Справа № 127/12811/15-ц Провадження № 22-ц/772/3494/2015Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1
Категорія 27Доповідач Стеблюк Л. П.
07 грудня 2015 рокум. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючої : Стеблюк Л.П.
суддів: Іващука В.А., Копаничук С.Г.
при секретарі: Кирилюк Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 жовтня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, -
Позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що відповідно до укладеного договору №б/н від 22.09.2011 року позичальник ОСОБА_3 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком договір.
23.02.2013 року позичальник ОСОБА_3 померла, після смерті якої відкрилась спадщина, до складу якої входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Відповідач прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3, до складу якої входять, у тому числі і кредитні зобов'язання, як спадкоємиць за законом першої черги - як чоловік померлої відповідно, оскільки він проживав разом із спадкодавцем на момент відкриття спадщини та протягом 6 місяців після смерті спадкодавця не заявив про відмову від останньої.
Борг ОСОБА_3 складає 10 864,06 грн.
04.02.2015 року до спадкоємця позичальника - відповідача по справі позивачем було направлено лист-претензію, згідно якого позивач пред'явив свої вимоги, однак дані вимоги були проігноровані відповідачем, що змусило позивача звернутись до суду з даним позовом.
Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 жовтня 2015 року в задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - відмовлено.
В апеляційній скарзі Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» ставиться питання про скасування рішення суду, та про постановлення нового, яким задоволити позов у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що остання не підлягає до задоволення наступних підстав.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до укладеного договору №б/н від 22.09.2011 року позичальник ОСОБА_3 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
23.02.2013 року в м. Москва Російської Федерації позичальник померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії VІ-МЮ №560455, виданим Тверським відділом ЗАГС Управління ЗАГС м. Москви 27.02.2013 року.
Статтею 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).
Таким чином, після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті, в тому числі і кредитні зобов'язання перед позивачем на підставі кредитного договору №б/н від 22.09.2011 року.
Згідно ч.2 ст.1281 ЦК України, кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від дня настання строку вимоги.
Частиною 3 ст.1281 ЦК України передбачено, що якщо кредитор спадкодавця не знав та не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме претензії кредитора від 19.12.2014 року та листа Першої Вінницької державної нотаріальної контори від 20.01.2015 року позивач пред'явив свої вимоги до спадкоємців.
Частина 1, 2 ст.1269 ЦК України передбачає, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач являється спадкоємцем за законом на майно померлої ОСОБА_3, оскільки проживав разом із спадкоємцем на момент відкриття спадщини, та протягом строку встановленого 1270 цього Кодексу не заявив відмову від неї.
Відповідно до ч. 1 ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Відповідно до п. 32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5 з урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.
Як вбачається з копії спадкової справи Першої вінницької державної нотаріальної контори .N'9841/2013 до майна померлої 23 лютого 2013 року ОСОБА_3, відповідач з відповідною заявою про прийняття спадщини не звертався, свідоцтво про право на спадщину за законом останньому не видавалось. Окрім того, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили, що відповідач дійсно успадкував належне на праві власності померлому позичальнику майно, та чи було в дійсності таке майно в наявності у померлого.
Крім того, зазначена в позовній заяві заборгованість за кредитом, яка виникла на момент смерті ОСОБА_3 не відповідає розрахунку заборгованості позивача (а.с. 4).
Також позивачем не зазначено, коли йому стало відомо про смерть ОСОБА_3 і, відповідно до ч. 2 ст. 1281 ЦК України чому пропущено шестимісячний строк.
Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження, та доведення перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відхилити.
Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 жовтня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуюча:
Судді: /підписи/
з оригіналом вірно: