08.12.2015
Справа № 127/6139/14-к
Провадження № 1-кп/127/159/15
08 грудня 2015 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
перекладача ОСОБА_6 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.10.2013 р. за № 42013010060000472, за обвинуваченням:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дашаке Мартвильського району, Грузія, громадянина Грузії, освіта середня, не працюючого, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190; ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 185 та ч. 1 ст. 296 КК України,
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Салхіно Мартвільського району Грузія, громадянки Грузії, освіта вища, працюючу приватним підприємцем, заміжньої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190; ч. 3 ст. 190 КК України, -
13.06.2010 р. біля 20.30 год. ОСОБА_10 , перебуваючи на проїзній частині біля перехрестя вулиць Пирогова - Дачна в м. Вінниці, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, демонструючи свою зневагу до загальноприйнятих в суспільстві норм моралі та правил поведінки, підійшов до автомобіля марки «Ваз-21011», д.н. НОМЕР_1 , під керуванням раніше не знайомого йому ОСОБА_13 , який знаходився у вказаному місці, та наніс удар ногою по корпусу дверки водія даного автомобіля. Після цього ОСОБА_10 через опущене скло дверки водія наніс ОСОБА_13 , який сидів у автомобілі, два удари кулаком в обличчя. ОСОБА_10 , не бажаючи припиняти свої хуліганські дії, знову вдарив ногою по дверцятах автомобіля. Після того, як ОСОБА_13 вийшов з автомобіля, ОСОБА_10 наніс останньому ще декілька ударів кулаком в обличчя. Внаслідок вказаний дій ОСОБА_10 заподіяв ОСОБА_13 фізичний біль та тілесні ушкодження у вигляді синців та садна на обличчі зліва, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 1939 від 23.08.2010 р. належать до легких тілесних ушкоджень.
Крім того, ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , вступили у злочинну змову, маючи спільний злочинний умисел на заволодіння майном ОСОБА_8 , з якою підтримували дружні стосунки, шляхом обману та зловживання довірою. Так, ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , реалізовуючи свій злочинний умисел, використовуючи різні приводи, в період з січня по травень 2010 року звертались до ОСОБА_8 з проханням надати в борг кошти на різні потреби, маючи на меті їх не повертати. При цьому ОСОБА_14 та ОСОБА_12 запевняли ОСОБА_8 в обов'язковості повернення наданих коштів, вигадуючи аргументовані підтвердження, зокрема, наявність впливового родича, який невдовзі допоможе їм матеріально, розвиток своєї справи, наявність захованого скарбу на території їх домоволодіння. ОСОБА_8 , будучи впевненою в порядності ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , на території м. Вінниці передала останнім грошові кошти за наступних обставин:
-в січні 2010 року - 6000 грн. ОСОБА_12 на оплату податку на землю;
-в лютому 2010 року - 300 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становить 2400,08 грн., ОСОБА_12 для оплати транспортних послуг;
-08.02.2010 р. - 23000 грн. ОСОБА_10 на оплату боргових зобов'язань;
-в березні 2010 року - 3200 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становить 25493,69 грн., ОСОБА_12 на купівлю меблів, автомобіля та інших потреб;
-в березні 2010 року - 7000 грн. ОСОБА_10 для сплати боргових зобов'язань;
-в квітні 2010 року - 8000 доларів США, що згідно з курсом НБУ становить 63406 грн., ОСОБА_12 та ОСОБА_10 для сплати боргових зобов'язань;
-в травні 2010 року - 5000 грн. ОСОБА_10 на особисті витрати.
Таким чином, ОСОБА_10 та ОСОБА_12 заволоділи грошовими коштами ОСОБА_8 на загальну суму 132299,77 грн., вказаними коштами розпорядились на власний розсуд, заподіявши останній матеріальної шкоди на вказану суму.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на заволодіння коштами ОСОБА_8 , на початку квітня 2010 року ОСОБА_10 , будучи обізнаним про намір ОСОБА_8 придбати автомобіль у подарунок на весілля, звернувся до останньої, запропонувавши надати їй допомогу в купівлі автомобіля марки «БМВ». Зацікавивши ОСОБА_8 нижчою від ринкової вартістю автомобіля, ОСОБА_10 повідомив останній неправдиву інформацію про те, що автомобіль терміново продає його знайомий з м. Харків і який невдовзі доставить його до м. Вінниці для відповідного оформлення купівлі-продажу та постановки на облік. ОСОБА_8 , будучи впевненою в правдивості намірів ОСОБА_10 у наданні їй допомоги з даного приводу, погодилась на його пропозицію щодо купівлі вищевказаного автомобіля. Після цього ОСОБА_8 на початку квітня 2010 року біля будинку № 8 по 1-му пров. Пирогова в м. Вінниці передала ОСОБА_10 в якості завдатку за вказаний автомобіль гроші в сумі 20000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становить 158514,86 коп. В подальшому в квітні 2010 року ОСОБА_10 після отримання вищевказаних коштів повідомив ОСОБА_8 неправдиву інформацію з приводу того, що автомобіль вже доставлений до м. Вінниці та знаходиться у гаражі за адресою проживання продавця. При цьому, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_10 попередив ОСОБА_8 про необхідність повного розрахунку за даний автомобіль. Після цього ОСОБА_10 під вказаним приводом отримав від ОСОБА_8 різними частинами на території м. Вінниці за обумовленими адресами грошові кошти на загальну суму 114000 грн., 1000 євро, що відповідно до курсу НБУ становить 1063,36 грн., 5000 доларів США, що згідно з курсом НБУ становить 39628,71 грн., тобто на суму 313207 грн.
Отримавши вказані кошти на загальну суму 313206,93 ОСОБА_10 від своїх зобов'язань відмовився, кошти не повернув, заподіявши ОСОБА_8 матеріальної шкоди на вищевказану суму.
Також органами досудового розслідування ОСОБА_10 та ОСОБА_12 обвинувачуються в тому, що останні за попередньою змовою, перебуваючи на території України згідно з тимчасовими посвідками на постійне проживання з терміном дії «безстроково» вступили у злочинну змову з метою заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою.
Зокрема, ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , підтримуючи дружні відносини з ОСОБА_15 , маючи спільний злочинний умисел на заволодіння майном останнього, будучи обізнаними про наявність у нього грошових коштів у зв'язку із зайняттям ним підприємницькою діяльністю, використовуючи різні приводи, в період часу з листопада 2006 року по вересень 2007 року періодично звертались до нього з проханням надати кошти в борг на різні потреби, маючи на меті їх не повертати. При цьому ОСОБА_10 та ОСОБА_12 запевняли ОСОБА_15 щодо обов'язковості повернення наданих коштів, вигадавши аргументовані підтвердження, зокрема, наявність впливового родича, який невдовзі допоможе їм матеріально, продаж належного їм будинку в найближчий час, наявність монет із золота, які вони мають реалізувати.
ОСОБА_15 , будучи впевненим у порядності ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , на території м. Вінниці, в основному на ринку «Урожай» по вул. Пирогова, передав останнім грошові кошти в наступних сумах:
-з 01.11.2006 р. по 01.12.2006 р. - 10000 грн. на придбання земельної ділянки, 1250 грн. - на купівлю мобільного телефону, 7500 грн. - на будівництво огорожі будинку по АДРЕСА_2 , 2000 грн. - на поточні витрати, двічі по 100 грн. - на поповнення рахунку мобільного телефону;
-01.12.2006 р. та 02.12.2006 р. -8000 грн. - на купівлю земельної ділянки;
-02.12.2006 р. - 520 грн. - на будівництво огорожі;
-03.12.2006 р. - 30 грн. - на поповнення рахунку мобільного телефону, 5350 грн. - для розрахунку за встановлення огорожі;
-04.12.2006 р. - 7500 грн. - на огорожу, до 14.12.2006 р. - 5000 грн. на огорожу, 1000 грн. - на поїзду до м. Київ, 1000 грн. та 2500 грн. - на поточні витрати;
-14.12.2006 р. - 1500 грн. та 500 грн.;
-19.12.2006 р. - 2000 грн.
-з 26.12.2006 р. по 11.01.2007 р. - 11000 грн. для ремонту даху будинку по АДРЕСА_2 ;
-з 19.01.2007 р. по 13.02.2007 р. - 17000 грн.;
-з 15.02.2007 р. по 22.03.2007 р. - 12650 грн.;
-25.03.2007 р. - 1385 грн. на купівлю мобільного телефону;
-26.03.2007 р. - 1500 грн.;
-28.03.2007 р. - 115 грн.;
-19.04.2007 р. - 6000 грн. на придбання котла опалення;
-19.09.2007 р. - 560 грн. на придбання продуктів харчування.
Отримавши вказані грошові кошти на загальну суму 106560 грн., ОСОБА_10 та ОСОБА_12 від своїх боргових зобов'язань відмовились, кошти не повернули, заподіявши ОСОБА_15 матеріальної шкоди на вказану суму.
Крім того, ОСОБА_10 та ОСОБА_12 вступили у злочинну змову, маючи спільний злочинний умисел на заволодіння майном ОСОБА_16 , з якою підтримували дружні стосунки, шляхом обману та зловживання довірою останньої. Так, ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , реалізовуючи свій злочинний умисел, використовуючи різні приводи, в період з лютого по листопад 2008 року, періодично звертались до ОСОБА_16 з проханням надати кошти в борг на різні потреби та належне їй майно у тимчасове користування, маючи на меті отримане не повертати. При цьому ОСОБА_10 та ОСОБА_12 запевняли ОСОБА_16 в обов'язковості повернення наданих коштів та майна, вигадавши аргументовані підтвердження, зокрема, наявність впливового родича, який невдовзі допоможе їм матеріально, розвиток власної справи, наявність зарахованого скарбу на території її домоволодіння. ОСОБА_16 , будучи впевнена в порядності вказаних осіб, на території м. Вінниці передала останнім гроші та майном за наступних обставин.
12.05.2008 р. ОСОБА_16 отримала кредит готівкою у ВАТ «Родовід банк» в сумі 2500 грн. та вказану суму передала ОСОБА_10 та ОСОБА_12
19.05.2008 р. ОСОБА_16 отримала кредит готівкою в ПАТ «Альфа банк» в сумі 1393,75 доларів США і вказану суму передала ОСОБА_10 та ОСОБА_12
27.05.2008 р. ОСОБА_16 отримала кредит в АТ «Дельта банк» в сумі 3000 грн. і вказану суму передала ОСОБА_10 та ОСОБА_12
10.06.2008 р. ОСОБА_16 отримала кредит готівкою у ВАТ «ВіЕйБі банк» в сумі 3700 грн. і вказані кошти передала ОСОБА_10 та ОСОБА_12 .
В жовтні 2008 року ОСОБА_16 отримала кредит готівкою в АТ «Сведбанк» в сумі 4130 грн. і вказану суму передала ОСОБА_10 та ОСОБА_12 .
В липні 2008 року ОСОБА_16 передала в тимчасове користуванні ОСОБА_10 належний їй ланцюжок із золота вартістю 1500 грн. та хрестик із золота вартістю 2500 грн.
В липні 2008 року ОСОБА_16 передала ОСОБА_10 грошові кошти в сумі 2500 грн. для викупу золотих виробів з ломбарду.
У вересні 2008 року ОСОБА_16 передала ОСОБА_10 для здачі в ремонт належний їй браслет із золота.
В період часу з лютого по листопад 2008 року ОСОБА_16 передала ОСОБА_10 та ОСОБА_12 грошові кошти в сумі 3000 грн. для викупу належних їй золотих виробів з ломбарду, а також в цей же період часу - 5000 грн. на різні потреби.
В листопаді 2008 року ОСОБА_16 ОСОБА_17 належний їй мобільний телефон марки «Самсунг» вартістю 1200 грн., з лютого по листопад 2008 року - грошові кошти в сумі 3000 грн.
Отримавши вказані кошти ОСОБА_10 та ОСОБА_12 від своїх боргових зобов'язань відмовились, кошти та отримане майно не повернули, завдавши ОСОБА_16 матеріальної шкоди на загальну суму 58250 грн. (з урахуванням сплачених по кредитам відсотків).
