"19" листопада 2015 р. м. Київ К/9991/61596/12
К/800/206/13
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого:Штульман І.В. (доповідач),
суддів:Малиніна В.В.,
Олексієнка М.М., -
розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом Державної податкової адміністрації в Сумській області до Управління Пенсійного фонду України в місті Сумах про визнання протиправними рішень, за касаційною скаргою Державної податкової служби у Сумській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2012 року і за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Сумах на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20 березня 2012 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2012 року, -
У січні 2012 року Державна податкова адміністрація в Сумській області звернулася в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Сумах про визнання протиправними рішень.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 20 березня 2012 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Сумах від 27 грудня 2011 року № 686 про застосування до Державної податкової адміністрації в Сумській області штрафних санкцій за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду України або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 293,87 гривень та рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Сумах від 27 грудня 2011 року № 231 про застосування фінансових санкцій за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, у розмірі 170 гривень.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2012 року скасовано постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20 березня 2012 року в частині визнання протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Сумах від 27 грудня 2011 року № 231 про застосування фінансових санкцій за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, у розмірі 170 гривень. В цій частині прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено. В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20 березня 2012 року залишено без змін.
У касаційній скарзі Державна податкова служба у Сумській області, яка є правонаступником Державної податкової адміністрації в Сумській області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2012 року та залишити в силі постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20 березня 2012 року.
Управління Пенсійного фонду України в місті Сумах у касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20 березня 2012 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2012 року і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга Державної податкової служби у Сумській області підлягає задоволенню, а касаційна скарга Управління Пенсійного фонду України в місті Сумах - задоволенню частково, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 16 грудня 2011 року по 27 грудня 2011 року Управлінням Пенсійного фонду України в місті Сумах було проведено позапланову перевірку Державної податкової адміністрації в Сумській області, за результатами якої складено Акт від 27 грудня 2011 року № 59/5-15 про результати позапланової перевірки Державної податкової адміністрації в Сумській області щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, за період з 1 квітня 2001 року по 30 листопада 2011 року, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 1 січня 2000 року по 30 листопада 2011 року.
На підставі зазначеного Акта перевірки Управлінням Пенсійного фонду України в місті Сумах 27 грудня 2011 року було прийнято рішення № 686 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду України або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано до Державної податкової адміністрації в Сумській області штрафні санкції у розмірі 293,87 гривень, а також рішення № 231 про застосування фінансових санкцій за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, яким застосовано до позивача фінансові санкції у розмірі 170 гривень.
Як вбачається зі змісту Акта перевірки від 27 грудня 2011 року № 59/5-15, перевіркою встановлено порушення пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 1 частини 1 статті 7, частини 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), підпунктів 4.1.1, 4.1.2 пункту 4.1, підпункту 4.3.1 пункту 4.3 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5 (далі - Інструкція № 21-5), та пункту 4 частини 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), пунктів 3.5, 3.6 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 5 листопада 2009 року № 26-1. Зокрема, позивачем невірно визначено суми заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок у розмірі 8,41%, у звітах за травень, червень, липень, серпень та вересень 2011 року, що призвело до несвоєчасного нарахування єдиного внеску у розмірі 8,41% за відповідні місяці, та подані недостовірні відомості, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2010 рік.
Так, Закон № 2464-VI визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Єдиний внесок - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI).
У пункті 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до частини 5 статті 8 Закону № 2464-VI для бюджетних установ єдиний внесок встановлюється у розмірі 36,3 відсотка визначеної бази нарахування.
Згідно з частиною 13 статті 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для підприємств, установ і організацій, в яких працюють інваліди, встановлюється у розмірі 8,41 відсотка визначеної пунктом 1 частини 1 статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску для працюючих інвалідів.
Як встановлено судами, у період з травня по вересень 2011 року з позивачем у трудових відносинах перебував ОСОБА_4 Оскільки вказаний працівник перебував на умовах трудового договору, то Державна податкова адміністрація в Сумській області відповідно до частини 5 статті 8 Закону № 2464-VI нараховувала та сплачувала єдиний внесок у розмірі 36,3%.
Позивачем у жовтні 2011 року було отримано довідку Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі міста Суми від 4 жовтня 2011 року № 722 про встановлення ОСОБА_4 ІІ групи інвалідності та довідку до акта огляду МСЕК від 26 квітня 2011 року № 647156, а згідно з частиною 13 статті 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для підприємств, установ і організацій, в яких працюють інваліди, встановлюється у розмірі 8,41%.
У зв'язку з отриманням зазначеної довідки Державною податковою адміністрацією в Сумській області у звіті за жовтень 2011 року було відкориговано розмір єдиного внеску з 36,3% на 8,41%.
Управління Пенсійного фонду України в місті Сумах 27 грудня 2011 року на підставі пункту 3 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI прийняло рішення № 686 про застосування до Державної податкової адміністрації в Сумській області штрафних санкцій у розмірі 293,87 гривень за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду України або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
За приписами пункту 3 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI територіальний орган Пенсійного фонду України застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду України або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний базовий звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
Тобто, положення пункту 3 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI пов'язують застосування фінансових санкцій саме із своєчасним ненарахуванням та несплатою платником єдиного внеску.
Абзацом другим пункту 3.13 Інструкції № 21-5 (чинної на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що підтвердженням встановлення працівнику інвалідності є завірена копія довідки з акта огляду в медико-соціальній експертній комісії про встановлення групи інвалідності. Завірення копії довідки здійснюється безпосередньо підприємством, установою або організацією, зазначеними у пунктах 3.11-3.13 цієї Інструкції.
Як встановлено судами, сплата єдиного внеску у розмірі 36,3% була зумовлена відсутністю у позивача інформації про встановлення працівнику, який працював у Державній податковій адміністрації в Сумській області, групи інвалідності, таку інформацію позивач отримав тільки у жовтні 2011 року і у звіті за жовтень 2011 року Державною податковою адміністрацією в Сумській області було відкориговано розмір єдиного внеску з 36,3% на 8,41%.
Виходячи з вищевикладеного колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів про протиправність оспорюваного рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Сумах від 27 грудня 2011 року № 686 про застосування до позивача штрафних санкцій за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду України або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, оскільки сплата Державною податковою адміністрацією в Сумській області єдиного внеску за ОСОБА_4 у спірний період у розмірі 36,3% не може тягнути за собою застосування Управлінням Пенсійного фонду України в місті Сумах до позивача штрафних санкцій, передбачених пунктом 3 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI.
Також судами встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в місті Сумах 27 грудня 2011 року на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону № 1058-IV було прийняло рішення № 231 про застосування до Державної податкової адміністрації в Сумській області фінансових санкцій у розмірі 170 гривень за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2010 рік.
Визнаючи протиправним оспорюване рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Сумах від 27 грудня 2011 року № 231 суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначене рішення за відповідне порушення прийняте поза строками притягнення позивача до відповідальності, оскільки дане порушення вчинене в січні-лютому 2010 року, а рішення № 231 про застосування фінансових санкцій відповідач прийняв 27 грудня 2011 року, при цьому згідно частини 1 статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Сумах від 27 грудня 2011 року № 231 та відмовляючи Державній податковій адміністрації в Сумській області в задоволенні позовних вимог в цій частині, апеляційний суд виходив з того, що вказане рішення відповідача є правомірним, оскільки в Управління Пенсійного фонду України в місті Сумах були підстави для застосування до позивача санкцій згідно пункту 5 частини 9 статті 106 Закону № 1058-IV, вказавши на те, що судом першої інстанції помилково застосована норма статті 250 Господарського кодексу України.
Так, за період до 1 січня 2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом № 1058-IV. Зазначеним Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Пунктом 5 частини 9 статті 106 Закону № 1058-IV, який діяв до 1 січня 2011 року, було встановлено, що за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду України накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Із набранням чинності з 1 січня 2011 року Законом № 2464-VI наведена вище норма матеріального права була виключена.
У той же час згідно з абзацом п'ятим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
Абзацом шостим цього ж пункту Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Тобто, наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 1 січня 2011 року, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати.
Питання ж відповідальності страховиків, не пов'язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання Закону № 1058-ІV і абзаців п'ятого, шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону
№ 2464-VI.
Ураховуючи наведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитися із висновком суду апеляційної інстанції про правомірність рішення відповідача від 27 грудня 2011 року № 231, оскільки Управління Пенсійного фонду України в місті Сумах протиправно 27 грудня 2011 року винесло рішення № 231 про застосування до позивача фінансових санкцій за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2010 рік, на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону № 1058-IV, оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом № 2464-VI і не діяла на дату прийняття відповідачем оспорюваного рішення від 27 грудня 2011 року № 231.
Судом першої інстанції визнано протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Сумах від 27 грудня 2011 року № 231, однак висновок, яким обґрунтовано протиправність прийняття відповідачем зазначеного рішення, є помилковим, суд першої інстанції невірно застосував до цих правовідносин положення статті 250 Господарського кодексу України.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з рішенням суду першої інстанції про визнання протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Сумах від 27 грудня 2011 року № 231, однак з урахуванням вищевказаних правових підстав, а не з викладених судом першої інстанції у своєму рішенні.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової служби у Сумській області - задовольнити.
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Сумах - задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2012 року - скасувати.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20 березня 2012 року - залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Штульман І.В.
Судді: Малинін В.В.
Олексієнко М.М.