Справа № 760/17020/15-ц
Провадження № 2-7309/15
28 жовтня 2015 року Солом'янський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді - Лазаренко В.В.
при секретарі - Кучерині Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, -
08.09.2015 позивач ПАТ «ПРОСТО-страхування» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь витрати пов'язані з виплатою страхового відшкодування в розмірі 13175,60 грн. та судовий збір.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, зазначає, що 17.11.2014 в м. Києві на вул. Сагайдачного відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Toyota» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Mercedes-Benz Е» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 В результаті ДТП автомобіль «Toyota» зазнав механічних пошкоджень, вартість відновлювального ремонту згідно з ремонтною калькуляцією від 03.12.2014 №103660 склала 13685,60 грн. На час вказаної дорожньо-транспортної пригоди майнові інтереси ОСОБА_1 пов'язані з володінням, розпорядженням та користуванням автомобілем «Mercedes-Benz Е» були застраховані у ПАТ «ПРОСТО-страхування» згідно договору від 01.05.2014 № АІ/6777717. Відповідно до постанови Подільського районного суду м. Києва від 28.11.2014 ДТП сталася з вини ОСОБА_1 Згідно страхового акту від 18.12.2014 №103660 дорожньо-транспортна подія від 17.11.2014 визнана страховим випадком та відповідно до виписки з ПАТ «ВТБ «БАНК» від 12.03.2015 року AT «ПРОСТО-страхування» сплачено на користь потерпілого страхове відшкодування у розмірі 13175,60 грн. Оскільки відповідач ОСОБА_1 порушив умови договору страхування та вимоги закону, зокрема, не звернувся до AT «ПРОСТО-страхування» із заявою про настання дорожньо-транспортної, на думку позивача він набув права зворотної вимоги до відповідача в зазначеному розмірі.
Посилаючись на наведені вище обставини, положення ст. 1191 ЦК України, підпункту 33.1.4 пункту 33.1 ст. 33, підпункту 38.1.(ґ) пункту 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач просить стягнути з відповідача витрати пов'язані з виплатою страхового відшкодування, які відповідач в позасудовому порядку до цього часу не сплатив.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на необґрунтованість та незаконність позовних вимог. Зокрема, звертав увагу суду на те, що сам факт неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку не може бути підставою для стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу, що узгоджується з позицією Верховного Суду України у постанові від 16.09.2015 р. по справі № 6-284цс15. Також посилався на те, що неповідомлення страховика не призвело до необґрунтованої виплати страхового відшкодування, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що допущення ним даного порушення завдало страховику збитків.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01.05.2014 між ПАТ «ПРОСТО-страхування» та ОСОБА_1 був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/6777717, за яким останній застрахував свої майнові інтереси, пов'язані з володінням, розпорядженням та користуванням автомобілем «Mercedes-Benz Е» д.н.з. НОМЕР_2
17.11.2014 в м. Києві на вул. Сагайдачного відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Toyota» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Mercedes-Benz Е» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1
Дорожньо-транспортна пригода відбулась з вини водія ОСОБА_1, що встановлено постановою Подільського районного суду м. Києва від 28.11.2014.
Внаслідок дорожньо-транспотної пригоди автомобіль «Toyota» отримав механічні пошкодження, що підтверджується розширеною довідкою ДАІ.
У відповідності з ремонтною калькуляцією від 03.12.2014 №103660, вартість відновлювального ремонту, завданого власнику автомобіля «Toyota» д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок пошкодження при ДТП склала 13685,60 грн.
Відповідно до страхового акту від 18.12.2014 №103660 дорожньо-транспортна пригода від 17.11.2014 визнана страховим випадком, та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу в сумі 13175,60 грн.
Згідно виписки з ПАТ «ВТБ «БАНК» від 12.03.2015 грошові кошти у зазначеному розмірі виплачені потерпілому ОСОБА_2
За загальним правилом визначеним ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно положень ст.ст. 1187, 1188 ЦК України діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів є джерелом підвищеної небезпеки.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Статтею 22 Закону України №1961-IV передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхових сум відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Положеннями ч. 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Підпунктом 33.1.4 п. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на водія транспортного засобу причетного до настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, покладено обов'язок невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка.
За змістом підпункту ґ) п.п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» наслідком невиконання страхувальником обов'язку передбаченого п.п. 33.1.4 п. 33.1 ст. 33 є виникнення у страховика після виплати страхового відшкодування права на регресний позов до страхувальника.
Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, відповідач обов'язку передбаченого п.п. 33.1.4 п. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо повідомлення позивача про настання ДТП не виконав.
Таким чином, виходячи з положень ст. 1191 ЦК України, підпункту 33.1.4 пункту 33.1 ст. 33, підпункту 38.1.(ґ) пункту 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у позивача виникло право на подачу регресного позов до відповідача.
Згідно правової позиції Верховного Суду України у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16.09.2015 №6-284цс15, підпунктом 33.1.4 пункту 33.1 статті 33, підпунктом «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) установлено обов'язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП. Такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.
Оскільки судами у справі, яка переглядається, встановлено, що факт настання страхового випадку ніким не оспорюється; він зафіксований правоохоронними органами; відповідач, як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності; сам позивач його визнав, добровільно сплативши страхове відшкодування, тому сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховику про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення рішення, яке в своїй основі повинно базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з них мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.
Відповідно до ч. 2 ст. 214 ЦПК України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.
В силу ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За матеріалами справи слідує, що позивачем необґрунтовано наявність збитків, внаслідок неповідомлення страховика про ДТП, не надано доказів на підтвердження факту їх завдання та їх розміру.
В той же час факт настання страхового випадку, завдання шкоди з вини відповідача позивачем не оспорюється, позивачем проведено огляд пошкодженого транспортного засобу потерпілої особи, рішення про виплату страхового відшкодування саме в розмірі 13175,60 грн. прийнято самим позивачем.
Враховуючи обставини викладені вище, зважаючи, що на недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ПАТ «ПРОСТО-страхування» у повному обсязі.
За наведеним, керуючись ст.ст. 33, 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 22, 993, 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст.ст. 10,11, 57-61, 88, 169, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя: