Справа № 146/1219/15-п
Провадження № 33/772/339/2015
Категорія: 147
Головуючий у суді 1-ї інстанції Ставнійчук В. С.
Доповідач: Бурденюк С. І.
08 грудня 2015 р. м. Вінниця
Суддя апеляційного суду Вінницької області Бурденюк С.І., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Томашпільського районного суду Вінницької області від 03.11.2015 року ,-
Постановою Томашпільського районного суду Вінницької області від 03.11.2015 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортним засобом на 4 роки без оплатного вилучення транспортного засобу.
Згідно матеріалів справи, ОСОБА_2 22.08.2015 року о 18.40 год. по польовій дорозі за селом Кислицьке, яка примикає до вулиці Київської с. Комаргород Томашпільського району Вінницької області, в порушення пункту 2.9 «а» Правил Дорожнього руху України, керував автомобілем ВАЗ 2103 д.н. НОМЕР_3, в стані алкогольного сп'яніння.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування постанови Томашпільського районного суду Вінницької області від 03.11.2015 року та закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, посилаючись на те, що він дійсно вживав алкогольні напої, але вже після керування автомобілем, тобто під час прибуття працівників ДАІ транспортний засіб перебував у нерухомому стані.
Розглянувши апеляційну скаргу та дослідивши матеріали адміністративної справи, cуд вважає, що апеляція ОСОБА_2 підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ч.3 ст.130 КУпАП відповідальності підлягають особи, які двічі протягом року піддавались адміністративному стягненню за дії передбачені ч.1 і ч.2 ст.130 КУпАП.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що двічі протягом року скоїв правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, а саме: 26 травня 2015 року о 22.45 годині у смт. Вапнярка Томашпільського району керував автомобілем «ВАЗ 2103», державний номерний знак НОМЕР_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Крім того, ОСОБА_2 повторно 23 червня 2015 року о 19.30 годині в с. Кислицьке Томашпільського району керував автомобілем «ВАЗ-2103», державний номерний знак НОМЕР_2 у стані алкогольного сп'яніння.
22.08.2015 року о 18.40 год. по польовій дорозі за селом Кислицьке, яка примикає до вулиці Київської с.Комаргород Томашпільського району Вінницької області, в порушення пункту 2.9 «а» Правил Дорожнього руху України, керував автомобілем «ВАЗ 2103» д.н. НОМЕР_3, в стані алкогольного сп'яніння.
Так, в судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 пояснив, що 22.08.2015 року ввечері він дійсно керував автомобілем «ВАЗ-2103», державний номерний знак НОМЕР_2. Із ним в автомобілі перебував ОСОБА_3 В подальшому, коли автомобіль зламався, він зупинився на польовій дорозі біля с. Кислицьке, де очікуючи на допомогу в буксуванні автомобіля, з ОСОБА_3 вирішили пообідати, під час якого він вжив алкогольний напій. В момент прибуття працівників ДАІ транспортний засіб був у нерухомому стані, а розпиття ним алкогольних напоїв відбулось після завершення процесу керування, який не міг бути продовженим з підстав поламки автомобіля. Також скаржник пояснив, що йому не було роз'яснено працівниками ДАІ прав, передбачених ст.. 268 КУпАП, у зв'язку з чим було порушено його право на захист.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи і вирішення її у точній відповідності з законом. Підлягає з'ясуванню: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Зазначені вимоги закону районним судом не були виконані в повному обсязі, внаслідок чого поза увагою суду залишилися обставини, які мають суттєве значення для вірного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У постанові суд послався на ст. 254 КУпАП, зазначивши, що основним із джерел доказів, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій є протокол про адміністративне правопорушення.
Суд в основу обвинувачення ОСОБА_2 поклав протокол про адміністративне правопорушення (а.с.№3)
В той же час, у цьому ж протоколі, складеного працівником ДАІ ОСОБА_4 одним зі свідків останній вказав себе, а другим свідком був інший працівник ДАІ - ОСОБА_5, тому даний протокол не може бути доказом вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Під час винесення рішення суд взяв до уваги інформацію, представлену працівниками ДАІ, які були допитані в судовому засіданні в якості свідків. Достовірність інформації, наданої даними свідками суд не перевіряв.
Щодо відеозапису на мобільний телефон, належного ОСОБА_5, який суд без жодних обґрунтувань взяв до уваги як доказ винуватості ОСОБА_2, то Апеляційний суд вважає, що даний запис не може вважатися належним доказом, оскільки його походження невідоме та не перевірено.
У судовому засіданні було допитано свідка малолітнього ОСОБА_3, який пояснив, що, повертаючись додому на автомобілі під керуванням ОСОБА_2, автомобіль зламався на польовій дорозі між селами Кислицьке і Комаргород. Простоявши 25 хвилин, ОСОБА_2 почав дивитись до карбюратора. ОСОБА_2 сидів за кермом свого автомобіля. В подальшому до їх автомобіля під'їхали працівники ДАІ , які наказали ОСОБА_2 вийти з автомобіля та сісти до їхнього, щоб скласти протокол, оскільки він п'яний. На це ОСОБА_2 попросив покликати свідків, які перебували неподалік на ставку, однак, працівники ДАІ йому відмовили, та силою посадили ОСОБА_2 у свій автомобіль, який поїхав в сторону с. Комаргород.
Зазначенням показанням свідка ОСОБА_3 суд першої інстанції оцінки не надав.
За Інструкцією з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 04.10.2013 року №950, протокол про адміністративне правопорушення має складатися на спеціальному бланку, що виготовлений друкарським способом, на якому проставлено відповідні серія і номер, при порівнянні бланку, на якому складено протокол про адміністративне правопорушення у даній справі, та бланку протоколу адміністративного правопорушення, який є додатком 2 до Інструкції, вбачаються очевидні відмінності. Так, протокол складений відносно скаржника на бланку, форма якого є додатком до Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні порушення, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.02.2001 року №185, та який втратив чинність.
Складання протоколу на вище вказаному бланку не заперечували у судовому засіданні самі працівники ДАІ, проте судом не було взято це до уваги, мотивуючи внутрішньо відомчим характером Інструкції та визнавши його таким, що регламентує судовий розгляд про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд також враховує і твердження скаржника про те, що його права на захист були порушені, оскільки з протоколу про адміністративне правопорушення не вбачається, що працівники ДАІ роз'яснили скаржнику права, передбачені ст.. 268 КУпАП, у зв'язку з чим останній був позбавлений можливості висловити свої зауваження.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Проте,районним судом не було вжито всіх заходів, передбачених КУпАП,для з'ясування питання про наявність чи відсутність вини ОСОБА_2 у вчиненні дій, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення,наведені в мотивувальній частині судового рішення докази непослідовні та суперечливі ,не узгоджуються між собою і є малоефективними (в юридичному розумінні) по доведенню винуватості ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення.
З огляду на наведене вище ,апеляційний суд вважає , що висновок суду про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, не відповідає вимогам ст. 280 КУпАП.
На глибоке переконання апеляційного суду ,територіальним підрозділом ДАІ не надано до суду переконливих та достатніх доказів ,що підтверджували б наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 130 КУ пАП .
Вина ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.130 КУпАП, на думку апеляційного суду, не доведена, а вину у скоєному правопорушенні останній не визнає та категорично заперечує , і на думку апеляційного суду така поведінка не є способом уникнення відповідальності за скоєне, а виключно правомірною формою захисту.
На суд покладається обов'язок відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ,на суд покладається обов'язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників кримінального провадження.
За таких обставин, постанова суду є не обґрунтованою та не вмотивованою тому підлягає скасуванню, а провадження в справі підлягає закриттю на підставі ст.ст.247 ч.2, 284 ч.1 КУпАП, тобто за відсутністю в діях апелянта ОСОБА_2 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.85 КупАП.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 292, 293, 294 КУаАП, ст..ст. 22,24,55,57,64 Конституції України
апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Постанову Томашпільського районного суду Вінницької області від 03.11.2015 року щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за
ч. 3 ст. 130 КУ п АП - скасувати, а провадження в справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Суддя:
З оригіналом вірно.