Справа № 127/12439/15-к
Провадження №11-кп/772/1041/2015
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач : ОСОБА_2
09 грудня 2015 рокум. Вінниця
Апеляційній суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
зі секретарем: ОСОБА_5
розглянув «09» грудня 2015 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці клопотання слідчого відділення розслідування злочинів СВ Вінницького МВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_6 , про застосування до неповнолітнього
ОСОБА_7 ,
народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця та жителя м. Вінниці
українця, громадянина України, учня
8-го класу ЗОШ №11 ВМР
інваліда дитинства
примусових заходів виховного характеру, у вигляді передачі неповнолітнього під нагляд батьків строком на 1 рік, за вчинення суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора: ОСОБА_8
особи відносно якої
розглядається клопотання: ОСОБА_7
законного представника особи
стосовно якої розглядається клопотання: ОСОБА_9
захисника - адвоката: ОСОБА_10
представника служби у справах дітей: ОСОБА_11
за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_12 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 05 жовтня 2015 року, -
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05.10.2015 року застосовано до неповнолітнього ОСОБА_7 примусові заходи виховного характеру у вигляді передачі його під нагляд матері ОСОБА_9 строком на 1 рік.
Кримінальне провадження відносно неповнолітнього ОСОБА_7 , який вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ч.1 ст.1 25 КК України - закрито.
Судом встановлено , що 03.05.2014 року о 22.00 год. неповнолітній ОСОБА_7 , перебуваючи по провулку Кутузова, у м. Вінниці, в ході конфлікту, керуючись раптово виниклим умислом, вдарив неповнолітнього ОСОБА_13 кулаком в щелепу , від чого останній впав на землю, а ОСОБА_7 продовжуючи свої протиправні дії, почав бити ОСОБА_13 руками по обличчю та наніс удар ногою в область спини потерпілого.
Своїми умисними діями ОСОБА_7 заподіяв потерпілому ОСОБА_13 тілесні ушкодження у вигляді «забій нижньогрудного та поперекового відділів хребта», які відповідно до висновку судово - медичної експертизи № 435/437 від 23 квітня 2015 року, належить до легких тілесних ушкоджень, які виникли від дії тупого твердого предмету.
В апеляційній скарзі прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_12 ставиться питання про зміну ухали Вінницького міського суду Вінницької області від 05.10.2015 року, про застосування до неповнолітнього ОСОБА_7 примусових заходів виховного характеру. Виключити з резолютивної частини вказівку про закриття кримінального провадження щодо неповнолітнього ОСОБА_7 , який вчинив суспільно - небезпечне діяння, передбачене ч.1 ст. 125 КК України.
Вимоги мотивовані тим, що суд першої інстанції порушив вимоги ч.2 ст. 284 КПК України щодо закриття кримінальних проваджень судом при винесенні рішення, оскільки при застосуванні судом примусових заходів виховного характеру до неповнолітнього, кримінальне провадження не закривається.
Заслухавши доповідача, особу відносно якої розглядається клопотання ОСОБА_7 та його законного представника - ОСОБА_9 , захисника - адвоката ОСОБА_10 , які не заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, міркування прокурора про незаконність ухвали щодо ОСОБА_7 перевіривши матеріали кримінального провадження, які були дослідженні судом першої інстанції суд вважає, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_12 підлягає до задоволення.
Суд апеляційної інстанції, відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.498 КПК України, кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Винуватість неповнолітнього ОСОБА_7 у вчиненні ним суспільно-небезпечного кримінального діяння до виповнення ним віку, з якого настає кримінальна відповідальність, а саме до віку настання 14 років, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку, та в апеляційній скарзі не оспорюються.
Суд першої інстанції, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази вірно дійшов до висновку, що неповнолітній ОСОБА_7 вчинив суспільно небезпечне діяння.
Покази неповнолітнього потерпілого ОСОБА_13 , та свідків, допитаних в судовому засіданні послідовні і узгоджуються з матеріалами провадження, і висновком судово - медичної експертизи про наявність у потерпілого неповнолітнього ОСОБА_13 легких тілесних ушкоджень, які виникли від дії тупого твердого предмету і їх характер і локалізації за механізмом утворення не суперечать обставинам провадження.
Кваліфікація супільно-небезпечного діяння неповнолітнього ОСОБА_7 за ч.1 ст.125 КК України є вірною.
Згідно ч.ч. 1,2 ст.105 КК України, неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання. У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру: 1) застереження; 2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього; 3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання; 4) покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків; 5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом.
Як вбачається з матеріалів справи, суд прийшов до обґрунтованого висновку про застосування відносно неповнолітнього ОСОБА_7 примусових заходів виховного характеру у виді передачі його під нагляд матері строком на 1 рік.
Ухвалюючи таке рішення, суд керувався положеннями ст. 105 КК України, якою регламентовано порядок звільнення неповнолітнього, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості від кримінальної відповідальності.
Разом з тим, з'ясувавши повно та всебічно обставини провадження, вірно кваліфікувавши дії ОСОБА_7 , судом першої інстанції неправильно застосовані норми ч.2 ст. 284 КПК України, щодо закриття кримінальних проваджень судом.
Так, відповідно до ч.2 ст. 284 КК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності або якщо прокурор відмовився від підтримання обвинувачення.
Однак, у даному випадку жодна з підстав для закриття кримінального провадження, передбачених ч.2 ст. 284 КПК України, відсутня, оскільки судом лише застосовано примусові заходи виховного характеру до неповнолітнього, який не досяг віку кримінальної відповідальності.
Слід зазначити, що закриття кримінального провадження, під час судового розгляду, можливе лише, коли не буде доведено: що мало місце суспільно небезпечне діяння та вчинено це діяння неповнолітнім у віці від одинадцяти років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння, в такому разі суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову у застосуванні примусових заходів виховного характеру.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407,408, 409, 413, 419 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_12 - задовольнити.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 05 жовтня 2015 року про застосування до неповнолітнього ОСОБА_7 примусових заходів виховного характеру - змінити.
Вказати у мотивувальній частині ухвали про необхідність застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітнього ОСОБА_7 на підставі ч.2 ст. 97 КК України та виключити з її резолютивної частини вказівку про закриття кримінального провадження щодо неповнолітнього ОСОБА_7 , який вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 125 КК України.
В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
Згідно з оригіналом: