15 жовтня 2015 р.м. ОдесаСправа № 668/13723/14-а
Категорія: 3.7 Головуючий в 1 інстанції: Кузьміна О.І.
Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Димерлія О.О.
- ОСОБА_1
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову Суворовського районного суду м. Херсона від 24 жовтня 2014 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Херсонської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду першої інстанції з позовом, в якому просили визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради «Про встановлення тарифів на послуги з перевезення пасажирів і багажу в пасажирському автомобільному транспорті загального призначення в м. Херсоні» від 25.07.2014 року №178.
В обґрунтування позову зазначено, що рішення органу місцевого самоврядування прийнято без обґрунтування необхідності коригування тарифів на послуги з перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального призначення, без урахування відповідної позиції територіальних громад, з порушенням порядку та способу оприлюднення проекту регуляторного акту, що порушує права та інтереси позивачів як користувачів послуг з перевезення автобусами міського сполучення. Зазначені обставини беззаперечно свідчать про неправомірність рішення відповідача та є безумовною підставою для його скасування.
Постановою Суворовського районного суду м. Херсона від 24 жовтня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
В апеляційних скаргах ОСОБА_2, ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просять скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову у повному обсязі.
Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, однак в судове засідання не з'явились, поважність своєї неявки суду не повідомили, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 197 КАС України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, Виконавчим комітетом Херсонської міської ради прийнято рішення «Про встановлення тарифів на послуги з перевезення пасажирів і багажу в пасажирському автомобільному транспорті загального призначення в м. Херсоні» від 25.07.2014 року № 178.
Вказаним рішенням орган місцевого самоврядування з 01.08.2014 року встановив тарифи на послуги з перевезення пасажирів і багажу в пасажирському автомобільному транспорті загального призначення у м. Херсоні в таких розмірах: вартість однієї поїздки в автобусах, що працюють у режимі маршрутного таксі, - 3,00 грн.; перевезення багажу - 3,00 грн.; вартість однієї поїздки в автобусах, що працюють у режимі маршрутного таксі, в нічний час (з 22.00 до 24.00) - 6,00 грн.
Коригування тарифів на послуги з перевезення пасажирів і багажу в пасажирському автомобільному транспорті загального призначення в м. Херсоні згідно оскаржуваного рішення здійснено за результатами громадських слухань обговорення спірного питання, з урахуванням економічних розрахунків фірм-перевізників та висновків незалежних аудиторських фірм.
Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення прийнято в межах повноважень виконавчого комітету міської ради, з урахуванням економічного обґрунтування тарифів на послуги з перевезення в пасажирському автомобільному транспорті загального призначення у місті, з дотриманням порядку доведення громадськості таких коригувань у тарифах, з метою захисту інтересів територіальної громади міста та забезпечення сталої роботи підприємств-перевізників, з урахуванням збалансованості інтересів усіх учасників правовідносин у сфері надання та споживання вказаних послуг, тому підстави для скасування рішення відсутні.
Колегія суддів висновки суду першої інстанції вважає правильними, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п. 2 п. «а» ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР до відання виконавчих органів, зокрема, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги.
Згідно із п.п. 1 п. «а» ст. 30 Закону України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР до відання виконавчих органів міських рад також належить управління об'єктами транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.
За правилами ст. 10 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-III тарифна політика на автомобільному транспорті має задовольняти підприємницький інтерес, забезпечувати розвиток автомобільного транспорту, стимулювати впровадження новітніх технологій перевезень, застосування сучасних типів транспортних засобів, а також сприяти вирішенню таких завдань: збільшення можливостей суб'єктів господарювання щодо забезпечення потреб споживачів у послугах, залучення інвестицій у розвиток автомобільного транспорту та досягнення сталих економічних умов роботи; стимулювання конкуренції та появи нових суб'єктів господарювання, які належать до автомобільного транспорту; забезпечення балансу між платоспроможним попитом на послуги та обсягом витрат на їх надання; забезпечення стабільності, прозорості та прогнозованості тарифів.
Реалізація єдиної тарифної політики передбачає затверджену центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, методику розрахунку тарифів за видами перевезень.
Відповідно до п.п. 1.4, 1.5, 1.6 Методики розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 17.11.2009 року № 1175, тарифи на Послуги визначаються без урахування автостанційного збору за обов'язкові послуги, що надаються автостанціями пасажирам, плати за попередній продаж квитків, страхового платежу за страхування пасажира від нещасних випадків на транспорті та податку на додану вартість, що нараховуються згідно із законодавством.
До розрахунку тарифу включається плановий прибуток, а перегляд рівня тарифів повинен здійснюватись у зв'язку зі зміною умов виробничої діяльності та реалізації Послуг, що не залежать від господарської діяльності Перевізника, в тому числі в разі зміни вартості палива більш ніж на 10 %.
Таким чином, орган місцевого самоврядування наділений повноваженнями в галузі бюджету, фінансів та цін, у сфері транспорту та зв'язку, тому в силу цих норм Закону уповноважений приймати рішення, пов'язані із забезпеченням на відповідній території населення послугами транспорту та зв'язку, в тому числі належного рівня та якості, встановлювати тарифи для громади міста за користування послугами транспорту та зв'язку з урахуванням необхідних складових витрат, пов'язаних із наданням вказаних послуг, а також за наявності умов, не залежних від перевізника, що впливають на умови виробничої діяльності та реалізації послуг, в тому числі в разі зміни вартості палива.
При цьому за правилами Методики на коригування тарифів можуть впливати прямі матеріальні витрати - на паливо, мастильні матеріали, шини та акумуляторні батареї; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати - зокрема, витрати на обов'язкові послуги, що надаються автостанціями Перевізнику за окремими договорами, на отримання ліцензій/дозволів, проведення державних технічних оглядів, на амортизацію основних засобів та нематеріальних активів виробничого призначення, на всі види ремонту, технічний огляд і технічне обслуговування автомобільних транспортних засобів, які безпосередньо беруть участь у перевезеннях, для забезпечення їх технічного стану відповідно до вимог безпеки руху та інших експлуатаційних вимог, на оплату праці, вартість запасних частин, пального, вартість ремонтних робіт і послуг, виконаних сторонніми підприємствами та організаціями; загальновиробничі витрати -, зокрема, на управління виробництвом дільниць, утримання, експлуатацію, ремонт, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення та обов'язкове страхування відповідно до законодавства, на виготовлення квитків на проїзд та квитково-облікової документації, на обслуговування виробничого процесу (оплата праці згідно із законодавством, зокрема за невідпрацьований, але оплачений час на виробництві, нарахування на заробітну плату, внески на обов'язкове страхування працівників відповідно до законодавства, витрати на відрядження, забезпечення пожежної безпеки та утримання охорони, інші витрати), на охорону праці, виробничу санітарію та утилізацію відпрацьованих мастильних та інших матеріалів на рівні не вище установлених нормативів.
Таким чином, на коригування тарифів на послуги з перевезення пасажирів і багажу в пасажирському автомобільному транспорті має вплив відповідний фактор у сфері економіки, оплати праці, загальновиробничих витрат тощо.
Колегія суддів вважає, що за наявності цих обставин, коригування тарифів на ці послуги не тільки може бути допустимим, а і необхідним задля забезпечення сталого функціонування цих послуг.
Як вбачається з матеріалів справи коригування тарифів на послуги з перевезення пасажирів і багажу в пасажирському автомобільному транспорті згідно оскаржуваного рішення здійснено з урахуванням звернень автоперевізників та складових загальновиробничих витрат перевізників під час надання таких послуг, що відображено у висновках та звітах аудиторських фірм з визначенням собівартості проїзду одного пасажира транспортом загального користування по місту у середньому 3,37 грн.
Таким чином, оскільки коригування тарифів на послуги з перевезення пасажирів і багажу в пасажирському автомобільному транспорті здійснено з урахуванням економічного обґрунтування тарифів на послуги з перевезення в пасажирському автомобільному транспорті загального призначення у місті, із врахуванням загальновиробничих витрат, пов'язаних із наданням послуг, з метою захисту інтересів територіальної громади міста та забезпечення сталої роботи підприємств-перевізників, відкоригований тариф не перевищує рівень оплати послуг, встановлений за результатами відпрацювання показників, що мають вплив на вказані тарифи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що рішення виконавчого комітету міської ради є обґрунтованим, прийняте в межах повноважень відповідача, отже підстави для його скасування відсутні.
Також, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що доводи позивачів про порушення їх прав на надання пропозицій, зауважень щодо проекту оскаржуваного рішення у зв'язку із не дотриманням відповідачем вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики» в частині включення питання по розгляду проекту рішення у відповідний план на наступний рік та порядку доведення громаді міста проекту оскаржуваного рішення спростовується протоколом громадських слухань з обговорення питань та заслуховування думки громади щодо необхідності коригування тарифів, витягами з видань «Херсонський вісник» про опублікування повідомлення про оприлюднення проекту рішення та у наступному виданні - проект самого рішення, витягом з офіційного сайту органу місцевого самоврядування та змінами до плану підготовки проектів регуляторних актів, затверджених міським головою та опублікованих у виданні «Херсонський вісник».
З огляду на викладене, враховуючи, що на коригування тарифів на послуги з перевезення в пасажирському автомобільному транспорті мали вплив економічній фактор, складові загальновиробничих витрат, понесених із наданням таких послуг, необхідність коригування відповідних тарифів передбачена на законодавчому рівні та не є самостійним волевиявленням відповідача, коригування тарифів здійснено із дотриманням належного доведення громадськості змісту проекту рішення, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що відповідач приймаючи оскаржуване рішення діяв в інтересах громади, обґрунтовано, згідно норм чинного законодавства та підстави для його скасування відсутні.
Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційних скарг цих висновків суду не спростовують.
Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду та задоволення апеляційних скарг не встановлено.
Керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Постанову Суворовського районного суду м. Херсона від 24 жовтня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: О.О. Димерлій
ОСОБА_1