23 листопада 2015 року м. Київ К/800/51394/14
Вищий адміністративний суд України у складі суддів:
головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),
Ланченко Л.В.,
Пилипчук Н.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області
на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.06.2014 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014 року
у справі № 825/1661/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівський ковальський завод»
до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівський ковальський завод» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.06.2014 року у справі № 825/1661/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 05.02.2014 року № 0000532200.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що листом Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 05.02.2014 року № 1546/10/25-26-22-01-14 позивачу надіслано податкове повідомлення-рішення від 05.02.2014 року №0000532200, прийняте на підставі акта від 23.12.2013 року № 1065/22/33586107, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 114 624, 00 грн. відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.
Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стало те, що при розрахунку штрафних санкцій, визначених податковим повідомленням-рішенням від 09.01.2014 року № 0000082200, прийнятого на підставі того ж самого акта перевірки від 23.12.2013 року № 1065/22/33586107, податковим органом не враховано повторюваність протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що, в свою чергу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, а не 25 відсотків.
Тобто фактично податковим повідомленням-рішенням від 05.02.2014 року №0000532200 позивачу донараховано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 25 відсотків до податкового повідомлення-рішення від 09.01.2014 року № 0000082200.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо протиправного прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.
Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Так, судами встановлено, що за результатами документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівський ковальський завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, відповідачем складено акт від 23.12.2013 року № 1065/22/33586107, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.01.2014 року № 0000082200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем у сумі 886 012, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 114 625, 00 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному та судовому порядку не оскаржено, грошове зобов'язання, визначене в цьому рішенні, погашено позивачем шляхом зарахування переплат по особовому рахунку.
При розрахунку штрафних санкцій, визначених даним податковим повідомленням-рішенням, відповідачем не враховано, що попередньою перевіркою позивача, за результатами якої складено акт від 06.06.2011 року № 771/23/33586107, вже було встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість і прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.06.2011 року № 0002922320, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 835 492,00 грн. за основним платежем та 67 713,00 грн. за штрафними санкціями.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.09.2013 року у справі № 2а/2570/5671/2011 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.11.2011 року, якою податкове повідомлення-рішення від 23.06.2011 року № 0002922320 частково скасовано в розмірі 739 933, 33 грн. за основним платежем та 62 483, 33 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, залишено без змін.
В іншій частині донарахована сума грошового зобов'язання по податку на додану вартість, у т. ч. за січень 2011 року, платником не оскаржувалась ні в адміністративному, ні в судовому порядку.
Таким чином, податковим органом протягом 1095 днів повторно встановлено заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
Відповідно до п. 86.3 ст. 86 Податкового кодексу України, акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).
У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику.
Пунктом 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.
Згідно із п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення за результатами документальної планової виїзної перевірки може бути прийняте податковим органом протягом десяти днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки, або надіслання листа з повідомленням про вручення.
Судами встановлено, що акт документальної планової виїзної перевірки від 23.12.2013 року № 1065/22/33586107 вручений відповідачем генеральному директору ТОВ «Чернігівський ковальський завод» 23.12.2013 року. Разом із тим, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000532200 прийняте відповідачем 05.02.2014 року, тобто з порушенням строку, визначеного п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України.
Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.
За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.
З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.
Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області відхилити.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.06.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014 року у справі № 825/1661/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ю.І.Цвіркун
Судді Л.В.Ланченко
Н.Г.Пилипчук