Також ОСОБА_10 та ОСОБА_12 вступили у злочинну змову, маючи спільний злочинний умисел на заволодіння майном ОСОБА_18 та членів її сім'ї - ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , з якими підтримували дружні відносини, шляхом обману та зловживання довірою останніх. Так, ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , реалізовуючи свій злочинний умисел, використовуючи різні приводи, в період часу з липня 2008 року по вересень 2010 року періодично звертались до ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 з проханням надати в борг кошти на різні потреби та належне їм майно для тимчасового використання, маючи на меті отримане не повертати. При цьому ОСОБА_10 та ОСОБА_12 запевняли вказаних осіб в обов'язковості повернення наданих коштів та майна, вигадуючи аргументовані підтвердження, зокрема, наявність впливового родича, який невдовзі допоможе їм матеріально, розвиток спільної справи, наявність захованого скарбу на території їх домоволодіння.
ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , будучи впевненими в порядності ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , на території м. Вінниці, в основному за адресою свого проживання: АДРЕСА_3 передали останнім грошові кошти та майно за наступних обставин.
В період з квітня 2008 року по вересень 2010 року - гроші на загальну суму 40146:
-у 2008 році - 1000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становить 5267,20 грн.;
-у 2009 році - 1100 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становить 8570,32 грн.;
-у 2010 році - 1000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становить 7935,6 грн.;
-в грудні 2008 року - 5000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становить 37823,5 грн.;
-навесні 2009 року - 1000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становить 7700 грн.;
-в липні 2010 року - 150 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становить 1185,20 грн.;
-в серпні 2010 року - 500 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становить 3967,8 грн.;
-влітку 2009 року - вироби із золота: браслет та перстень загальною вартістю 12000 грн.
Отримавши вказані кошти на загальну суму, еквівалентну 112595,62 грн., та майно на загальну суму 12000 грн., ОСОБА_10 та ОСОБА_12 від своїх боргових зобов'язань відмовились, кошти та отримане майно не повернули, завдавши ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 матеріальної шкоди на загальну суму 124595,62 грн.
Не зупиняючись на досягнутому, ОСОБА_10 на початку квітня 2010 року, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, звернувся до знайомого йому ОСОБА_21 , який являється зятем ОСОБА_8 , з проханням надання коштів в сумі 1500 доларів США для купівлі собаки, обіцяючи повернути їх в найближчий термін. Після цього ОСОБА_21 , будучи впевненим в порядності ОСОБА_10 та в тому, що той поверне отримані кошти, передав останньому за адресою: АДРЕСА_4 грошові кошти в сумі 1500 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становить 11888,6 грн. В подальшому, продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння коштами ОСОБА_21 , ОСОБА_10 повідомив йому завідомо неправдиву інформацію з приводу того, що для повного розрахунку за автомобіль марки «БМВ», на купівлю якого надала частину коштів ОСОБА_8 , необхідно сплатити ще визначену суму. ОСОБА_21 , будучи впевненим в правдивості намірів ОСОБА_10 щодо допомоги у купівлі автомобіля, на початку травня 2010 року за адресою: вул. Зодчих, 10 в м. Вінниці передав ОСОБА_10 грошові кошти в сумі 32000 грн. Заволодівши коштами ОСОБА_21 , ОСОБА_10 від наявності боргу відмовився, отримані грошові кошти не повернув, спричинивши ОСОБА_21 матеріальної шкоди на загальну суму 66888,6 грн.
Крім того, ОСОБА_10 у першій половині травня 2010 року, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_5 , побачив наручний годинник марки «Тіссот», що належить ОСОБА_21 . Тоді з метою легкої наживи та з корисливих спонукань у ОСОБА_10 виник злочинний умисел, направлений на таємне заволодіння чужим майном. ОСОБА_10 впевнився, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу вчинив крадіжку вищевказаного годинника вартістю 2000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становить 15851 грн. Після цього викраденим розпорядився на власний розсуд, заподіявши ОСОБА_21 матеріальної шкоди на вказану суму.
Також ОСОБА_10 в травні 2010 року, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, звернувся до знайомої йому ОСОБА_8 з проханням надання йому коштів в борг її подругою ОСОБА_22 . Після цього ОСОБА_22 на прохання ОСОБА_8 , будучи впевненою в порядності ОСОБА_10 та в тому, що той поверне отримані кошти, передала останньому грошові кошти в сумі 3000 грн. за адресою: просп. Космонатів, 64 в м. Вінниці. Заволодівши коштами ОСОБА_22 , ОСОБА_10 від наявності боргу відмовився, грошові кошти не повернув, заподіявши ОСОБА_22 матеріальної шкоди на вищевказану суму.
Крім того, в травні 2010 року ОСОБА_10 , маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, звернувся до знайомої йому ОСОБА_8 з проханням надання йому коштів у борг її подругою ОСОБА_23 . Після цього ОСОБА_23 на прохання ОСОБА_8 , будучи впевненою в порядності ОСОБА_10 та в тому, що той поверне отримані кошти, передала останньому грошові кошти в сумі 2000 грн. за адресою: вул. Острозького, 32 в м. Вінниці. Заволодівши коштами ОСОБА_23 , ОСОБА_10 від наявності боргу відмовився, грошові кошти не повернув, заподіявши ОСОБА_23 матеріальної шкоди на вищевказану суму.
Обвинувачений ОСОБА_10 в судовому засіданні винуватість у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав частково та суду пояснив, що він знайомий з ОСОБА_24 , який працював приватним підприємцем. Мати працювала з ОСОБА_24 і він допомагав їй заносити товар. Грошових відносин з ОСОБА_24 він ніколи не мав. Мати брала у ОСОБА_24 гроші за товар, який надавала під реалізацію. Він не може повідомити, чому ОСОБА_24 говорить стосовно них неправдиві відомості. ОСОБА_24 заборгував їм грошові кошти: мати вела зошит, в якому записувала кількість заборгованих коштів.
З ОСОБА_16 він познайомився в клубі і протягом декількох місяців вони підтримували стосунки. Кошти йому та матері ОСОБА_25 ніколи не давала, кредити для них не брала, золоті прикраси також не передавала. Після того, як вони у 2008 році зустрічались протягом 2 місяців, він поїхав у Грузію, а коли повернувся, ОСОБА_25 вже була заміжньою. До банківських установ він разом з ОСОБА_16 не ходив. Коли він сказав їй, що їде в Грузію, ОСОБА_25 проводжала його до аеропорту.
З ОСОБА_26 він взагалі не знайомий, гроші в нього не брав. Чи знайома з ним мати - сказати не може.
В кінці 2009 року він поставляв цитрусові й працював з ОСОБА_27 , якій він також поставляв товар. Договірних відносин у них не було. Після реалізації товару з ним розраховувались. Мати з ОСОБА_27 не працювала. Нікітіна дала йому 24 тис. для придбання автомобіля, про що він написав відповідну розписку, в подальшому гроші він не віддав, оскільки ОСОБА_27 забрала в нього машину. З цього приводу він звертався до правоохоронних органів. В квітні 2010 року до нього подзвонили з міліції й наказали приїхати, оскільки надійшла заява від ОСОБА_27 про те, що він угнав її машину. Він показав усі документи, що автомобіль належить йому, проте йому повідомили, що машина йому не належить і вилучили її. Окрім 23 тис. він у ОСОБА_27 більше коштів не брав. Вони купували машину разом і ОСОБА_27 була присутня при цьому, позичала кошти без відсотків. Після випадку з машиною вони перестали працювати разом.
Він вже не пам'ятає, в кого купував автомобіль марки «БМВ». Це було на ринку на Старому місті. Гроші за автомобіль в сумі 10500 доларів США віддавав він. Він керував автомобілем з оригіналом довіреності. ОСОБА_28 довіреності було вказано, що він має право продати автомобіль.
Він з друзями їхав автомобілем, де він був пасажиром. Вони доїхали до вул. Дачної, де зустріли його дружину, яка приїхала на таксі. Між ними виникла сварка, в ході якої він кинув ключами та почав пинати автомобіль ОСОБА_29 . Коли той вийшов і почав розбиратись, він закрився у автомобілі й декілька разів вдарив ОСОБА_29 .
Сая він бачив один раз у суді, знайомий з ним не був, грошей у нього не брав. ОСОБА_27 його із зятем не знайомила.
У квартирі по вул. Стахурського він не був і звідти нічого не крав.
Троянову та ОСОБА_30 він не знає. Зі слів ОСОБА_27 йому відомо, що ОСОБА_31 та ОСОБА_32 - її подруги. Грошей він у них не брав, ОСОБА_27 для нього у них також не позичала.
Обвинувачена ОСОБА_12 в судовому засіданні винуватість у вчиненні інкримінованих їй злочинів не визнала та суду пояснила, що відповідно до ст. 63 Конституції України від дачі показань відмовляється.
Потерпілий ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що коли він в кінці 2006 року працював зі ОСОБА_33 та ОСОБА_34 , останні працювали на ринку «Урожай». Хурцилава приносила йому на реалізацію продукти. Вони увійшли до нього в довіру і вони почали товаришувати. Потім обвинувачені сказали, що в них виникли проблеми з будинком і їм не вистачає коштів, після чого почали частинами позичати в нього гроші. Усі позики він записував до блокнота. Через деякий час обвинувачені повідомили, що не можуть продати будинок, оскільки не приватизована земля під ним.
Вони їздили до дядька Жванії, який мав перерахувати кошти, але це результату не дало і йому кошти не повернули. Через деякий час з'ясувалось, що будинок перебуває у заставі банку, а приватизувати землю обвинувачені не могли, оскільки не є громадянами України.
Всього сума боргу складає 21300 доларів США. Позики він надавав і в гривні, і в доларах США.
Потерпіла ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що вона дуже давно розпочала бізнес, займалась продажем котону, їздила до Туреччини. В 2004 році вона розійшлась з партнером по бізнесу і почала здійснювати продаж товарів на ринку «Урожай». В 2009 році до неї зателефонували реалізатори, повідомили, що з нею хоче зустрітись жінка стосовно продажу лавашів. Коли вони зустрілись, жінка познайомила її зі своїм сином, повідомила, що вони біженці. Вона дозволила їм торгувати, але вигоди від цього не мала. Хурцилава добре знала її плани і на початку січня ОСОБА_35 звернулась до неї з проханням позичити гроші, на що вона погодилась і передала тій 6000 грн. на оформлення землі. Вона погодилась позичити їм вказані кошти, оскільки у них були усі документи на будинки.
Пекар ОСОБА_36 поїхав у Грузію й Хурцилава хотіла його повернути, для цього попросила в неї 300 доларів США, на що вона також погодилась і надала вказані кошти. Потім ОСОБА_35 до неї зверталась ще раз з проханням надати 1200 доларів США на придбання кухні, на що вона також передала вказані кошти.
Вона придбала машину і ОСОБА_37 був водієм. Через деякий час обвинувачені повідомили, що їх родич помер і попросили позичити 1200 доларів США на поховання. Пізніше вони дізнались про весілля її доньки і порадили придбати у ОСОБА_38 автомобіль за 500 доларів США. Вони приїхали на вул. Київську, де вона вперше побачила ОСОБА_38 . На придбання автомобіля вони взяли у неї 500 доларів США.
На початку квітня ОСОБА_35 зібралась в Грузію, прийшла до неї і повідомила, що ОСОБА_39 у важкому стані і щоб він не подав заву потрібно 10 тис. доларів США. Вона позичила 5 тис. доларів і сказала, щоб решту 5 тис. позичив їх брат. Хурцилава взяла гроші й поїхала у Грузію.
В грудні вона познайомилась з ОСОБА_40 : вони при Генні дала Жванії 6000 грн.
Стороною обвинувачення в порушення вимог ч. 3 ст. 23 КПК України не було забезпечено явку потерпілих та свідків згідно з клопотанням сторони обвинувачення про їх допит, тому судом з метою забезпечення розумного строку розгляду кримінального провадження (справи: «N.B. проти України», 3 квітня 2008 року, §40; «Антоненков проти України»; заява №14183/02, §41; «Меріт проти України», «Калініченко проти України», «Саф'яннікова проти України», «Цихановський проти України», «Фандралюк проти України, «Федько проти України», «Іванов проти України», «Кобцев проти України», «Юртаєв проти України»; «Кобцев проти України», 4 квітня 2006 року, §68; «Кобцев проти України» (§68); «Сілін проти України», 13 липня 2006 року, §29), судом згідно з ч. 3 ст. 26 КПК України досліджено й інші докази, надані сторонами кримінального провадження, а саме:
-копію розписки від 08.02.2010 р., відповідно до якої ОСОБА_10 позичив у ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 23 тис. грн., які зобов'язувався повернути до 28.03;
-довідку за підписом начальника управління - начальника відділу валютного контролю та ліцензування УНБ України у Вінницькій області від 18.10.2010 р. за № 20700, згідно з якою середній офіційний курс гривні до 100 доларів США становив: у лютому 2010 року - 800,0275 грн., у березні 2010 року - 796,6778 грн., у квітні 2010 року - 792,5743 грн., у травні 2010 року - 792,5706 грн.;
-протокол огляду місця події від 13.06.2010 р., відповідно до якого по вул. Пирогова в м. Вінниці біля зупинки «Дачна» оглянуто автомобіль марки «Ваз-21011», д.н. НОМЕР_2 , та три виявлено вм'ятини на передніх дверцятах зі сторони водія, а також пошкодження лакофарбового покриття на всій дверці;
-довідку за підписом заступника начальника УНБ України у Вінницькій області від 05.11.2010 р. за № 21673, згідно з якою офіційний курс гривні, встановлений НБУ до 100 євро за квітень 2010 року, становив 1063,3555 грн.;
-висновок експерта № 1939 від 23.08.2010 р., відповідно до якого у ОСОБА_13 мали місце тілесні ушкодження - синці та садно на обличчі зліва, які належать до легких тілесних ушкоджень, виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), можливо, 13.06.2010 р.;
-копію квитанції за договором позики від 10.01.2009 р., згідно з яким ОСОБА_12 передала у заставу ломбарду мобільний телефон марки «Самсунг», отримавши кредит в сумі 70 грн., термін погашення кредиту - 17.01.2009 р.;
-копію квитанції за договором позики від 15.12.2008 р., згідно з яким ОСОБА_12 передала у заставу ломбарду каблучку золоту, отримавши кредит в сумі 526,39 грн., термін погашення кредиту - 29.12.2008 р.;
-копію договору позики без дати, відповідно до якого ОСОБА_10 передав у заставу ломбарду перстень чоловічий золотий, отримавши кредит в сумі 373,17 грн., термін погашення кредиту - 08.04.2008 р.;
-копію договору позики без дати, згідно з яким ОСОБА_10 передав у заставу ломбарду каблучку золоту, отримавши кредит в сумі 193,90 грн., термін погашення кредиту - 08.04.2008 р.;
-копію договору позики без дати, відповідно до якого ОСОБА_10 передав у заставу ломбарду перстень чоловічий золотий, отримавши кредит в сумі 574,63 грн., термін погашення кредиту - 08.04.2008 р.;
-копію договору позики без дати, згідно з яким ОСОБА_10 передав у заставу ломбарду ланцюг золотий, отримавши кредит в сумі 1270,85 грн., термін погашення кредиту - 08.04.2008 р.;
-копію договору позики без дати, відповідно до якого ОСОБА_10 передав у заставу ломбарду ланцюг золотий, отримавши кредит в сумі 721,11 грн., термін погашення кредиту - 08.04.2008 р.;
-копію договору позики без дати, згідно з яким ОСОБА_10 передав у заставу ломбарду перстень чоловічий золотий, отримавши кредит в сумі 558,10 грн., термін погашення кредиту - 08.04.2008 р.;
-копію договору позики без дати, відповідно до якого ОСОБА_10 передав у заставу ломбарду DVD-програвач, отримавши кредит в сумі 100 грн., термін погашення кредиту - 23.03.2011 р.;
-договір іпотеки від 29.01.2008 р., згідно з яким ОСОБА_10 передав в іпотеку ВАТ «Універсал Банк» житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в забезпечення кредитного договору від 29.01.2008 р.;
-договір позики від 28.01.2008 р., відповідно до якого ОСОБА_41 позичив ОСОБА_12 грошові кошти в сумі 40400 грн. терміном до 31.12.2008 р.;
-договір позики від 29.01.2008 р., згідно з яким ОСОБА_42 позичила ОСОБА_12 грошові кошти в сумі 101000 грн. терміном до 31.12.2008 р.;
-копію довіреності від 17.02.2010 р., відповідно до якої ОСОБА_43 , діючий в інтересах ОСОБА_44 , уповноважив ОСОБА_8 або ОСОБА_10 користуватись та розпоряджатись від імені ОСОБА_44 автомобілем марки «БМВ 520і», д.н. НОМЕР_3 , довіреність дійсна до 26.01.2013 р.;
-копії кредитних договорів з додатками, згідно з якими ОСОБА_16 отримала у ВАТ «Родовід банк», ПАТ «Альфа банк», АТ «Дельта банк», ВАТ «ВіЕйБі банк», АТ «Сведбанк» кредити;
-копії квитанцій від імені ОСОБА_16 , відповідно до яких остання отримала готівкові кошти і в подальшому здійснювала погашення на підставі кредитних договорів;
-довідку за підписом заступника начальника УНБУ у Вінницькій області від 11.01.2012 р. за № 489, в якій зазначено курс валют з листопада 2006 року по липень 2010 року помісячно, і середній курс валют протягом вказаних років;
-висновок експертів № 2154/2155/13-21 від 27.11.2013 р., згідно з яким підписи, що розташовані у блокноті в обкладинці темно-синього кольору, заповненому на ім'я « ОСОБА_45 », на аркуші сторінки 24 за грудень 2004 року у другому стовбці під записом «2885 гр. - 17.03.07» та під записом «20030 $», також запис «Хурцилава», що розташований у 2 стовбці під записом «13.02.2007» на аркуші сторінки 27 за грудень 2004 року та запис «Хурцилава» і підпис, що розташовані на аркуші сторінки 27 за грудень 2004 року у третьому стовбці над записом «2500$» виконані ОСОБА_12 ..
Аналізуючи показання обвинуваченого ОСОБА_10 , потерпілих, надані суду докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Зі змісту ч. 3 ст. 26 КПК України випливає, що суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
При цьому ч. 3 ст. 23 КПК України регламентовано, що сторона обвинувачення зобов'язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.
Незважаючи на тривале перебування кримінального провадження в провадженні суду, прокурором в порушення вимог ч. 3 ст. 23 КПК України не було забезпечено явку потерпілих та свідків згідно з клопотанням сторони обвинувачення, а тому суд вирішує кримінальне провадження за наданих суду доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Зі змісту п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Аналогічні вимоги кримінально-процесуальне законодавство передбачає і до письмового повідомлення про підозру (п. п. 5, 6 ч. 1 ст. 227 КПК України).
Як вбачається з наданих суду матеріалів кримінальне провадження порушувалось і розслідувалось за правилами КПК України (1960 р.), про що свідчать постанови про порушення кримінальної справи. Таким чином, враховуючи положення п. 8 Перехідних положень КПК України, згідно з якими допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим Кодексом, визначається у порядку, що діяв до набрання ним чинності, суд вважає за необхідне оцінку доказів, зібраних у кримінальному провадженні до набрання чинності КПК України здійснювати за правилами, передбачені КПК України (1960 р.).
Зі змісту ч. 1 ст. 22 КПК України (1960 р.) випливає, що прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
Згідно з п. п. 1-3 ч. 1 ст. 64 КПК України (1960 р.) при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню: подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, обвинувачений ОСОБА_10 в судовому засіданні не заперечував факту вчинення хуліганських дій відносно ОСОБА_13 . При цьому суд враховує, що факт наявності у ОСОБА_13 легких тілесних ушкоджень та пошкодження його автомобіля підтверджується протоколом огляду місця події від 13.06.2010 р. (т. 2, а. с. 125) та висновком експерта № 1939 від 23.08.2010 р. (т. 2, а. с. 131). Також суд враховує, що об'єктивних доказів, які б свідчили про те, що потерпілий намагався припинити хуліганські дії обвинуваченого суду надано не було. Однак суд враховує показання обвинуваченого, який суду повідомив, що після нанесення ударів по автомобілю, він зачинився з потерпілим у його автомобілі й наніс йому декілька ударів. Таким чином, посилання в пред'явленому ОСОБА_10 обвинуваченні на намагання потерпілого припинити хуліганські дії обвинуваченого згідно з положеннями ч. 2 та ч. 3 ст. 62 Конституції України слід виключити.
З огляду на викладене суд вважає, що дії ОСОБА_10 за фактом спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_13 та пошкодження його автомобіля охоплюються складом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, за ознаками грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю (хуліганство).
Також суд приймає до уваги роз'яснення, надані в п. 17-18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 р. «Про судову практику у справах про злочини проти власності», згідно з якими обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов'язковості передачі їй майна або права на нього. Обов'язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.
Отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов'язання може бути кваліфіковане як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, не виконуючи зобов'язання.
З матеріалів кримінального провадження випливає, що 29.01.2008 р. між ОСОБА_10 та АТ «Універсал банк» укладено договір іпотеки, відповідно до якого в забезпечення взятих на себе зобов'язань за кредитним договором від 29.01.2008 р. передано у заставу банку житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2, а. с. 163-164). Крім того, в матеріалах кримінального провадження наявні копія рішення Вінницької міської ради про передачу ОСОБА_10 земельної ділянки по АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку (т. 2, а. с. 172) та копія технічного паспорту на вказаний будинок (т. 2, а. с. 174-177). Також в матеріалах кримінального провадження наявні договори позики, укладені ОСОБА_12 з ОСОБА_41 (т. 2, а. с. 165), ОСОБА_42 (т. 2, а. с. 166). Крім того, в матеріалах кримінального провадження наявний висновок експерта, яким підтверджено факт здійснення ОСОБА_12 записів щодо наявності боргу перед ОСОБА_46 (т. 3, а. с. 188-191). Потерпіла ОСОБА_8 в судовому засіданні надавала чіткі та послідовні показання стосовно обставин надання позики ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , вказуючи на мету надання такої позики. При цьому потерпіла ОСОБА_8 повідомила суду, що надавала позику, оскільки ОСОБА_10 та ОСОБА_12 їй повідомлялось про наявність у них майна, зокрема, вищевказаного будинку.
Крім того, суд враховує ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_10 в судовому засіданні не заперечував факту надання йому потерпілою ОСОБА_8 боргу, що підтверджується і наявною в матеріалах кримінального провадження копією розписки ОСОБА_10 (т. 2, а. с. 115).
Таким чином, аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що в судовому засіданні було підтверджено факт надання потерпілою ОСОБА_8 грошових коштів у борг ОСОБА_10 та ОСОБА_12 на загальну суму 132300 грн., будучи переконаною, що боргові зобов'язання останніх будуть забезпечені належним ОСОБА_10 житловим будинком. Об'єктивних доказів, які б свідчили про повідомлення обвинуваченими ОСОБА_8 про наявність договору іпотеки, згідно з яким вищевказаний будинок переданий в заставу банку, в судовому засіданні наведено не було.
Крім того, суд приймає до уваги, що в матеріалах кримінального провадження наявні копії договорів позики, відповідно до яких ОСОБА_10 передавались з метою отримання позики у заставу ломбарду вироби із золота (т. 2, а. с. 160-162). Дана обставина узгоджується з показаннями потерпілої ОСОБА_8 , яка в судовому засіданні повідомляла, що грошові кошти ОСОБА_10 вона передавала, в тому числі й для здійснення викупу з ломбарду золотих виробів.
При цьому суд враховує, що обвинуваченими в судовому засіданні не наведено жодного об'єктивного доказу, який свідчив би про наявність у них реальної можливості виконати взяті на себе зобов'язання щодо повернення ОСОБА_8 боргу.
Крім того, суд враховує роз'яснення, надані в п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 р. «Про судову практику у справах про злочини проти власності», згідно з якими злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і більше) суб'єктами цього злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення. Учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено, зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об'єктивну сторону складу злочину.
За таких обставин, враховуючи те, що і ОСОБА_10 , і ОСОБА_12 звертались до ОСОБА_8 з проханням надання грошових коштів, повідомляючи аналогічні обставини їх повернення, суд вважає, що дії ОСОБА_10 та ОСОБА_12 за даним фактом охоплюються складом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, за ознаками заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), кваліфікуючими ознаками якого є вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, а також вчинення злочину у великих розмірах.
