"11" листопада 2015 р. м. Київ К/800/17932/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючого,
Іваненко Я.Л.,
Кобилянського М.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року в справі за завою ОСОБА_4 про визнання протиправною бездіяльності щодо невиконання судового рішення,
У січні 2015 року ОСОБА_4 в порядку частини 9 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України звернувся до суду із заявою, в якій просив:
визнати бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року по справі №820/2103/13-а протиправною та такою, що порушує його права;
зобов'язати Державну казначейську службу України стягнути з Державного бюджету України в особі Державної судової адміністрації України витрати на правову допомогу в сумі 2 430 грн. шляхом безспірного списання зазначених коштів в межах видатків, передбачених Державній судовій адміністрації України на здійснення правосуддя місцевими загальними та місцевими адміністративними судами;
зобов'язати Державну казначейську службу України протягом п'яти днів з дня набрання постановою законної сили подати звіт про виконання судового рішення;
відшкодувати моральну шкоду в сумі 65 772 грн. з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15 січня 2015 року заяву повернуто у зв'язку з невідповідністю вимогам частини дев'ятої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
19 лютого 2015 року ОСОБА_4 звернувся до апеляційного суду із заявою про постановлення додаткової ухвали для вирішення питання про судові витрати. Під час розгляду заяви у судовому засіданні доповнив вимоги та просив також стягнути компенсацію за відрив від звичайних занять.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року заяву задоволено. Постановлено додаткову ухвалу й стягнуто з Державного бюджету України в особі управління Державної казначейської служби України у Червонозаводському районі міста Харкова витрати по сплаті судового збору у розмірі 60,90 грн.; стягнуто з Державної казначейської служби України компенсацію за відрив від звичайних занять в сумі 7,29 грн.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Держана казначейська служба України просить скасувати рішення апеляційного суду в частині стягнення компенсації за відрив від звичайних занять та відмовити у задоволенні заяви в цій частині. У обґрунтування касаційної скарги зазначається, що судові витрати компенсуються за рахунок Державної судової адміністрації, а також те, що не встановлено, якими доказами обґрунтовує позивач свої доводи стосовно компенсації за відрив від звичайних занять та чому такий обов'язок покладено на Державну казначейську службу України.
Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права в межах доводів касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Ухвалюючи додаткове судове рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга позивача була задоволена, проте питання щодо розподілу судових витрат не вирішено.
Частиною першою статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадку, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частин другої-третьої статті 91 Кодексу адміністративного судочинства України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статей 85 - 88 Цивільного процесуального кодексу України та статей 91 - 95 Кодексу адміністративного судочинства України Кабінет Міністрів України постановою від 27 квітня 2006 року № 590 затвердив граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ.
Додатком до постанови Кабінету Міністрів України встановлено порядок обчислення компенсації за відрив від звичайних занять - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, її представникові у зв'язку з явкою до суду, компенсація за відрив від звичайних занять обчислюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати особи і не може перевищувати її розмір, обчислений за фактичні години такого відриву.
Стягуючи з Державної казначейської служби України на користь позивача компенсацію за відрив від звичайних занять в сумі 7,29 грн. апеляційний суд в оскаржуваній ухвалі не зазначив розрахунку такої суми, через що неможливо перевірити обґрунтованість такого висновку.
З огляду на викладене, рішення апеляційного суду неможна визнати такими, що відповідає вимога статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення в частині стягнення з Державної казначейської служби України компенсації за відрив від звичайних занять і направлення справи на новий судовий розгляд до апеляційного суду в цій частині.
У частині стягнення з Державного бюджету України в особі управління Державної казначейської служби України у Червонозаводському районі міста Харкова витрат по сплаті судового збору у розмірі 60,90 грн. рішення апеляційного суду стороною не оскаржувалося.
На підставі наведеного та керуючись статтями 222, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити частково.
Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року скасувати в частині стягнення з Державної казначейської служби України компенсації за відрив від звичайних занять, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У решті судове рішення залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.
Судді:С.Є. Амєлін /підпис/ Я.Л. Іваненко /підпис/ М.Г. Кобилянський /підпис/