Справа № 135/2009/13-к
Провадження у справі № 1-кп/135/1/15
02 листопада 2015 року Ладижинський міський суд Вінницької області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ладижині Вінницької області кримінальне провадження № 12012010070000120 від 21 грудня 2012 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, військовозобов'язаного, раніше не судимого,-
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, -
сторони кримінального провадження: прокурор та цивільний позивач ОСОБА_4 , обвинувачений та цивільний відповідач ОСОБА_3 , захисник обвинуваченого ОСОБА_5 , потерпілий ОСОБА_6 , захисник потерпілого ОСОБА_7 ,-
26.10.2012 близько 00.30 годин ОСОБА_3 , перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2 , на ґрунті виниклої суперечки, умисно наніс ОСОБА_6 удари руками та ногами по різних частинах тіла. Згідно висновку експерта № 201 від 14.02.2013 у ОСОБА_6 мали місце тілесні ушкодження - закрита черепно-мозкова травма забій головного мозку легкого ступеню, перелом кісток лицевого черепа - передньої стінки лівої гайморової пазухи, гематоми м'яких тканин голови, садна на шкірі лівого вуха, синець-гематома поперекової ділянки зліва, садна поперекової ділянки справа.
Вказані ушкодження ОСОБА_6 виникли від дії тупого твердого предмету (предметів) ділянки голови та тулубу, по давності відповідають строку, вказаному у постанові про призначення експертизи - 26.10.2012, за ступенем тяжкості належать:
закрита черепно-мозкова травма забій головного мозку легкого ступеню, перелом кісток лицевого черепа - передньої стінки лівої гайморової пазухи, гематоми м'яких тканин голови належать до середньої тяжкості, оскільки не являлися небезпечними для життя в момент спричинення і не супроводжувались загрозливими для життя явищами, за своїм характером спричинили тривалий (більше 21 доби) розлад здоров'я (п. 2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», 1995 p.);
садна на шкірі лівого вуха, синець гематома поперекової ділянки зліва, садна поперекової ділянки справа - до легких тілесних ушкоджень.
Згідно висновку експерта № 102 від 05.08.2013 року усі тілесні ушкодження, які отримав громадянин ОСОБА_6 у відповідності до висновку експерта № 201 від 14.02.2013 у вигляді закритої черепно-мозкової травми - забою головного мозку легкого ступеню; перелому кісток лицевого черепа - передньої стінки лівої гайморової пазухи; гематоми м'яких тканин голови; садна лівого вуха; синця-гематоми поперекової ділянки зліва; садна поперекової ділянки справа, були йому заподіяні внаслідок ударів кулаками і взутими ногами з боку громадянина ОСОБА_8 .
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , не оспорюючи окремі обставини справи з фактичного боку (самого факту конфлікту з потерпілим ОСОБА_6 26 жовтня 2012 року, кількісний склад учасників самої події, наявність неприязнених стосунків з потерпілим), свою вину у вчиненні злочину за наведених вище обставин не визнав, цивільні позови також не визнав і пояснив, що дійсно 26 жовтня 2012 року, він розмовляв з братами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 біля магазину "Берізка" на дорозі. В цей час під'їхав автомобіль, який повернув у сторону будинку № 25, що в м. Ладижині Вінницької області та зупинився. Із вказаного автомобіля вийшов ОСОБА_6 , який підійшовши до нього почав ображати та погрожувати. На його думку, дані погрози та образи пов'язані із тим, що він перебуває у неприязнених стосунках із його тестем ОСОБА_11 . Після чого ОСОБА_6 наніс йому удар, від якого він впав. ОСОБА_9 зняв ОСОБА_12 з нього та допоміг піднятись. Після чого ОСОБА_6 вдруге підійшов до нього та вдарив, схопив за ноги від чого він впав та вдарився головою об землю. ОСОБА_6 на нього накинувся та почав знову бити, однак ОСОБА_9 знову їх роз'єднав. Після чого ОСОБА_6 побіг у сторону будинку АДРЕСА_2 у сторони сходів в низ. Після вказаних подій ОСОБА_3 було погано і ОСОБА_9 виявив бажання йому допомогти дійти додому. Однак, в цей час повернувся ОСОБА_6 , разом із двома невідомими йому особами та знов накинувся на нього, схопив за ноги від чого він знов впав на землю. Потім він підвівся та пішов в сторону будинку АДРЕСА_3 . На наступний день він звернувся в міліцію з приводу даних подій. При цьому, зазначив, що ОСОБА_6 він не наносив тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. Він лише захищався від його протиправних дій, при цьому можливо і спричинив йому не навмисно легкі тілесні ушкодження. Не оспорював факту присутності очевидцями при даних подіях допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , однак свідка ОСОБА_15 не пам'ятає. При цьому зазначив, що показання свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 є неправдивими.
Не дивлячись на не визнання обвинуваченим своєї вини, та його захисну версію, його вина у вчиненні за викладених вище обставин умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, підтверджується крім власне його показань, в яких не заперечуються окремі обставини з фактичного боку, усією сукупністю досліджених судом доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй достовірності та допустимості.
