26 листопада 2015 року м. Київ К/800/53019/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Степашка О.І.
Суддів Островича С.Е.
Федорова М.О.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Яремчому Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014
у справі №2а-1550/11/0970
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного українсько-англійського підприємства «Ворохтянська лісова компанія»
до Державної податкової інспекції у м. Яремчому Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю Спільного українсько-англійського підприємства «Ворохтянська лісова компанія» (далі по тексту - позивач, ТОВ СП «Ворохтянська лісова компанія») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Яремчому Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Яремчому ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 11.10.2010 №0002501503/0, №0002511503/0, №0002521503/0, від 15.11.2010 №0002501503/1, №0002511503/1, №0002521503/1, від 03.02.2011 №0002501503/2, №0002511503/2, №0002521503/2.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.10.2011 в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі акта перевірки від 29.09.2010, складеного за результатами перевірки ТОВ СП «Ворохтянська лісова компанія» щодо своєчасності сплати до бюджету орендної плати за землю, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.10.2010 №0002521503, яким за затримку на 28 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з орендної плати в розмірі 33177,93 грн. до позивача застосовано штраф у розмірі 10% на суму 3317,79 грн., №0002511503/0, яким за затримку на 88 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з орендної плати в розмірі 92078,36 грн. до позивача застосовано штраф у розмірі 20% на суму 18415,68 грн. та №0002501503/0, яким за затримку на 393 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з орендної плати в розмірі 350169,77 грн. до позивача застосовано штраф у розмірі 50% на суму 175084,93 грн., згідно з договором оренди земельної ділянки від 04.05.2005, укладеного між ТОВ СП «Ворохтянська лісова компанія» та Ворохтянською селищною радою, до відповідача подано податкові декларації з плати землю за 2008-2010 роки, якими визначено суми податкових зобов'язань з орендної плати за землю, зокрема, за 2008 рік - 326348,89 грн., за 2009 рік - 375953,92 грн. та за 2010 рік - 398135,21 грн. У зв'язку з прийняттям рішення Господарським судом Івано-Франківської області від 29.06.2010 по справі №з-9/72, яке набрало законної сили 12.07.2010 та яким встановлено, що згаданий вище договір оренди земельної ділянки не містить істотних умов, визначених законом як обов'язкові для договорів даного виду, не пройшов державної реєстрації, а тому, є неукладеним, позивачем 27.08.2010 було подано до податкового органу уточнюючі податкові декларації, якими було зменшено податкові зобов'язання з орендної плати за землю за 2008 рік на 326348,89 грн., за 2009 рік на 375953,92 грн. та за 2010 рік на 232245,51 грн.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Частинами 1, 2 ст. 5 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, а суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) або землекористувач, у тому числі орендар земельної ділянки.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації та підлягає сплаті у строки, визначені Законом.
Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
За змістом вказаної норми обов'язок щодо дотримання встановленого законом строку сплати узгоджених сум податкових зобов'язань виникає лише у випадку наявності цих зобов'язань.
Разом з тим, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Порядок виправлення самостійно виявлених помилок, допущених у минулих звітних періодах при розрахунку податку установлений пунктами 5.1, 17.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пунктом 2 Порядку №143. Згідно з цими нормами помилку може бути виправлено одним із таких способів: через уточнюючий розрахунок, через поточну декларацію, через нову декларацію (якщо помилку виявлено до закінчення граничного строку подання декларації).
Отже, у відповідності до цих норм позивачем було використано право на виправлення помилки, допущеної у податковій звітності, через подання уточнюючого розрахунку.
В свою чергу зменшення позивачем суми податкових зобов'язань в уточнюючій декларації виключає узгодженість такої суми як суми податкових зобов'язань, а відтак виключає обов'язок позивача сплатити цю суму та правомірність застосування штрафу за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, однією з підстав застосування до позивача фінансових санкцій у цій справі було подання позивачем уточнюючих розрахунків з виправленими показниками після подачі декларацій за відповідні звітні періоди.
Підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі від 10% до 50% погашеної суми податкового боргу залежно від строків затримки такої сплати.
Специфіка штрафної санкції, передбаченої вищезазначеним підпунктом, полягає в тому, що вона нараховується органом державної податкової служби на погашену суму податкового боргу залежно від кількості днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.
Таким чином, при поданні уточнюючого розрахунку відсутній об'єкт застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки подання уточнюючого розрахунку не є сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання, у той час як нарахування штрафних санкцій на підставі вищезазначеного пункту залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Яремчому Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)С.Е. Острович
(підпис)М.О. Федоров