В судовому засіданні також було встановлено, що 17.02.2010 р. ОСОБА_43 видано довіреність, відповідно до якої він від імені ОСОБА_44 уповноважив ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на здійснення користування та розпорядження автомобілем марки «БМВ» (т. 2, а. с. 167). Обвинувачений ОСОБА_10 в судовому засіданні повідомив, що протягом тривалого часу між ним та потерпілою ОСОБА_8 склались близькі відносини, зазначивши також, що ОСОБА_8 дала йому 24 тис. на придбання автомобіля. Дані показання обвинуваченого узгоджуються з показаннями потерпілої ОСОБА_8 . При цьому посилання обвинуваченого ОСОБА_10 на те, що придбаний ним автомобіль належав йому на підставі відповідних документів не ґрунтується на відповідних документальних доказах, а тому дані твердження обвинуваченого суд оцінює критично, як такі, що були спростовані в ході судового розгляду кримінального провадження.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_10 в судовому засіданні повідомив, що після випадку з автомобілем він з ОСОБА_8 припинив спілкування. Відомостей, які б свідчили про вжиття обвинуваченим заходів до повернення потерпілій боргу, в судовому засіданні здобуто не було.
Таким чином, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_10 за даним фактом охоплюються складом злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, за ознаками ознаками заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), кваліфікуючими ознаками якого є вчинення злочину повторно, а також вчинення злочину у особливо великих розмірах.
Аналізуючи пред'явлене ОСОБА_10 та ОСОБА_12 обвинувачення в частині заволодіння коштами ОСОБА_15 та надані сторонами кримінального провадження докази щодо цього суд враховує, що стороною обвинувачення не було надано жодного документального підтвердження факту передачі потерпілим обвинуваченим грошових коштів. Посилання сторони обвинувачення на наявність в матеріалах кримінального провадження копії блокноту (т. 2, а. с. 169-171) суд до уваги не приймає. Так, 16.06.200* р. було проведено виїмку блокнота у потерпілого ОСОБА_15 (т. 2, а. с. 312). Однак з вказаної постанови не вбачається рік проведення даної слідчої дії. Крім того, стороною обвинувачення не мотивовано, яким чином вищевказані записи доводять факт отримання обвинуваченими грошових коштів від потерпілого. Також суд враховує, що у пред'явленому обвинуваченні не описано спосіб, мотиви та місце заволодіння обвинуваченими грошовими коштами потерпілого, як того вимагає ст. 64 КПК України (1960 р.) та ст. ст. 227, 291 КПК України. Зі змісту ч. 2 ст. 62 Конституції України випливає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; а ч. 3 ст. 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, зважаючи на ту обставину, що об'єктивних доказів, які б поза розумним сумнівом доводили винуватість ОСОБА_10 та ОСОБА_12 у заволодінні грошовими коштами потерпілого ОСОБА_15 , суду надано не було, суд вважає, що останні підлягають виправданню у вчиненні даного злочину.
Аналізуючи пред'явлене ОСОБА_10 та ОСОБА_12 обвинувачення в частині заволодіння грошовими коштами ОСОБА_16 та надані сторонами кримінального провадження докази щодо цього суд приймає до уваги, що стороною обвинувачення не було забезпечено явку потерпілої до суду, вжиті судом заходи відповідного результату не дали. Також суд враховує, що стороною обвинувачення надано суду копії кредитних договорів, згідно з якими ОСОБА_16 було оформлено отримання кредитів (т. 2, а. с. 188-230), а також копії відповідних квитанцій про отримання готівки та внесення готівки на погашення кредиту (т. 2, а. с. 240-250; т. 3, а. с. 1-16). Проте жодного доказу відповідно до вимог глави 5 КПК України (1960 р.), які б доводили факт подальшої передачі ОСОБА_16 отриманих нею грошових коштів ОСОБА_10 або ОСОБА_12 , суду надано не було. Обвинувачені в судовому засіданні дану обставину заперечували. Крім того, суд враховує, що в пред'явленому обвинуваченні не описано спосіб, мотиви та місце заволодіння обвинуваченими грошовими коштами потерпілої. Таким чином, зважаючи на положення ч. 2 та ч. 3 ст. 62 Конституції України суд приходить до переконання, що обвинуваченні ОСОБА_10 та ОСОБА_12 за фактом заволодіння грошовими коштами ОСОБА_16 підлягають виправданню.
Аналізуючи пред'явлене ОСОБА_10 та ОСОБА_12 обвинувачення в частині заволодіння грошовими коштами ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та надані сторонами кримінального провадження докази щодо цього суд приймає до уваги, що жодного об'єктивного доказу, який би підтвердив факт передачі потерпілими будь-яких грошових коштів обвинуваченим суду надано не було. Натомість суду було надано аркуша паперу з рукописним текстом (т. 3, а. с. 24), джерело походження якого суду повідомлене не було. Обвинувачені факт заволодіння грошовими коштами вказаних потерпілих в судовому засіданні заперечили. Таким чином, зважаючи на положення ч. 2 та ч. 3 ст. 62 Конституції України суд приходить до переконання, що обвинуваченні ОСОБА_10 та ОСОБА_12 за фактом заволодіння грошовими коштами ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 підлягають виправданню.
Аналізуючи пред'явлене ОСОБА_10 обвинувачення в частині заволодіння грошовими коштами ОСОБА_47 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , а також надані сторонами кримінального провадження докази щодо цього суд приймає до уваги, що вказані потерпілі в судове засідання, незважаючи на їх неодноразовий виклик, не з'являлись, відповідних показань стосовно обставин передачі коштів ОСОБА_10 не надали. Обвинувачений факт передачі йому будь-яких коштів заперечив. Жодного об'єктивного доказу, який би підтвердив факт передачі потерпілими будь-яких грошових коштів обвинуваченому суду надано не було. Крім того, у пред'явленому ОСОБА_10 обвинуваченні за даними фактами не описано спосіб, мотиви та місце заволодіння обвинуваченим грошовими коштами потерпілого, як того вимагає ст. 64 КПК України (1960 р.) та ст. ст. 227, 291 КПК України. Натомість наявне посилання на передачу йому грошових коштів. Спосіб, місце та обставини передачі грошових коштів суду повідомлені не були. Крім того, враховує роз'яснення, викладені в п. 18 вищевказаної Постанови, і приймає до уваги, що об'єктивних доказів, які б свідчили про отримання вказаних грошовим коштів ОСОБА_10 без наміру їх повернення суду надано не було. Також суд враховує, що з протоколу затримання ОСОБА_10 (т. 2, а. с. 154) та постанов суду (т. 2, а. с. 155) випливає, що останній з 25.10.2011 р. утримувався під вартою. Інших об'єктивних доказів, які б поза розумним сумнівом свідчили про факт отримання ОСОБА_10 грошових коштів від ОСОБА_47 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 суду надано не було. Таким чином, зважаючи на положення ч. 2 та ч. 3 ст. 62 Конституції України суд приходить до переконання, що обвинуваченні ОСОБА_10 за фактом заволодіння грошовими коштами ОСОБА_47 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 підлягає виправданню.
