"21" жовтня 2015 р. м. Київ К/9991/61718/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючого,
Іваненко Я.Л.,
Кобилянського М.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 березня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2011 року в справі за його позовом до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про зобов'язання вчинити дії,
У листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначав, що постановою державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 11 листопада 2010 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-795, виданого 24 квітня 2009 року Ленінським районним судом міста Луганська.
Посилаючись на те, рішення суду фактично не виконано, просив суд визнати неправомірними дії державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження, скасувати постанову від 11 листопада 2010 року та відновити виконавче провадження.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 15 березня 2011 року допущено заміну первісного відповідача підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області на належного відповідача - відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2011 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просив суд скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Ленінського районного суду міста Луганська від 08 грудня 2006 року зобов'язано Луганський обласний військовий комісаріат здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2006 року з урахуванням нового посадового окладу і з включенням всіх додаткових видів грошового утримання, з урахуванням яких призначена пенсія первісно; зобов'язано Луганський обласний військовий комісаріат зробити ОСОБА_1 виплату сум пенсії не отриманих вчасно з вини посадових осіб воєнкомату з 01 квітня 2006 року по теперішній час.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Луганська від 03 вересня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2007 року, замінено сторону виконавчого провадження - Луганський обласний військовий комісаріат на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області.
Постановою державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 11 листопада 2010 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-795, виданого 24 квітня 2009 року Ленінським районним судом міста Луганська, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2006 року з урахуванням нового посадового окладу із включенням всіх додаткових видів грошового утримання, з урахуванням яких була призначена пенсія первісно, на підставі пункту 8 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Підставою для закінчення виконавчого провадження був лист Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (боржника) від 6 серпня 2009 року про виконання судового рішення.
Судами також встановлено, що на виконання постанови Ленінського районного суду міста Луганська у справі №2а-795/06 було видано два виконавчих листи - 21 липня 2008 року та 24 квітня 2009 року.
Вирішуючи спір та відмовляючи в задоволенні позову окружний суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що постанова державного виконавця від 11 листопада 2010 року про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом, виданим 24 квітня 2009 року, є такою, що винесена на підставі та у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження».
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин справи колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Як зазначалося, судами встановлено, що на примусове виконання постанови суду видано два виконавчі листи - 21 липня 2008 року та 24 квітня 2009 року.
Разом з тим, як визначено статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України, за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист. Якщо судове рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину судового рішення треба виконати за кожним виконавчим листом. Якщо судом було вжито заходів щодо забезпечення позову за заявою осіб, на користь яких ухвалено судове рішення, суд разом із виконавчим листом видає копії документів, які підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову.
В порушення вимог статей 11, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не вжив передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи й не дав їм правової оцінки внаслідок чого залишилося не з'ясованим питання про те, чи не виконувалося судове рішення двічі.
З огляду на викладене судові рішення по справі неможна визнати законними та обґрунтованими щодо дій відповідача при виконанні виконавчого листа, виданого судом 24 квітня 2009 року
Допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд.
На підставі наведеного та керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 березня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2011 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.
Судді:С.Є. Амєлін /підпис/ Я.Л. Іваненко /підпис/ М.Г. Кобилянський /підпис/