24 листопада 2015 року м. Київ К/800/45845/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Сіроша М.В.,
суддів: Голубєвої Г.К.,
Юрченко В.П.
розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Волинської торгово-виробничої корпорації (далі - Корпорація) на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13 січня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2014 року у справі № 2а-0370/3766/11 за адміністративним позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі - ДПІ) до Корпорації,
про стягнення податкового боргу, -
У грудні 2011 року ДПІ звернулася до суду з адміністративним позовом про стягнення з Корпорації податкового боргу, який у повному обсязі у добровільному порядку не сплачений.
13 січня 2012 року постановою Волинського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2014 року, позов задоволено.
Стягнуто з Корпорації податковий борг, у розмірі 21 923,22 грн.
Корпорація звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Волинського окружного адміністративного суду та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами, станом на 12 грудня 2011 року Корпорація мала податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, у розмірі 21 923,22 грн., з якої 21 920,23 грн. - недоїмка зі сплати податкового зобов'язання згідно з декларацією за січень 2011 року, 2,99 грн. - пеня.
Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.
Пунктами 54.1, 54.2 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (крім випадків, передбачених податковим законодавством). Грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.
Суди правильно зазначили, що податковий агент подає розрахунок податкового зобов'язання з доходів, що підлягають нарахуванню і виплаті на користь фізичної особи. При цьому розрахована сума є узгодженою.
Корпорація у податковій декларації № 8653 від 28 лютого 2011 року зазначила заборгованість з податку на доходи фізичних осіб станом на 1 січня 2011 року за даними його обліку як податкового агента, у розмірі 21 981,96 грн., відповідно до ст. 54 Податкового кодексу України таке зобов'язання є узгодженим.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.
Згідно з обліковою карткою Корпорації станом на 8 вересня 2011 року за платежем «податок на доходи фізичних осіб» сплачено 61,73 грн. Таким чином, недоїмка становила 21 920,23 грн.
Підпунктом 129.1.1 пунктом 129.1 статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Податковим органом відповідно до вимог ст. 129 Податкового кодексу України на суму несвоєчасної сплати зобов'язання була нарахована Корпорації пеня, у розмірі 2,99 грн.
Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.
Суди обґрунтовано зазначили, що несплачене зобов'язання, у розмірі 21 920,23 грн., визначене у декларації Корпорації та нарахована пеня - 2,99 грн. є податковим боргом який підлягає стягненню.
Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Волинської торгово-виробничої корпорації відхилити.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13 січня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: Сірош М.В.
Голубєва Г.К.
Юрченко В.П.