Справа № 822/3584/15
Головуючий у 1-й інстанції: Польовий О.Л.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
03 грудня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з надзвичайних ситуацій на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
В серпні 2015 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 16.09.2014 року вказаний позов задовольнив.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.
У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з наступного.
Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що наказом Головного управління ДСНС України у Хмельницькій області №193 від 31.03.2014 року позивача звільнено із служби цивільного захисту за пунктами 173, 176 підпункт 3 (за станом здоров'я).
Згідно довідки до акту огляду медико - соціальної експертної комісії АВ № 0537793 від 23.04.2015 року позивачу встановлена ІІІ група інвалідності (захворювання, пов'язане з проходженням військової служби).
На підставі протоколу засідання комісії з призначення одноразової грошової допомоги №1 від 02.02.2015 року позивачу виплачено одноразову грошову допомогу в сумі 35100,00 грн., як інваліду ІІІ групи.
Відповідач при розрахунку і виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності, виходив з розміру окладу за спеціальним званням - 65,00 грн., відсоткової надбавки за вислугу років 30% - 225,50 грн. та посадового окладу 685,00 грн.
Позивач із таким розрахунком не погоджується та зазначає, що згідно із грошовим атестатом позивача № 45, виданим Головним управлінням ДСНС України у Хмельницькій області, позивач отримував наступні види грошового забезпечення: оклад за спеціальним званням - 65,00 грн., посадовий оклад - 685,00 грн., відсоткова надбавка за вислугу років у розмірі 30% - 225,50 грн., надбавка за виконання особливо важливих завдань 50% - 487,50 грн., премія 88% - 602,80 грн., надбавка за ризик 25% - 187,50 грн., надбавка за класність 5%(2,5) - 17,13 грн.
Позивач, зазначаючи, що відповідач зобов'язаний нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу як інваліду ІІІ групи у розмірі 36 місячного грошового забезпечення на момент звільнення виходячи із всіх зазначених ним виплат, звернувся до суду з адміністративним позовом.
Вважаючи зазначені дії незаконними позивач звернувся до суду.
За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Кодексу цивільного захисту України, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Згідно матеріалів справи, одноразова грошова допомога позивачу була виплачена відповідно до положень Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту виходячи з окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, посадового окладу за останньою посадою, яку займала особа рядового або начальницького складу на день загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання, установлення інвалідності, а особа, звільнена із служби, - на день звільнення.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач зобов'язаний нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу як інваліду ІІІ групи у розмірі 36 місячного грошового забезпечення на момент звільнення, виходячи із посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, визначених постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 року № 1294.
Колегія суддів із такими висновками суду першої інстанції погодитися не може, виходячи із наступного.
Відповідно матеріалам справи, позивач проходив службу цивільного захисту в Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Хмельницькій області та мав спеціальне старшого прапорщика служби цивільного захисту.
Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту, їх права та обов'язки визначаються Кодексом цивільного захисту України, Законом України "Про затвердження дисциплінарного статуту служби цивільного захисту", Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою КМУ № 593 від 11 липня 2013 року (далі - Положення).
Статтею 101 Кодексу цивільного захисту України, зазначене, що служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Згідно з Положенням, особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту є громадяни, які у добровільному порядку прийняті на службу цивільного захисту за контрактом, приймають присягу служби цивільного захисту і яким присвоєно відповідно до цього Положення спеціальні звання, а також належать до персоналу (кадрів) ДСНС України. Статус їх підтверджується службовим посвідченням тощо.
Отже, позивач є особою, статус якої визначено та регулюється відповідно до положень Кодексу цивільного захисту України.
Відповідно до статті 115 Кодексу цивільного захисту України (далі - Кодекс), держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Статтею 118 Кодексу цивільного захисту України, передбачена виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.
Так, згідно ч.2 вказаної статті, у разі травми або поранення, заподіяного особі рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту під час виконання службових обов'язків, а також інвалідності, що настала у період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що стався у період проходження служби, пов'язаного з виконанням службових обов'язків, залежно від ступеня втрати працездатності такій особі виплачується одноразова грошова допомога у розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою у порядку та на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності особою рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту у період проходження служби у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
У всіх випадках розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) особи рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту не може бути меншим за стократний розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на час виплати допомоги (ч.3 ст.118).
В свою чергу, Кодексом цивільного захисту України передбачено виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.
Однак, цим Кодексом не встановлено сам порядок виплати такої одноразової грошової допомоги так як і не встановлено виходячи із яких видів оплати праці повинен обраховуватися розмір цієї допомоги, а лише зазначено, що порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України (стаття 125 Кодексу).
Разом з тим, такий порядок виплати одноразової грошової допомоги встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 р. N 908 "Про затевердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту" (далі - Порядок №908).
Зазначена постанова, була прийнята на реалізацію права на отримання одноразової грошової допомоги на відповідно до положень статті 118 Кодексу особами, статус яких регулюється цим Кодексом.
Відповідно до п.2 Порядку №908, одноразова грошова допомога виплачується особам рядового і начальницького складу у разі настання інвалідності в період проходження служби та особам, звільненим із служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення, а якщо інвалідність настала внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, незалежно від строку, який минув після звільнення із служби, у розмірі 36-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи.
Пунктом 3 Порядку №908 передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги визначається виходячи з окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, посадового окладу за останньою посадою, яку займала особа рядового або начальницького складу на день загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання, установлення інвалідності, а особа, звільнена із служби, - на день звільнення.
Таким чином, враховуючи зазначене, розмір одноразової грошової допомоги повинен розраховуватися виходячи саме з окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, посадового окладу за останньою посадою відповідно до вказаного порядку від 11 липня 2007 р. N 908.
Що стосується доводів позивача викладених в запереченні на апеляційну скаргу, то колегія суддів не може взяти їх до уваги, враховуючи наступне.
Так, позивач в своїх заперечення зазначає, що відповідно до статті 125 Кодексу порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Позивач посилається на те, що відповідно до пункту 1 Постанови № 1294 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Вказує на те, що дана норма кореспондуються з положеннями частини другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІ1 “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, якою передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
В такому випадку, Кодекс цивільного захисту України, Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та Постанова № 1294 по іншому визначають елементи грошового забезпечення, ніж Порядок № 908, який звужує перелік виплат, які складають грошове забезпечення.
А тому, враховуючи визначені в ч.4 статті 9 КАС України загальні засаді пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення складових грошового забезпечення щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідач повинен застосовувати норми статті 118 Кодексу цивільного захисту України та Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, які мають вищу юридичну силу, та обчислювати одноразову грошову допомогу виходячи із посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійних характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Колегія суддів критично ставиться до зазначених доводів, та вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, дійсно згідно статті 125 Кодексу цивільного захисту України, порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Постанови № 1294 та аналогічних положень Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Проте відповідно до Порядку №908, розмір одноразової грошової допомоги визначається виходячи з окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, посадового окладу за останньою посадою, яку займала особа рядового або начальницького складу на день загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання, установлення інвалідності, а особа, звільнена із служби, - на день звільнення.
Однак, при визначенні нормативно правового акту, який підлягає застосуванню до даних правовідносин, необхідно враховувати те, яким саме нормативно-правовим актом визначено правовий статус особи, яка претендує на отримання одноразової грошової допомоги.
Як вже зазначалося вище, ОСОБА_2 особою, статус якої визначено саме положеннями Кодексу цивільного захисту України, а тому на нього не розповсюджується дія Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, а отже підстави для врахування положень цього закону під час нарахування грошової допомоги відсутні.
Таким чином, положення Постанови № 1294 та Порядку №908 мають однакову юридичну силу, а тому для визначення нормативно-правового акту, що підлягає застосування необхідно враховувати принцип переваги спеціального законодавства над загальним.
Отже, враховуючи те що Постанова N 908 від 11 липня 2007 р. Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту регулюються відносини по відношенню до осіб, статус яких визначено Кодексом цивільного захисту України, саме такою особою і є позивач, то застосуванню підлягають положення саме Порядку №908, оскільки в даному випадку вони є спеціальними по відношенню до положень постанови Кабінету Міністрів України “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 07 листопада 2007 року № 1294.
Також, не можна взяти до уваги посилання позивача в запереченні на практику викладену в постанові Верховного ОСОБА_3 України від 03 червня 2014 року № 21-169а14. Протиправність дій відповідача підтверджено і ухвалами Вищого адміністративного суду України, зокрема, по справах № К/9991 /62408/12, К/800/30917/13, оскільки у зазначених справах висновки зроблені ВСУ стосувались особи, статус якої визначено саме Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, а тому підстави для врахування висновку ВСУ при розгляді даної справи відсутні.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи зазначене, колегія суддів прийшла до висновку, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій при розрахунку розміру одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 діяла на підставі та в межах передбаченим чинним законодавством, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, не правильно застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Державної служби України з надзвичайних ситуацій задовольнити повністю.
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій відмовити.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_4 ОСОБА_3