24 листопада 2015 року м. Київ К/800/38042/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Сіроша М.В.,
суддів: Голубєвої Г.К.,
Юрченко В.П.
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ДФС) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 9 червня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року у справі № 815/1919/15 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бєлтранс» (далі - Товариство) до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ), ДФС,
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У квітні 2015 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0001002200 від 12.09.2014 року щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість.
Зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення спростовуються наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами.
Посилання податкового органу у акті перевірки на відсутність реєстрації податкових накладних, виписаних контрагенту ТОВ «Арткрісті» у лютому, березні 2014 року за господарськими операціями з Товариством в Єдиному реєстрі податкових накладних не відповідає фактичним обставинам, оскільки наданим витягом з Єдиного реєстру податкових накладних підтверджується факт реєстрації цих податкових накладних у встановленому Податковим кодексом України строк.
9 червня 2015 року постановою Одеського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року, позов задоволено.
Податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0001002200 від 12.09.2014 року визнане протиправним та скасоване.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов, суди зазначили, що надані Товариством первинні документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій та подальше використання товару у власній господарській діяльності.
ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами, з 15.08.2014 року до 21.08.2014 року ДПІ була здійснена позапланова невиїзна перевірка Товариства щодо дотриманим ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за господарськими операціями з ТОВ «Арткрісті» за період з 1.01.2014 року до 21.07.2014 року та з питань відображення в податковій звітності за 2014 рік, за наслідками якої 29.08.2014 року був складений акт перевірки.
У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог п. 201.10 ст. 201, п.,п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України занижений податок на додану вартість, у розмірі 1 605 667,00 грн.
12 вересня 2014 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001002200 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 2 408 500,50 грн.
Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову обґрунтованими з таких підстав.
Суди встановили, що 27.02.2014 року між Товариством та TOB «Арткрісті» був укладений договір поставки №27-02-01/14, відповідно до якого TOB «Арткрісті» поставило за заявками Товариства товар (нафтопродукти). Асортимент товару, його номенклатура, кількість і ціна були вказані в рахунках-фактурах на кожну окрему партію товару, що є невід'ємною частиною цього договору.
На підтвердження виконання зазначеного договору Товариство надало видаткові накладні № РН - 0000047, № РН - 0000046, №РН - 0000045, № РН - 0000044 від 28.02.2014 року, № РН - 0000014, № РН - 0000005, № РН - 0000006, № РН - 0000007, № РН - 0000008, № РН - 0000009, № РН - 0000010, № РН - 0000011 від 31.03.2014 року; податкові накладні № 44, № 45, № 46, № 47 від 28.02.2014 року, № 5, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10, № 11, № 14 від 31.03.2014 року; рахунки - фактури № СФ-0000047 від 28.02.2014 року, № СФ-0000046 від 28.02.2014 року, № СФ-0000045 від 28.02.2014 року, № СФ-0000044 від 28.02.2014 року; товарно-транспортні накладні на перевезення дизельного пального власним (орендованим) автотранспортом; платіжні доручення.
27 лютого 2014 року між Товариством та TOB «Арткрісті» був укладений договір поставки № 27-02-02/14, згідно з яким TOB «Арткрісті» поставило Товариству товар.
Для підтвердження виконання зазначеного договору Товариство надало видаткові накладні № РН - 0000048, № РН- 0000049, № РН - 0000050, № РН - 0000051 від 28.02.2014 року, № РН - 0000013, № РН - 0000012 від 31.03.2014 року; податкові накладні № 48, № 49, № 50, № 51 від 28.02.2014 року, № 12, № 13 від 31.03.2014 року; рахунки - фактури № СФ-0000048, № СФ-0000049, № СФ-0000050, № СФ-0000051 від 28.02.2014 року; товарно-транспортні накладні; платіжні доручення.
Відповідно договору №01/08/01-14 про відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ «Арткрісті» (первісний кредитор), ТОВ «Лейквуд» (новий кредитор) та Товариством (боржник), решту боргу за зазначеними договорами поставки, у розмірі 4 704 043,27 грн., Товариством перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Лейквуд», що підтверджується карткою рахунку 6852 за контрагентом ТОВ «Лейквуд», в якій зазначені посилання на банківські виписки № 0003154 від 13.08.2014 року, № 0000453 від 14.08.2014 року, № 0000459 від 20.08.2014 року.
Рух активів в процесі здійснення господарської діяльності Товариства також відображено в картці рахунку 631 за контрагентом ТОВ «Арткрісті».
На підставі представлених документів Товариством був задекларований податковий кредит з податку на додану вартість за лютий та березень 2014 року на суму 1 605 667,00 грн.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачений порядок визначення податкового кредиту та його виникнення.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України визначний порядок надання покупцю податкової накладної, її оформлення, у якому порядку вона реєструється в реєстрі виданих податкових накладних, та вказано коли у платника податку виникає право на нарахування податку.
Згідно з п. 11 під. 2 Перехідних положень Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень - з 01 січня 2012р. До платників податку, до яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців 8 і 9 п. 201.10 ст. 201 цього Кодексу.
Таким чином, чинним Податковим кодексом України визначені випадки невключення до складу податкового кредиту витрат зі сплати податку у зв'язку з відсутністю податкової накладної, оформлення її у порушення вимог статті 201 цього Кодексу, якщо податкова накладна складена особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість та/або відсутність мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, у зв'язку з відсутністю факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у передбачених законом випадках. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.
Пунктом 10 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010 року (далі - Порядок № 1246) передбачено, що датою та часом подання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі Державній податковій службі є дата та час, зазначені у квитанції про їх прийняття (підтвердження реєстрації) або неприйняття.
Відповідно до п. 11 Порядку № 1246 квитанція, що підтверджує факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, надсилається протягом операційного дня платникові податку. Якщо протягом операційного дня платникові податку не надіслано квитанцію, що підтверджує прийняття (підтвердження реєстрації) або неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування, такі податкова накладна та/або розрахунок коригування вважаються зареєстрованими.
Згідно з абз. 5-7 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно п.201.1 ст.201 та/або п.192.1 ст.192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.
Суди правильно зазначили, що з квитанції № 1 про реєстрацію податкових накладних TOB «Арткрісті» в Центральному порталі прийому звітності МДЗ України та витягу з Єдиного реєстру податкових накладних станом на 3.06.2015 року вбачається, що податкові накладні були прийнятті та зареєстровані контролюючим органом за №№ 5-14 від 31.03.2014р., №№ 44-51 від 28.02.2014 року. При цьому, будь-яка інформація щодо неприйняття вказаних податкових накладних податковим органом не була надана.
Зазначене також підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру податкових накладних від 28.02.2014 року станом на 6.06.2015 року (дата реєстрації в ЄРПН - 14.03.2014 року) та від 31.03.2014 року (дата реєстрації в ЄРПН - 14.04.2014 року).
Таким чином, податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит з ПДВ на суму 1605667грн. по господарським операціям з ТОВ «Арткрісті» , оформлені у встановленому законом порядку, зареєстровані платником податку.
Щодо посилання податкового органу на недійсність та нікчемність договорів, укладених між Товариством та ТОВ «Арткрісті», слід зазначити, що у відповідності до вимог ст. 234 та ст. 228 Цивільного кодексу України визнання угод недійсними та нікчемними відбувається тільки в судовому порядку. Податковим органом не були надані судові рішення, які б свідчили про визнання зазначених договорів недійсними чи нікчемними.
На підтвердження подальшого використання в господарській діяльності придбаного у TOB «Арткрісті» товару Товариство надало копії подорожніх листів за березень, квітень, травень, червень 2014 року для підтвердження витрат дизельного палива, акти списання зі складу підприємства товарно-матеріальних цінностей - запчастин, які використовувалися для технічного обслуговування та ремонту автотранспорту Товариства, основним видом діяльності якого є транспортна діяльність.
Неможливість проведення перевірки контрагента не позбавляє права Товариства, при наданні усіх первинних документів на формування податкового кредиту.
Щодо посилання податкового органу на покази свідка - директора ТОВ «Арткрісті», суди правильно зазначили, що вирок у кримінальній справі щодо зазначеної особи не проголошений, питання щодо взаємовідносин стосовно Товариства у свідка не були з'ясовані.
Суди обґрунтовано зазначили, що податковий кредит Товариства за результатами господарських операцій з контрагентом сформований у відповідності до вимог Податкового кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Керуючись ст., ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 9 червня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: Сірош М.В.
Голубєва Г.К.
Юрченко В.П.