"23" листопада 2015 р. м. Київ К/800/27142/15
Вищий адміністративний суд України у складі суддів:
головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),
Ланченко Л.В.,
Пилипчук Н.Г.,
при секретарі судового засідання Міщенко Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діо-Груп»
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2015 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2015 року
у справі № 820/735/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діо-Груп»
до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Діо-Груп» звернулось до суду з адміністративним позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2015 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
У запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
У судовому засіданні представник позивача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами фактичної перевірки щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання та обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документів, що підтверджують державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) ТОВ «Діо-Груп» за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 123, відповідачем складено акт від 18.09.2014 № 1454/20/40/22/37366884, яким встановлені порушення п.п. 1, 2, 12, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в результаті чого встановлено порушення порядку ведення обліку товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації та зберігання на суму 14 295, 00 грн.; непроведення розрахункової операції через РРО в сумі 20, 00 грн., невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті РРО, на 25, 00 грн.; нероздрукування розрахункового документа на суму 20, 00 грн.
На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.10.2014 року № 0000692203, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 28 593, 00 грн.
Предметом оскарження в межах даної адміністративної справи є встановлені актом перевірки порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: порушення встановленого порядку ведення обліку товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації та зберігання на суму 14 295, 00 грн., за що до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 28 590, 00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій погодилися із даними доводами податкового органу.
Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Згідно із п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, об'єктивна сторона цього порушення становить дії, що полягають у реалізації необлікованих товарів. При цьому порушення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації можна встановити шляхом дослідження інформації, що міститься на рахунках бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання.
Встановлено, що на момент проведення перевірки у позивача не було можливості надати необхідні документи у зв'язку з відсутністю бухгалтера на робочому місці.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди погодилися із доводами податкового органу про те, що оскільки такі документи не були подані відповідачу у встановленому порядку при здійсненні перевірки та позивачем не обґрунтовано неможливість їх подання у визначений строк, такі документи не містять доказової бази про відсутність встановленого актом перевірки правопорушення.
Однак колегія суддів не може погодитись із вказаними доводами судових інстанцій, позаяк суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Право заперечувати щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.
За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що судами попередніх інстанцій безпідставно не прийнято до уваги долучені до справи копії первинних документів, а саме видаткових накладних, товарно-транспортних накладних на товар та чеків щодо наявності облікованого товару ТОВ «Діо-Груп», на підставі яких має встановлюватися правомірність чи неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій за відповідне порушення, що не відповідає положенням ст. ст. 11, 86 КАС України.
Отже, судами допущено порушення норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв'язку із чим справа відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діо-Груп» задовольнити частково.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2015 року у справі № 820/735/15 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та не може бути оскаржена.
Головуючий Ю.І.Цвіркун
Судді Л.В.Ланченко
Н.Г.Пилипчук