Справа № 760/21256/15-ц
Провадження № 2/760/8698/15
про залишення позовної заяви без руху
07 грудня 2015 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Шевченко Л. В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Солом'янський районний відділ Державної міграційної служби в м. Києві про визнання особи такою, що втратила, право користування жилим приміщенням,
03.12.2015 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Солом'янський районний ВДМС в м. Києві про визнання особи такою, що втратила, право користування жилим приміщенням.
Позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтею 119 ЦПК, зокрема щодо викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.
У пункті 7 постанови № 2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що «позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК. У зв'язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладенні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину».
Так, у позовній заяві зазначено, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 17.11.2006, сина позивача - ОСОБА_2 було визнано безвісно відсутнім.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 7 Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Таким чином, позивач не обґрунтував свої вимоги, зокрема не зазначив чи звертався до Солом'янського районного відділу Державної міграційної служби в м. Києві з рішенням суду від 17.11.2006 про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2, якщо звертався, то коли та з яких підстав йому було відмовлено у задоволенні заяви, не вказав у чому полягає порушення його прав, а також не зазначив докази, що підтверджують кожну з цих обставин.
Враховуючи принцип диспозитивності, суд обмежений у можливості виявляти свою ініціативу. Суд зобов'язаний вирішувати спори лише в межах заявлених фізичними чи юридичними особами вимог і на підставі поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів. Таким чином, суд обмежений у праві витребувати докази щодо звернення особи до органів реєстрації місця проживання та місця перебування осіб у судовому засіданні.
Згідно з частиною першою статті 121 ЦПК «суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали».
Враховуючи вищезазначене, позовну заяву належить залишити без руху, встановивши спосіб усунення недоліків шляхом подання нової, належним чином оформленої, позовної заяви.
Керуючись статтями 119, 121 ЦПК, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Солом'янський районний відділ Державної міграційної служби в м. Києві про визнання особи такою, що втратила, право користування жилим приміщенням - залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків - три дні з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Л. В. Шевченко