Так, допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 суду показав, що 26.10.2012 близько 00.00 години до нього зателефонувала дружина та повідомила, що в них під вікнами в машині дуже гучно грає музика і це заважає покласти малолітню дитину спати. Приблизно через 20 хв., під'їхавши на такси до свого будинку АДРЕСА_2 , він підійшов до автомобіля де гучно грала музика і вибачившись попросив вимкнути музику, або зробити хоча б тихіше, і розмовляти теж тихіше. За кермом сидів один із братів ОСОБА_16 , хто саме він не пам'ятає, з правої сторони спереду сидів ОСОБА_3 , а ззаду сидів другий брат ОСОБА_16 . Водій автомобіля послухав його та зробив тихіше музику, однак ОСОБА_3 це обурило і він навпаки зробив гучніше і почав виражатися нецензурною лайкою. Після чого ОСОБА_3 вийшов з автомобіля та наніс потерпілому удар в обличчя, від якого останній впав. Підвівшись потерпілий, почав відбігати від автомобіля в сторону сходів біля будинку АДРЕСА_2 . В цей час з автомобіля вийшли брати ОСОБА_16 і приєдналися до ОСОБА_3 . Побачивши, що потерпілий тікає, вони підійшли до його автомобіля та почали його розкатувати. ОСОБА_3 відірвав задню щітку, відламав дзеркало. Побачивши це, потерпілий підійшов до них і попросив, щоб вони припинили свої дії. Проте знову розпочалася бійка зі сторони ОСОБА_3 та братів ОСОБА_16 . Один із ОСОБА_16 взяв його за руку, інший за куртку почав тягнути, а ОСОБА_3 наносив удари ногами та кулаками по різних частинах тіла. Основна частина попадала в тулуб і голову. Після чого потерпілий вирвався і почав тікати знову до сходів будинку АДРЕСА_2 . Обвинувачений та брати ОСОБА_17 побігли за ним слідом. Після чого ОСОБА_3 почав штовхати його зі сходів, однак він вчепився за куртку ОСОБА_3 , і вони разом покотилися зі сходів до низу. ОСОБА_3 підвівся перший і почав знову бити потерпілого ногами та кулаками в голову. В результаті чого з носа пішла кров. Після чого приїхала міліція. Зверху над сходами стояли ОСОБА_17 і два невідомих йому хлопці. ОСОБА_3 , побачивши міліцію підвівся і втік в сторону будинку АДРЕСА_3 . Окрім того, вказав на те, що в той вечір випив одну пляшку пива.
Як категорично наполягав ОСОБА_6 , тілесні ушкодження середньої тяжкості за вказаних вище обставин йому спричинив саме ОСОБА_3 , якого він добре знає і з яким у нього в ніч 26 жовтня 2012 року виник словесний конфлікт та бійка. Також зазначив, що значних тілесних ушкоджень брати ОСОБА_16 йому не спричиняли.
Допитана судом свідок ОСОБА_15 , очевидець події, будучи обізнаною із своїми правами, передбаченими ст. 63 Конституції України, повністю підтвердивши показання потерпілого про обставини спричинення останньому тілесних ушкоджень обвинуваченим, добровільно показала, що 26 жовтня 2012 року вона, перебуваючи дома з чотирьох місячною дитиною, близько 11 години вечора почула з автомобіля, що стояв знадвору гучну музику, яка заважала їй та дитині спати. Вона подзвонила своєму чоловікові ОСОБА_6 , і попросила приїхати та зробити зауваження. Спостерігаючи у вікні, вона побачила, що хвилин через 15 приїхав її чоловік, який спочатку підійшов до свого автомобіля, а потім підійшов до автомобіля, з якого звучала музика та нахилившись до вікна почав щось говорити. Через декілька секунд з переднього пасажирського сидіння автомобіля вийшов ОСОБА_3 , і почав бити її чоловіка. Спочатку удари були в голову, потім через декілька ударів чоловік впав. Після чого почав тікати в сторону будинку АДРЕСА_2 . Потім з автомобіля вийшли ще брати ОСОБА_17 , які разом з ОСОБА_3 підійшли до їхнього мікроавтобуса та почали його розкачувати, ламати дзеркала та бити його ногами. Побачивши це вона викликала міліцію. Потім вона бачила, що чоловік підійшов до свого автомобіля та почав звертатися до даних осіб з проханням припинити пошкоджувати транспортний засіб. Проте, знову розпочалася бійка. Брати ОСОБА_17 тримали її чоловіка, а ОСОБА_3 наносив численні удари по голові та тулубу. Після чого вона вдруге почала викликати міліцію. Потім її чоловік разом з ОСОБА_3 скотилися по сходах вниз, де і продовжувалася бійка. Підійшли ще двоє невідомих їй осіб, стали розбороняти бійку. Вийшовши на вулицю, побачила, що під'їхала міліція. ОСОБА_3 вже на той час не було. Окрім того, зазначила, що у її чоловіка було дуже багато синців, подряпин на лиці гематоми. Зранку чоловіку було дуже погано і він звернувся до лікарні.
Так, допитаний судом свідок ОСОБА_13 , очевидець події показав, що в іч 26.10.2012 близько 00.00 годин він з товаришем ОСОБА_18 йшли через алею біля будинку АДРЕСА_2 та почули гучний звук музики. Біля автомобіля стояв потерпілий ОСОБА_3 , який сперечався з тими хто перебував в автомобілі. Після чого із переднього пасажирського сидіння вийшов обвинувачений ОСОБА_3 та наніс ОСОБА_6 удар в обличчя. Внаслідок удару ОСОБА_6 впав. Після чого з автомобіля вийшли два брата ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . ОСОБА_6 почав тікати до будинку АДРЕСА_2 . ОСОБА_3 та ОСОБА_9 та ОСОБА_10 почали розкатували належний потерпілому автомобіль "Фольцваген Т4", білого кольору, відломили щітку-омивач заднього скла та дзеркало заднього виду. ОСОБА_19 , побачивши це почав повертатися до свого автомобіля. Проте, брати ОСОБА_17 схопили його, а ОСОБА_3 знову почав його бити. ОСОБА_6 вирвався і почав знову бігти в сторону будинку № 25, однак ОСОБА_3 його наздогнав та почав бити руками і ногами в різні частини тіла, голову, тулуб. Він з товаришем ОСОБА_14 хотіли бігти розбороняти, однак до них підійшли брати ОСОБА_17 , які не дали можливості розборонити бійку. Потім він бачив, що ОСОБА_3 штовхнув потерпілого зі сходів, внаслідок чого той впав на спину. Однак перед тим як впасти, потерпілий схопився за ОСОБА_3 і вони удвох скотилися по бетонних сходах до низу. Перебуваючи внизу обвинувачений продовжив наносити удари потерпілому ногами по голові та тулубу. Через кілька хвилин під'їхали працівники міліції. ОСОБА_3 втік з місця події. Після чого всі вони поїхали у лікарню.
Показаннями свідка ОСОБА_14 , який дав аналогічні показанням ОСОБА_13 покази про час і обставини бійки між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , крім того, також вказав на те, що саме ОСОБА_3 завдавав ОСОБА_6 першого удару, а в подальшому наносив тілесні ушкодження по різних частинах тіла. При цих подіях також були присутні два брати ОСОБА_17 . Окрім того, підтвердив факт пошкодження ОСОБА_3 та братами ОСОБА_17 автомобіля ОСОБА_6 . Він разом із ОСОБА_13 підбігли до них та почали розбороняти нападників, тому що невідомо чим то все могло для ОСОБА_19 закінчитися. Розбороняючи бійку він достовірно бачив як ОСОБА_3 продовжував наносити удари потерпілому. Після чого побачивши працівників міліції, які приїхали на виклик ОСОБА_3 зник з місця події за будинок. В подальшому ОСОБА_6 , братів ОСОБА_17 та його із ОСОБА_13 привезли до відділення швидкої допомоги Ладижинського МТМО, де їх всіх освідовули на предмет наявності тілесних ушкоджень й стану алкогольного сп'яніння, а ОСОБА_6 надали першу медичну допомогу. Факт побиття ОСОБА_6 ОСОБА_3 також бачила дружина потерпілого ОСОБА_15 , котра кричала із вікна будинку АДРЕСА_2 .
До того ж, допитані судом свідки ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 співробітники Ладижинського МВ УМВС України у Вінницькій області, які перебували на чергуванні та приїхали на виклик, що надійшов до чергової частини, хоча і зазначали про те, що у зв'язку із сплином тривалого часу з моменту подій, усіх обставин на даний час не пам'ятають, однак достовірно також підтвердили суду, що дійсно 26 жовтня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 виник словесний конфлікт та бійка, під час якої зі слів потерпілого їм достовірно було відомо про застосування до останнього сили у виді нанесення тілесних ушкоджень зі сторони обвинуваченого. Будь-якої зброї у потерпілого вони не бачили, а також про будь-які погрози щодо застосування зброї учасниками події не повідомлялося. Також підтвердили, що до чергової частини з викликом про бійку зателефонувала дружина ОСОБА_6 ОСОБА_15 .
Такі послідовні показання допитаного потерпілого ОСОБА_6 та свідків - очевидців події ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , а також свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 співробітників Ладижинського МВ УМВС України у Вінницькій області, які судом попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, суд вважає правдивими та такими, що в повному обсязі спростовують показання обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що він, начебто, діяв в стані необхідної оборони та не міг заподіяти тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості потерпілому, оскільки, як потерпілий, так і свідки прямо вказують, що, саме ОСОБА_3 розпочав бійку шляхом нанесення ОСОБА_6 удару в обличчя, від якого останній впав на землю, тобто ніяким чином вже не міг створювати будь-якої загрози ОСОБА_3 , останній продовжив протиправні дії та умисно наніс ще декілька ударів руками та ногами ОСОБА_6 , що в сукупності з іншими доказами у справі, зокрема з висновками судово-медичних експертиз та показаннями, допитаних в судовому засіданні експертів, які склали дані висновки, створюють у суду чітку та переконливу впевненість у тому, що ОСОБА_3 саме умисно заподіяв ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесні ушкодження з мотивів особистої неприязні, наявність якої не оспорював в судовому засіданні.
Допитаний судом свідок ОСОБА_9 суду показав, що не пам'ятає точного часу події, здається все відбувалося восени в темну пору доби, біля будинку № 25, де були присутні ОСОБА_3 , він разом із братом ОСОБА_10 . Під'їхав автомобіль Фольксваген Т4, з якого вийшов ОСОБА_6 та підійшовши до ОСОБА_3 почав його ображати та наносити тілесні ушкодження, від яких останній впав на землю. Він їх почав роз'єднати та забрав ОСОБА_6 від ОСОБА_3 тим самим не давав його до подальшого побиття. Проте ОСОБА_6 це не сподобалося і він почав погрожувати і в його адресу та адресу його брата, який також був присутній при цих подіях. Підійшовши вдруге, ОСОБА_6 знову почав наносити ОСОБА_3 тілесні ушкодження та збив його на землю. Йому знову довелося їх роз'єднувати. Після чого ОСОБА_6 пішов. І коли він разом із братом ОСОБА_10 підняв ОСОБА_3 з землі, останньому було погано та вони намагалися завести його додому. Проте їм на зустріч йшов ОСОБА_6 з двома невідомими, щоб помститися. ОСОБА_6 сказав братам ОСОБА_17 , щоб вони не перешкоджали. Він намагався заспокоїти ОСОБА_6 із двома невідомими, проте він обійшов їх ззаду і почав знову бити ОСОБА_3 . Він з братом знову таки їх роз'єднали і ОСОБА_3 стало гірше та вони удвох з братом почали вести ОСОБА_3 додому. Двоє невідомих йшли позаду і казали, щоб вони зачекали і нікуди не йшли. В цей час ОСОБА_3 з ними вже не було, куди він дівся також не знає. Проте, побачив ОСОБА_6 , який направив на нього пістолет. Однак, під'їхали працівники міліції, яким я повідомив про те, що у ОСОБА_6 є зброя. Після чого вони поїхали до лікарні на освідування. Він бачив там ОСОБА_6 , у якого не було будь-яких скарг, видимих тілесних ушкоджень не було. Після чого всі поїхали до відділу міліції де давали показання. В той вечір він перебував у стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_3 на швидкій допомозі не було.
Допитаний судом свідок ОСОБА_10 суду показав, що він разом із братом ОСОБА_9 та ОСОБА_3 , точної дати подій не пам'ятає, стояли біля будинку № 25 на дорозі, біля мусорних баків, коли зі сторони будинку АДРЕСА_4 їх освітив автомобіль марки Фолксваген Т4 у зв'язку з чим вони відійшли до узбіччя дороги, а автомобіль повернув у сторону будинку АДРЕСА_2 . Після чого з автомобіля вийшов ОСОБА_6 , який направився в їхню сторону та підійшовши до ОСОБА_3 почав йому погрожувати та наносити тілесні ушкодження руками та коліном в обличчя. Від вказаних дій ОСОБА_3 впав на землю, а ОСОБА_6 продовжував наносити йому тілесні ушкодження. Його брат ОСОБА_9 почав їх розбороняти. Проте ОСОБА_3 сказав що вони самі розберуться. Після чого ОСОБА_6 знову накинувся на ОСОБА_3 і ОСОБА_9 його вдруге відтягнув. Зі сторони ОСОБА_6 лунали погрози. Потім ОСОБА_6 спустився в сторону будинку АДРЕСА_2 , а через деякий час під'їхала чорна машина, з якої вийшло три чоловіка серед них був ОСОБА_6 , який знову почав наносити ОСОБА_3 удари. Брат ОСОБА_9 знову підбіг і відтягнув його. Хлопці, які приїхали з ОСОБА_6 просили не вмішуватись, щоб вони самі розібрались. Після чого ОСОБА_6 пішов в сторону будинку АДРЕСА_3 , а коли він з братом також пішли у ту ж сторону останній направив на ОСОБА_9 зброю та сказав, щоб він стояв. В цей час приїхали працівники міліції, які запропонували поїхати у лікарню на освідування, а потім у відділок міліції для дачі показань. Коли ОСОБА_6 направляв пістолет на ОСОБА_9 . ОСОБА_3 пішов в іншу сторону. І більше у той вечір він його не бачив. Разом з чим, зазначив, що ОСОБА_3 не наносив ОСОБА_6 тілесні ушкодження. ОСОБА_3 скаржився на біль у боку та головні болі та у нього були видимі синці на обличчі. ОСОБА_6 на будь-який біль не скаржився.
Оцінюючи наведені показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у сукупності з іншими матеріалами справи в аспекті перевірки доводів захисту про невинуватість ОСОБА_3 , суд критично оцінює показання вказаних свідків, які не оспорюючи самого факту наявності події 26 жовтня 2012 року, кількісний склад учасників події, повідомили протилежну версію подій, оскільки в цій частині вони суперечать показанням потерпілого ОСОБА_6 свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та співробітників міліції ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , які суд визнає щирими і цілком логічними з огляду на відсутність будь-якої зацікавленості з боку названих осіб у результатах розгляду справи, оскільки самі свідки не перебували в будь-яких стосунках з ОСОБА_3 , відтак і не мали підстав його оговорювати, а також свідка ОСОБА_15 , яка хоча і є дружиною потерпілого, проте будучи обізнаною із своїми правами, передбаченими ст. 63 Конституції України добровільно надала показання, які в деталях узгоджуються із версією подій сторони обвинувачення та вказаних вище свідків. Окрім того, показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в цій частині суд оцінює не тільки як намагання відмежитися від подій 26 жовтня 2012 року, пов'язаних із нанесенням ОСОБА_19 тілесних ушкоджень середньої тяжкості, а й через призму реалізації ними свого права не свідчити проти себе, гарантованого ст. 63 Конституції України.
За таких же обставин суд відноситься критично та не бере до уваги як докази та не ставить в основу свого рішення відомості, що містять слідчий експеримент від 19 вересня 2014 року, проведений за участю ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_9 (т. 1 а.с.232-237) та слідчий експеримент від 23 вересня 2014 року (т. 1 а.с.238-241), проведений за участю свідка ОСОБА_10 , в яких останні зазначають аналогічну версію подій, яку повідомили суду при дачі показань.
За таких обставин суд критично оцінює захисну версію обвинуваченого ОСОБА_3 про свою не причетність до спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а ймовірність спричинення з його боку потерпілому з метою самозахисту легких тілесних ушкоджень, а також показання з цього приводу свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , оскільки по-перше, ця обставина об'єктивно спростована даними, котрі містять послідовні показання самого потерпілого ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 - очевидців події, які узгоджуються між собою та показання свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , та ОСОБА_22 - співробітників Ладижинського МВ УМВС України у Вінницькій області, які в деталях повністю узгоджуються між собою, маючи взаємодоповнюючий характер, а також з наведеними вище об'єктивними медичними даними та результатами ретельного експертного дослідження; по-друге, припущення самого обвинуваченого ОСОБА_3 про свою ймовірну причетність до заподіяння потерпілому легких тілесних ушкоджень з метою самозахисту, є лише припущенням, а тому не має переваги над послідовними показаннями з цього приводу потерпілого ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , та ОСОБА_22 , у яких відсутні мотиви оговорювати обвинуваченого ОСОБА_3 , не вказав на такі ймовірні мотиви і сам обвинувачений.
За таких обставин суд відхиляє як надуману версію захисту про непричетність ОСОБА_3 до заподіяння потерпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження, визнає щирими, а відтак достовірними показання потерпілого ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , та ОСОБА_22 , які узгоджуються між собою та іншими наведеними вище доказами, отриманими у встановлений законом спосіб щодо обставин, які мають значення для даного провадження, а тому ці докази є належними і допустимими, одночасно відхиляючи показання обвинуваченого, свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в тій частині, в якій вони суперечать показанням потерпілого та свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , та ОСОБА_22 .
Крім того, вина доводиться наступними дослідженими у судовому засіданні доказами.
Протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого від 24 липня 2013 року (т. 1 а.с.87-89), відповідно до якого ОСОБА_6 на місці події детально розповів та показав, яким чином, та за яких обставин, обвинуваченим ОСОБА_3 йому було заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Протоколами проведення слідчих експериментів за участю свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_15 від 24 липня 2013 року (а.с.90-94), відповідно до яких останні на місці події детально розповіли та показали, яким чином, та за яких обставин обвинуваченим ОСОБА_3 було заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_6 .
Зміст вказаних протоколів цілком вкладається в загальну картину події кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_3 та доповнює її без наявності будь-яких протиріч, а тому суд кладе також і їх в основу даного вироку.
При цьому, наявність тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 в свою чергу, підтверджується висновком експерта № 201 від 14.02.2013 за наслідками проведення судово-медичної експертизи т.1 (а.с.78-80), з якого вбачається, що у ОСОБА_6 мали місце тілесні ушкодження - закрита черепно-мозкова травма забій головного мозку легкого ступеню, перелом кісток лицевого черепа - передньої стінки лівої гайморової пазухи, гематоми м'яких тканин голови, садна на шкірі лівого вуха, синець-гематома поперекової ділянки зліва, садна поперекової ділянки справа.
Вказані ушкодження у ОСОБА_6 виникли від дії тупого твердого предмета (предметів) ділянки голови та тулубу, по давності відповідають строку вказаному у постанові про призначення експертизи - 26.10.2012, за ступенем тяжкості належать:
- закрита черепно-мозкова травма - забій головного мозку легкого ступеню, перелом кісток лицевого черепа (передньої стінки лівої гайморової пазухи), гематоми м'яких тканин голови - до тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ тяжкості, оскільки не являлась небезпечною для життя в момент спричинення і не супроводжувалась загрозливими для життя явищами, за своїм характером спричинила тривалий (більше 21 доби) розлад здоров'я (п.2.2 "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень", 19 9 5р.);
- садна на шкірі лівого вуха, синець-гематома поперекової ділянки зліва, садна поперекової ділянки справа - до легких тілесних пошкоджень.
Також висновком експерта № 102 від 05.08.2013 за наслідками проведення судово-медичної експертизи т.1 (а.с.96-99), з якого видно, що тілесні ушкодження такого характеру, які виявлені у гр-на ОСОБА_6 при комісійній судово-медичній експертизі згідно висновку експерта №201 від 14.02.2013 року, могли утворитися за обставин встановлених під час слідчих експериментів 24.07.2013 року та згідно показань свідків кримінального провадження.
Враховуючи обставини встановлені під час слідчих експериментів 24.07.2013 та показання свідків кримінального провадження усі тілесні ушкодження , які отримав ОСОБА_6 згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи №201 від 14.02.2013 в вигляді закритої черепно-мозкової травми - забою головного мозку легкого ступеню; перелому кісток лицевого черепа - передньої стінки лівої гайморової пазухи; гематоми м"яких тканин голови; садна лівого вуха; синця-гематоми поперекової ділянки зліва; садна поперекової ділянки справа, йому були заподіяні внаслідок ударів кулаками і взутими ногами з боку гр-на ОСОБА_23 .
Згідно обставин, встановлених під час слідчих експериментів 24.07.2013 та згідно показань свідків кримінального провадження висловитись категорично, які саме тілесні ушкодження отримав ОСОБА_6 від ударів з боку ОСОБА_24 та ОСОБА_25 неможливо. Також зі слів потерпілого ОСОБА_6 слідує, що значних тілесних ушкоджень брати ОСОБА_16 йому не спричиняли.
У судовому засіданні експерт ОСОБА_26 , який складав висновок № 102 від 05 серпня 2013 року судово-медичної експертизи та експерти ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , які складали висновок № 201 від 14 лютого 2013 року судово-медичної експертизи наполягали на своєму висновку, повністю підтвердили викладені у ньому обставини та показали суду, що їм було достатньо вихідних даних та наявних матеріалів для надання висновку про наявність у потерпілого ОСОБА_6 тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, тобто таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, на строк понад 21 добу, при цьому всі вони були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за ст. 384 КК України, як в судовому засіданні так і у висновку експерта.
Крім того, наявність у потерпілого середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень підтверджується також і висновком експерта № 1/15 від 27 березня 2015 року (т.2 а.с.32-41), складеним за наслідками проведення судово-медичної експертизи на підставі матеріалів справи № 135/2009/13-к, 4 медичних карток, 6 рентгенограм і результатів комп'ютерної томографії голови ОСОБА_6 на паперовому та електронному носіях за клопотанням сторони захисту, стверджується, що у ОСОБА_6 мали місце тілесні ушкодження у вигляді: 1. закритої травми голови зі втиснутим переломом передньої стінки лівої верхньощелепної (гайморової) пазухи, переломом кісток носа праворуч та струсом головного мозку; садна лівого вуха та поперекової ділянки праворуч; локальний крововилив у поперековій ділянці ліворуч.
2. (2, 3, 4, 7) Закрита травма голови, крововилив у поперековій ділянці утворилися від ударної дії тупого твердого предмета (предметів), що підтверджується власне характером цих ушкоджень.
Ушкодження голови виникли від не менш ніж двох ударів предметом (предметами) з обмеженою контактною частиною в ділянку проекції верхньої щелепи ліворуч та спинки носа, на що вказують локальний характер, кількість та відокремлене розташування переломів кісток лицьового черепа.
Крововилив у поперековій ділянці утворився від як мінімум одного удару предмета з обмеженою контактною частиною, про що свідчить його однобічне розташування та невеликі розміри.
Садна лівого вуха та поперекової ділянки праворуч утворилися внаслідок не менш ніж двох травмуючих дії тупого твердого предмета (предметів) за механізмом ковзання-тертя.
3. (1, 5. 8) Стан кісткових тканин в місцях переломів на момент проведення комп'ютерного томографічного дослідження (16.11.12) дає підстави вважати, що переломи спричинені не менш як за три тижні до вказаного дослідження, тобто виключається нанесення закритої травми голови з переломами кісток лицьового черепа після 26 жовтня 2012 року.
Наявність крововиливу у поперековій ділянці при первинному огляді лікарем 26.10.12, а також динамічний стан цього ушкодження при обстеженні лікарем-хірургом 30.10.12 припускають можливість утворення крововиливу у ОСОБА_6 26 жовтня 2012 року.
Відсутність будь-яких морфологічних характеристики саден в наданих медичних документах унеможливлює вирішення питання щодо давності їх утворення.
4. (9) Зазвичай перелом передньої стінки гайморової пазухи призводить до болю різної інтенсивності та певного ступеня набряку навколишніх м'яких тканин. У ОСОБА_6 в зоні травмування не потрапила гілка трійчастого нерва та велика судина, тому перелом не супроводжувався сильним болем та заповненням кров'ю гайморової пазухи. Невиразні прояви перелому, напевне, маскувалися проявами струсу головного мозку.
5. (2,7) Виходячи з визначених у п. 2 Підсумків характеристик травмуючою предмета (предметів), з урахуванням наведених умов травмування, комісія експертів вважає можливим заподіяння ушкоджень ОСОБА_6 ударами кулаком та/або взутою ногою. Необхідно зауважити, що зазвичай для власної руки доступні практично всі поверхні та ділянки тіла людини. Однак, оскільки будь-які умови самотравмування ОСОБА_6 в наданих матеріалах справи відсутні, питання щодо травмування його власною рукою є суто гіпотетичним і тому комісією експертів не розглядалося.
6. (6) За умов падіння ОСОБА_6 спиною на сходини, як це вбачається з наданих матеріалів справи, виключається можливість спричинення йому переломів кісток лицьового черепа, оскільки вони розташовані на поверхні тіла протилежній падінню.
7. (1) Закрита тупа травма голови у ОСОБА_6 не є небезпечною для життя і за ознакою тривалого розладу здоров'я є тілесним ушкодженням середньої тяжкості (п.п. 2.2.1, 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»).
Крововилив у поперековій ділянці, садна лівого вуха і поперекової ділянку в ОСОБА_6 кожне окремо є легким тілесним ушкодженням (п.п. 2.3.1, 2.3.5 «Правил...»).
Показаннями допитаних в судовому засіданні судово-медичних експертів ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , які, будучи попередженими про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України та допитаними в судовому засіданні, підтвердили та у повному обсязі обґрунтували, наданий ними в рамках зазначеного кримінального провадження, висновок експерта № 1/5 від 7 березня 2015 року за наслідками проведення судово-медичної експертизи щодо наявності у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень. При цьому, відповідаючи на запитання сторони захисту, експерти підтвердили, що експертне дослідження було ним проведене з повним дотриманням вимог КПК України, ЗУ "Про судову експертизу" та інструкції про проведення судово-медичної експертизи.
Суд вважає необхідним зазначити, що, виходячи з чітких та послідовних роз'яснень експертами мотивувальної та підсумкової частин експертного висновку, надання ним ґрунтовних відповідей на всі запитання щодо обставин проведення ним даного дослідження, обставин застосування при цьому профільних методичних рекомендацій, обставин механізму утворення та часу виникнення в потерпілого ОСОБА_6 тілесних ушкоджень тощо, будь-яких сумнівів щодо правомірності та об'єктивності висновків даної судово-медичної експертизи в суду не виникає.
До того ж, дані, які містять наведені вище висновки експертів, об'єктивність яких будь-яких сумнівів у суду не викликає, не тільки встановлює наявність у потерпілого середньої тяжкості тілесного ушкодження, а й фактично повністю підтверджує показання потерпілого ОСОБА_6 щодо механізму спричинення таких тілесних ушкоджень, а також узгоджуються з наведеними вище показаннями свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , а тому у сукупності із наведеними раніше доказами також вказують на обґрунтованість висунутого ОСОБА_3 обвинувачення.
Також суд бере до уваги, що вказані висновки є належно мотивованими, науково обґрунтованими, складені висококваліфікованими експертами, що мають достатній фах (вища медична освіта, експертна спеціальність), досвід і стаж експертної роботи, на підставі ретельного дослідження всіх матеріалів провадження (повноцінні дані медичної документації, що містять вичерпні дані про характер ушкоджень, їх клінічний перебіг та інші необхідні відомості, а також результати слідчих експериментів), яким не суперечить, відповіді та висновки експертів повні та вичерпні, не допускають подвійного тлумачення і суперечностей, які потребували б роз'яснення, а тому суд кладе їх в основу свого висновку про отримання потерпілим саме за вказаних ним обставин середньої тяжкості тілесного ушкодження.
Висловлену судом оцінку вказаних висновків експертів як джерела доказів не спростовують сумніви захисту в частині правильності визначення експертом ступеня тяжкості отриманого потерпілим тілесного ушкодження, оскільки ці висновки експерта є належно мотивовані і ґрунтуються не тільки на виявлених ними фактичних обставинах та ретельній перевірці медичних документів на потерпілого ОСОБА_6 на предмет механізму нанесення та характеру тяжкості тілесних ушкоджень, під час яких безспірно встановлено, що потерпілому не могла бути нанесена закрита травма голови з переломами кісток лицьового черепа після 26 жовтня 2012 року.
Разом з цим, згідно до положень ч.1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
З матеріалів кримінального провадження, а саме з висновку експерта № 1/15 від 27 березня 2015 року (т.2 а.с.32-41), складеним за наслідками проведення судово-медичної експертизи убачається, що окрім тілесних ушкоджень, які зазначені в обвинувальному акті та ставляться у провину ОСОБА_3 , потерпілому за вказаних подій були заподіяні ще такі тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості як закрита травма голови із переломом кісток носа праворуч та струсом головного мозку.
Проте, прокурором, який підтримував обвинувачення в суді, відповідно до вимог ст. 338 КПК України обсяг обвинувачення не змінювався.
Таким чином з огляду на вимоги ч. 1 ст. 337 КПК України суд не знаходить правових підстав для прийняття рішення по суті заподіяння потерпілому тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, які виходять за межі висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, зокрема з приводу заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень у виді закритої травми голови із переломом кісток носа праворуч та струсом головного мозку за вказаних в обвинувальному акті обставин.
З огляду на викладене, обвинувачення у заподіянні потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень висувалося лише ОСОБА_3 і судовий розгляд проводився лише стосовно нього в межах висунутого йому обвинувачення.
З протоколу огляду автомобіля від 10 травня 2013 року (т. 1 а.с.82,83) з фото таблицями (т.1 а.с.84-86) видно, що оглядом автомобіля марки "Фольксваген Т4", д.н. НОМЕР_1 , білого кольору, Transporter TDI Syncro дійсно встановлено, що на задній дверці виявлено пошкодження двірника, а саме відламаність його пластмасової частини, під час огляду пасажирської дверки автомобіля з правого боку виявлено вмонтоване дзеркало заднього вигляду нижня частина кріплення якого пошкоджена.
Дані, які містить вказаний протокол огляду належного потерпілому автомобіля та наявність встановлених під час його огляду механічних пошкоджень, на які вказував у своїх показаннях потерпілий ОСОБА_6 та свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , у свою чергу, знов таки підтверджує правдивості показань ОСОБА_6 та названих свідків.
Таким чином, у процесі судового розгляду були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало значення для правильного вирішення справи. Тобто, характеризуючи об'єктивну та суб'єктивну сторони злочину, були допитані всі особи, показання яких мають значення для справи, досліджено всі зібрані під час досудового та судового слідства докази, всім їм дана оцінка, та проведені всі необхідні експертизи, а тому, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України підтверджуються сукупністю достатніх, допустимих та відносних доказів, зібраних у встановленому законом порядку і з достатньою повнотою досліджених судом, яким дана належна оцінка.
Крім того, сумніви сторони захисту стосовно висновків експертів щодо наявності у потерпілого ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесних ушкоджень та можливості не умисного спричинення потерпілому легких тілесних ушкоджень не знайшли своєї підтримки в судовому засіданні, оскільки процедура проведення експертиз не суперечить вимогам «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом Міністерства охорони здоров'я № 6 від 17 січня 1995 року.