При обранні виду та міри покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинувачених, їх ставлення до вчиненого, обставини, що пом'якшують чи обтяжують їх покарання.
Обвинувачений ОСОБА_10 вчинив злочин середньої тяжкості, тяжкий та особливо тяжкий злочини, згідно з положеннями ст. 89 КК України на час вчинення злочину вважався особою, раніше не судимою, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває. Також суд враховує, що за фактом вчинення хуліганства ОСОБА_10 у вчиненому розкаявся.
Обвинувачена ОСОБА_12 вчинила тяжкий злочин, у вчиненому не розкаялась, проте раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_10 , є щире каяття.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_12 , судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання обвинувачених, судом не встановлено.
З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи обвинуваченого ОСОБА_10 , обставин, що пом'якшують та обтяжують його покарання, думки потерпілої ОСОБА_8 щодо виду та міри покарання для обвинуваченого, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі. Разом з тим, ОСОБА_10 в судовому порядку визнаний винним у вчиненні злочинів середньої тяжкості, тяжкого та особливо тяжкого злочину. Таким чином, зважаючи на ту обставину, що з моменту вчинення вказаних злочинів до моменту постановлення обвинувального вироку відносно ОСОБА_10 минуло понад три та п'ять років відповідно, суд вважає за необхідне звільнити ОСОБА_10 від відбування покарання за ч. 1 ст. 296 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
При вирішенні питання щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_10 покарання за ч. 3 та ч. 4 ст. 190 КК України суд, окрім наведеного, враховує, що з 25.10.2011 р. по 24.04.2014 р. ОСОБА_10 утримувався під вартою, за час якого згідно з наданими суду копіями документів його стан здоров'я значно погіршився, а тому суд вважає за можливе звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням.
З урахуванням конкретних обставин справи, особи обвинуваченої ОСОБА_12 , обставин, що пом'якшують та обтяжують її покарання, думки потерпілої ОСОБА_8 щодо виду та міри покарання для обвинуваченої, ставлення обвинуваченої до вчиненого, зважаючи на ту обставину, що вона досягла пенсійного віку, суд вважає за доцільне призначити їй покарання у виді позбавлення волі, звільнивши від відбування призначеного покарання з випробуванням.
Відповідно ст. 124 КПК України витрати за проведення криміналістичних досліджень слід покласти на державу в зв'язку з постановленням виправдувального вироку відносно обвинувачених.
Потерпіла ОСОБА_8 звернулась до суду з позовною заявою, відповідно до якої просила стягнути зі ОСОБА_10 411613 грн. матеріальної шкоди та 20000 грн. моральної шкоди, а також 33894 грн. матеріальної шкоди і 10000 грн. моральної шкоди з ОСОБА_12 .
Аналізуючи заявлені позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд вважає, що останні підлягають задоволенню, оскільки факт заволодіння обвинуваченим даними грошовими коштами було доведено в судовому засіданні.
При вирішенні заявлених позовних вимог в частині моральної шкоди суд приймає до уваги, що потерпілою не мотивовано, з чого вона виходила, оцінюючи завдану їй моральну шкоду в розмірі 20 тис. та 10 тис. грн. відповідно. При цьому суд враховує, що внаслідок вчинення відносно потерпілої злочину останній заподіяно значних матеріальних збитків, які протягом тривалого часу обвинуваченим не відшкодовувались, а тому, зважаючи на принципи розумності та справедливості, суд вважає за доцільне заявлені позовні вимоги задовольнити частково.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , ОСОБА_15 , ОСОБА_23 , ОСОБА_16 підлягають залишенню без розгляду в зв'язку з постановленням відносно обвинувачених виправдувального вироку за даними фактами.
Керуючись ст. ст. 371, 373, 374 КПК України, суд -
Визнати ОСОБА_10 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296, ч. 3 ст. 190 та ч. 4 ст. 190 КК України, та призначити покарання:
- за ч. 1 ст. 296 КК України у виді 5 (п'яти) років обмеження волі, звільнивши відповідно до ч. 5 ст. 74, п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України від відбування призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності;
- за ч. 3 ст. 190 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;
- за ч. 4 ст. 190 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_10 остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_10 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.
Відповідно до п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_10 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
ОСОБА_10 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190; ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 185 КК України, - виправдати у зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
Визнати ОСОБА_12 винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, та призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_12 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.
Відповідно до п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_12 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
ОСОБА_12 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190; ч. 3 ст. 190 КК України, - виправдати у зв'язку з недоведеністю її вини у вчиненні інкримінованих їй злочинів.
Речові докази, що знаходяться в матеріалах кримінального провадження - залишити у справі.
Стягнути зі ОСОБА_10 та ОСОБА_12 на користь:
- держави 979 (дев'ятсот сімдесят сім) грн. 20 коп. витрат за проведення криміналістичного дослідження.
Стягнути зі ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 411612 (чотириста одинадцять тисяч шістсот тринадцять) грн. 70 коп. матеріальної шкоди та 20000 (двадцять тисяч) грн. моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_8 33894 (тридцять три тисячі вісімсот дев'яносто чотири) грн. матеріальної шкоди та 10000 (десять тисяч) грн. моральної шкоди.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , ОСОБА_15 , ОСОБА_23 , ОСОБА_16 - залишити без розгляду.
На вирок суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Головуючий:
Судді: