника або володільця (не була забезпечена належна охорона тощо), відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, яка неправомірно заволоділа цим джерелом, і на його власника або володільця у частці відповідно до ступеня вини кожного з них, з урахуванням обставин, що мають істотне значення (частина четверта статті 1187 ЦК).
Суд першої інстанції наведених норм права та роз'яснень не врахував, не з'ясував всіх обставин, що мають значення для справи, а тому дійшов до невірного висновку про задоволення позовних вимог до відповідача-власника вказаного транспортного засобу, яким було заподіяно шкоду за наведених вище обставин в результаті протиправних дій ОСОБА_4, а як наслідок, і до відмови у задоволені вимог про відшкодування моральної шкоди із наведених судом підстав.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення в законній силі залишатись не може та підлягає скасуванню відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Враховуючи положення ст. 88, ч.4 ст. 316 ЦПК України, колегія суддів, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 352 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 88, 303, 307, 309, 314, 316, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити, рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 16 вересня 2015 року - скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача ОСОБА_4, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 352 грн. 00 коп. (триста п'ятдесят дві грн. 00 коп.).
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення. На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий О.В. Ковальчук
Судді В.В. Жданкін
Л.В. Пащенко