Отже, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_3 умисно заподіяв потерпілому ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я , а тому ці дії ОСОБА_3 кваліфікує за ч. 1 ст. 122 КК України.
Диспозиція ч. 1 ст. 122 КК України не передбачає кримінальну відповідальність за умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження.
Тому з обсягу обвинувачення ОСОБА_3 підлягає виключенню спричинення легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 .
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно із ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, дані про особу винного, компрометуючі матеріали відносно якого за місцем проживання відсутні, має на утриманні неповнолітню дитину, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.
Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, а також приймаючи до уваги матеріальний стан обвинуваченого, тривалий час, що сплинув з моменту подій та відсутність будь-яких відомостей про негативну поведінку обвинуваченого на даний момент, його сімейний стан та наявність утриманців, суд вважає за можливе виправлення ОСОБА_3 в умовах без ізоляції від суспільства і, призначивши йому покарання за вчинений ним злочин в межах санкції ч. 1 ст. 122 КК України у виді обмеження волі, застосовує до нього ст. 75 КК України і звільняє від відбування покарання з випробуванням, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.
Цивільні позови прокурора в інтересах держави в особі Вінницького обласного бюджету про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину на суму 1876 грн. 80 коп., а також в інтересах місцевого бюджету м. Ладижина Вінницької області на суму 665 грн, підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.
У судовому засіданні безспірно встановлено, що 26 жовтня 2012 року ОСОБА_3 умисно заподіяв потерпілому ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, у зв'язку з чим він перебував на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні Ладижинського МТМО з 26 жовтня 2012 року по 01 листопада 2012 року, а також на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні Гайсинської центральної районної лікарні з 06 листопада 2012 року по 21 листопада 2012 року.
Обставини травмування та лікування ОСОБА_6 внаслідок нанесення йому середньої тяжкості тілесних ушкоджень підтверджуються даними, викладеними вище, а також даними, які містять досліджені в судовому засіданні довідка Ладижинського міського територіального медичного об'єднання № 187 від 25 лютого 2013 року, з якої видно, що ОСОБА_6 дійсно знаходився на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні Ладижинського МТМО з 26 жовтня 2012 року по 01 листопада 2012 року, 7 ліжкоднів; вартість одного ліжко дня - 95 грн, тому вартість на лікування потерпілого складає: 95 грн х 7 ліжко днів =665 грн; виписками з переліком лікарських засобів та їх ринковою вартістю, які застосовувались для лікування ОСОБА_6 (а.с.75,77); довідка Гайсинської центральної районної лікарні № 374 від 22 лютого 2013 року , з якої також вбачається, що ОСОБА_6 дійсно знаходився на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні названої лікарні з 06 листопада 2012 року по 21 листопада 2012 року, вартість одного ліжко дня становить 117 грн 30 коп., тому понесені витрати на лікування потерпілого за вказаний період складають: 16 ліжко днів х 117 грн 30 коп. = 1876 грн 80 коп. із зазначенням переліку лікарських засобів та інших медичних послуг, які застосовувались для лікування ОСОБА_6 .
Таким чином, заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами докази, з'ясувавши всі обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд на підставі ст.ст. 22,1206 ЦК України, вважає, що є всі правові підстави для проведення відшкодування вказаним вище лікувальним закладам понесених витрат на лікування потерпілого ОСОБА_6 в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 368, 370, 371, 373-376 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, за якою призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на три роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік.
Цивільний позов прокуратури м. Ладижина в інтересах місцевого бюджету м. Ладижина про відшкодування витрат, понесених Ладижинським міським територіальним медичним об'єднанням на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_6 задовольнити у повному обсязі, стягнувши з ОСОБА_3 665 грн (шістсот шістдесят п'ять гривень) на користь місцевого бюджету м. Ладижина Вінницької області (р/р № 31410544700008, в ГУДКСУ у м. Ладижині Вінницької області, МФО 802015, ЄДРПОУ 04325621.
Цивільний позов прокуратури м. Ладижина в інтересах Вінницького обласного бюджету про відшкодування витрат, понесених Гайсинською центральною лікарнею на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_6 задовольнити у повному обсязі, стягнувши з ОСОБА_3 1876 грн (одна тисяча вісімсот сімдесят шість гривень) 80 коп. на користь Вінницького обласного бюджету (р/р № 31417544700001, ЄДРПОУ 37979858, отримувач ГУДКСУ у Вінницької області, код платежу 4060300, банк отримувача ГУДКСУ у Вінницької області, МФО 802015.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь судового експерта ОСОБА_33 (банківські реквізити одержувача: Одержувач: ПАО КБ Приватбанк, вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49094, Україна Код одержувача (ОКПО. ЕГРПОУ): 14360570. Код банка одержувача (МФО): 305299. Рахунок одержувача № 4149437832934010 Транзитний рахунок банка одержувача: НОМЕР_2 . Призначення платежу: для поповнення карти №, НОМЕР_3 ОСОБА_33 , ІНН № НОМЕР_4 - «За виконання судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_6 по справі № 135/2009/13-к») судові витрати за проведення судово-медичної експертизи № 1/15 від 27 березня2015 року у розмірі 2304 (дві тисячі триста чотири) гривні.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Вінницької області через Ладижинський міський суду шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя: