Справа № 2-597/15
760/13906/15-ц
(заочне)
07 грудня 2015 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Калініченко О.Б.
при секретарі - Цісельській А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Будпрогрес» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, -
24.07.2015 року представник позивача звернувся з позовом, в якому просив стягнути з відповідачки ОСОБА_1, яка є власником та проживає в квартирі АДРЕСА_1 на користь ЖБК «Будпрогрес» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01.09.2012 року по 30.06.2015 року у розмірі 11954,40 грн. та судові витрати.
Представник позивача в судове засідання надав заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів не заперечував.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, будучи належним чином повідомленою про місце та час розгляду справи.
Згідно зі ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, суд, врахувавши письмову заяву представника позивача, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно з повідомленням Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 22.09.2015 року відповідачка ОСОБА_1 на підставі договору дарування, посвідченого 21.07.1992 року відповідачка є власником квартири АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 162 ЖК України власники квартир зобов'язані своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги відповідно до умов договору з організацією, яка обслуговує будинок, а також приймати участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території.
Згідно зі ст. 179 ЖК України, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим дотриманням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Зокрема, пунктом 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинкових територій, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 року встановлено, що власники, наймачі та орендарі жилих приміщень зобов'язані своєчасно вносити плату за обслуговування і ремонт будинку, плату за найом чи оренду квартири, комунальні та інші послуги.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Перелік житлово-комунальних послуг, що надаються споживачу, залежить від рівня благоустрою відповідного будинку (споруди).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Положеннями ст.ст. 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов'язки споживача і виконавця житлово-комунальних послуг, а також визначене коло учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг, якими є власник, споживач, виконавець та виробник.
Зокрема, обов'язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості, згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладання із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за недотримання умов його виконання, згідно з типовим договором.
Правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг, згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком-оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.
Тобто, особа стає споживачем житлово-комунальних послуг за умови, якщо фактично користується (чи має намір користуватися) цими послугами. Обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги виникає у споживача з моменту користування цими послугами.
Позивач як виконавець житлово-комунальних послуг надавав відповідачці послуги з утримання будинку та прибудинкової території, централізованого опалення.
Обов'язок по несенню витрат на утримання будинку і прибудинкової території, сплаті комунальних послуг покладений на власників приміщення нормами ст.322 ЦК України.
Відповідно до п. 2 ст. 10 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» та Правил користування приміщеннями житлових будинках (до них належать і власники квартир у кооперативних будинках та викуплених квартир) є співвласниками всіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і повинні сплачувати свою частку витрат у загальних квартирах на утримання (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі.
Таким чином, послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій зобов'язані сплачувати як квартиронаймачі, так і власники викуплених та приватизованих квартир.
Відповідно до ст.179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду ЖБК, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з нормою ст.20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Проте, відповідачка належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання внаслідок чого за період з 01.09.2012 року по 30.06.2015 року утворилась заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 7560,40 грн.
Заборгованість відповідачки підтверджується довідкою про нарахування житлово-комунальних послуг.
Враховуючи вищенаведене, суд вбачає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 7650,52 грн. є правомірними та обґрунтованими.
Крім того, відповідачка відповідно до ст.625 ЦК України несе відповідальність за порушення грошового зобов'язання і на вимогу кредитору зобов'язана сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідачки індексу інфляцію та 3% річних на суму заборгованості за житлово-комунальні послуги також є правомірними та підлягають задоволенню.
Крім того, згідно ст.88 ЦПК України з відповідачки підлягає стягненню сума сплаченого позивачем судового збору у розмірі 243,60 грн.
Щодо вимоги про стягнення з відповідачки витрат в розмірі 1948,80 грн., пов'язаних із отриманням правової допомоги, то слід зазначити, що відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати на правову допомогу відшкодовуються, якщо вони пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права. Згідно зазначеної норми склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмету доказування по справі.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.48 Постанови №10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Так, згідно з ч.2 ст.56 ЦПК України особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі. При цьому така особа наділена обмеженим обсягом процесуальних прав та повноважень, ніж представник, та не приймає участь у судовому процесі на відміну від представника, оскільки не діє від імені сторони, тому не користується правами і не несе обов'язків представника.
Однак в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про понесення позивачем витрат, повязаних із отриманням за правилами ст. 56 ЦПК України правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, а надана копія Договору №15/03/15 про надання правової допомоги від 23.03.2015 року, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ЖБК «Будпрогрес», та оплата на користь ФОП ОСОБА_2 1948,80 грн. за платіжним дорученням №1132 від 17.04.2015 року не є тими документами, які підтверджують понесення витрат саме на правову допому адвоката або іншого фахівця в галузі права у зв'язку з розглядом цієї справи, оскільки жодних доказів на підтвердження того, що ФОП ОСОБА_2 є фахівцем у галузі права та за законом має право надавати правову допомогу, позивачем не надано.
Отже, виходячи із системного тлумачення положень ст.ст. 56, 79, 84 ЦПК України витрати, понесені позивачем, не є витратами на правову допомогу. Натомість, як вбачається з матеріалів справи, представництво позивача ОСОБА_2 здійснювала на підставі довіреності від 25.03.2015 року, а відшкодування послуг представника за довіреність чинним законодавством не передбачено, а тому підстави для стягнення на користь позивача з відповідачки 1948,80 грн. як за надання правової допомоги відсутні.
Керуючись ст.179 ЖК України, ст.ст. 509, 525, 625, 903 ЦК України, ст.ст. 3-4, 10-11, 57-61, 88, 169, 209, 212-215, 218, 224-226, ЦПК України, суд, -
Позов Житлово-будівельного кооперативу «Будпрогрес» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Будпрогрес» заборгованість за житлово-комунальні послуги за період 01.09.2012 року по 30.06.2015 року в розмірі 7650,52 грн., 3739,64 грн. - індекс інфляції, 564,24 грн. - 3% річних, а також 243,60 грн. судового збору.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Суддя: