Справа № 152/1811/15-ц
2/152/667/15
іменем України
11 грудня 2015 року Шаргородський районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді - Славінської Н.Л.,
з участю:
секретаря судового засідання - Бабиної І.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді Вінницької області в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу між подружжям,
встановив:
18.11.2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу між подружжям.
Мотивуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що з 02.06.1996 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем.
Від шлюбу з відповідачем вона має неповнолітню дитину: доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Протягом останнього року між нею та відповідачем постійно виникають суперечки, конфлікти з приводу вирішення сімейних проблем.
Протягом року вона з відповідачем не проживає, спільного господарства не веде.
Просить розірвати шлюб між нею та відповідачем. Збереження сім'ї вважає неможливим та таким, що суперечить її інтересам, тому строк на примирення просить не надавати.
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилася, відповідно до заяви просить розгляд справи проводити у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити (а.с.18).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, відповідно до заяви просить розгляд справи проводити у його відсутності, позов визнає, щодо розірвання шлюбу не заперечує (а.с.19).
В судове засідання не з'явилися всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, при цьому позивачка та відповідач заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, перешкод для розгляду справи в судовому засіданні немає, тому суд вважає, що справу можна розглянути без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.197 ЦПК України.
Вирішуючи спір, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 02.06.1996 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії І-АМ №295041 (а.с.5).
Від шлюбу позивачка та відповідач мають неповнолітню дитину: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-АМ №122060 (а.с.6).
Однією сім'єю позивачка та відповідач не проживають протягом останнього року, що вбачається із позовної заяви. Заперечень щодо вказаних обставин, встановлених судом, відповідач не надав, не дивлячись на пропозицію суду, викладену в ухвалі від 26.11.2015 року, а, навпаки, подав до суду заяву про визнання позову.
Позивачка не бажає миритися, має стійке волевиявлення, спрямоване на припинення сімейних відносин і розірвання шлюбу, що вбачається із позовної заяви.
Причиною розладу в сім'ї стали суперечки, конфлікти з приводу вирішення сімейних проблем.
Судом встановлено фактичні взаємини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а саме: що у їх сім'ї виник не короткочасний розлад, а тривалий розлад, оскільки сторони не проживають однією сім'єю протягом останнього року.
Отже, суд вважає, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу неможливе і суперечить інтересам позивачки.
Встановленим судом фактам відповідають сімейні правовідносини, які регулюються Конституцією України та Сімейним кодексом України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України.
Згідно із ст.51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
Відповідно до ст.ст.105, 110, 112 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ч.1 ст.110 СК України).
Згідно зі ст.112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Оскільки у суду склалася достатня переконаність у тому, що подальше спільне життя подружжя неможливе, що позивачка наполягає на розлученні, має стійке волевиявлення до розірвання шлюбу, а також, що збереження шлюбу та подальше спільне проживання подружжя суперечить інтересам позивачки, то суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 3, 6, 10, 60, 212-215, 218, 223 ЦПК України, на підставі ст.ст. 105, 110, 112 СК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу між подружжям - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований Слободо-Шаргородською сільською Радою народних депутатів 02.06.1996 року, актовий запис за №9.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя