01 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/2744/15-а
Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого: - ОСОБА_1,
суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2015 року, у справі за позовом Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Міське комунальне підприємство "Херсонтеплоенерго" звернулося до суду з позовом у якому заявлено вимоги Державній податковій інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 14 травня 2015 року.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2015 року, позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам справи, так як податковим органом правомірно прийнято оскаржуване повідомлення-рішення у зв'язку з несвоєчасним поданням підприємством податкової звітності з ПДВ за лютий 2015 року та заниженням суми податкових зобов'язань, заявлених у податковій декларації з ПДВ, шляхом безпідставного формування рядку 20.2 розділу ІІІ податкової декларації.
В свою чергу, Міським комунальним підприємством "Херсонтеплоенерго" подано до суду заперечення на апеляційну скаргу, з яких вбачається про відсутність порушення податкового законодавства підприємством, так як останнім вчасно надано податковому органу декларацію з ПДВ за лютий 2015 року та правомірно відображено у рядку 20.2 декларації, від'ємне значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту поточного періоду.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій декларації з податку на додану вартість МКП "Херсонтеплоенерго" за лютий 2015 року.
За результатами зазначеної перевірки складено акт № 174/21-03-15-01/31653320 від 17 квітня 2015 року, в якому встановлено заниження суми податкових зобов'язань, заявлених у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року, на суму 850970 грн.
Вказані порушення виникли внаслідок неправомірного формування позивачем рядка 20.2 розділу ІІІ та рядка 27 розділу ІV податкової декларації з ПДВ за лютий 2015 року при відсутності збільшення розміру суми податку, визначеної п. 200-1.3 ст. 200-1 ПК України.
За наслідком встановлених порушень податковим органом 14 травня 2015 року прийнято податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1, відповідно якого позивачу нараховані грошові зобов'язання з ПДВ, а саме: за основним платежем, у сумі 850 970 грн., за штрафними санкціями, у сумі 425 655 грн.
Не погоджуючись із вищенаведеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду.
За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок про відсутність порушення податкового законодавства з боку позивача, з огляду на наступне.
У відповідності до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно п. 200.4 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 200.7. ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Так, згідно ЗУ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", запроваджена систему електронного адміністрування податку на додану вартість.
Зокрема, п. 2001.1 ст. 2001 ПК України передбачено, що система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно п. 35 підрозділу 2 розділу XX ПК України та вимог постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість» від 16.10.2014 року № 569, система електронного адміністрування податку запроваджується поетапно: на перехідний період з 01.01.2015 року по 01.07.2015 року (або іншої дати, визначеної окремим рішенням Верховної Ради України про скорочення такого періоду) - у тестовому режимі, а з 01.07.2015 року - на постійній основі. При цьому вказана система електронного адміністрування не вносить змін до загальних принципів справляння ПДВ, об'єкту оподаткування, формування податкових зобов'язань та податкового кредиту, а також права на отримання бюджетного відшкодування.
Пунктом 33 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України встановлено, що за вибором платника податку, який він відображає у заяві, що подається у складі податкової декларації, непогашені залишки сум податку на додану вартість, що були заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року, задекларовані до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, від'ємне значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 цього Кодексу, та залишок від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларовані платниками податку за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року.
Судовою колегією встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало використання підприємством наявного у нього податкового кредиту з ПДВ при подачі податкової декларації за лютий 2015 року.
З вищезазначених норм вбачається сукупність підстав для отримання платником податку бюджетного відшкодування, до яких відносяться, зокрема, наявність позитивного значення суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.
В даному випадку, позивачем прийнято рішення використати залишки від'ємного значення ПДВ, а тому заповнено додаток 2 та одночасно відображено зазначене рішення у рядках 27 та 20.2 декларації з ПДВ.
Колегія суддів вважає, що нормами податкового законодавства не визначено термін, з якого платник податку за власним бажанням враховуватиме залишки від'ємного значення (бюджетного відшкодування) з ПДВ за старими правилами чи враховуватиме зазначені суми (або їх частину) у складі від'ємного значення р. III декларації.
В даному випадку, саме заява платника податків є подією, з якою пов'язане збільшення розміру суми податку, на яку платник податків має право зареєструвати податкові накладні, та одночасне збільшення податкового кредиту. Заповнення такої заяви у складі декларації є достатньою підставою для включення заявлених у ній залишків ПДВ до податкового кредиту в цій же декларації. Платник податків самостійно вирішує, коли подати заяву та відобразити непогашені залишки ПДВ, а також напрям їх використання.
При цьому, всі непогашені залишки ПДВ без проведення перевірок, тобто автоматично, в силу заповнення заяви (додатку 2 до декларації), підлягають врахуванню як у збільшення реєстраційної суми, так і податкового кредиту. Так, якщо платник податків приймає рішення використати непогашені залишки ПДВ, він відображає таке рішення в декларації шляхом заповнення додатку 2. Відповідно, всі такі суми автоматично (без перевірок) мають збільшити реєстраційну суму в силу подання такої заяви (додатку 2 до декларації) та одночасно відображаються в рядку 20.2 декларації.
В свою чергу, є помилковим висновок податкового органу відносно того, що від'ємне значення податку, сформоване до 01 лютого 2015 року, платник податків має направити на зменшення майбутніх зобов'язань тільки починаючи з квітня 2015 року, тобто з дати подання декларації за березень 2015 року, а використати для погашення задекларованого в декларації податку не має права. Так, маючи у розділі IV декларації значні суми невідшкодованого податку позивач позбавлений можливості перенести необхідну частину такого значення до р. 20.2 податкової декларації з ПДВ.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не допущено порушень норм податкового законодавства при поданні податкової декларації за лютий 2015 року, а як наслідок оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Крім того, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» (станом з 01.09.2015 року), за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду розмір судового збору складає 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
При цьому, відповідно до п.п 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" (станом до 01.09.2015 року), ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.
Так, згідно ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
В свою чергу, відповідно до ст. 8 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2015 рік», мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2015 року складала 1218 грн.
В даному випадку, розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви складав - 4872 грн., а тому, розмір судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції по справі майнового характеру, складає 5359,2 грн. (110% х 4872 грн. = 5359,20 грн.).
Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2015 року - без змін.
Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (ЄДРПОУ 39473382) відстрочений судовий збір за подання апеляційної скарги на користь Державного бюджету, у сумі 5359,2 грн., на реквізити: отримувач коштів - УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030001; код ЄДРПОУ отримувача - 38016923; банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області; код банку отримувача - 828011; № рахунку отримувача - 31212206781008; код класифікації доходів бюджету - 22030001; призначення платежу - судовий збір, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (ЄДРПОУ 39473382).
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Головуючий: О.В. Яковлєв
Судді: А.В. Бойко
ОСОБА_3