01 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/4712/15
Категорія: 8.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого: - ОСОБА_1,
суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2015 року, у справі за позовом Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області до Товариства з додатковою відповідальністю "Затишанське хлібоприймальне підприємство" про накладання арешту,-
Роздільнянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Одеській області звернулася до суду з позовом у якому заявлено вимоги Товариству з додатковою відповідальністю "Затишанське хлібоприймальне підприємство" про накладання арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться на рахунках у банківських установах, на суму 48150,30 грн.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2015 року, відмовлено у задоволені позову.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам справи, так як контролюючий орган має право звертатися до суду з вимогою щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно, що може бути джерелом погашення податкового боргу.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення - скасуванню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ТДВ "Затишанське хлібоприймальне підприємство" зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку Роздільнянської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області як платник податків.
Згідно довідки Роздільнянської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області за ТДВ "Затишанське хлібоприймальне підприємство" рахується податкова заборгованість, у сумі 60917,31 грн.
На підтвердження виникнення заборгованості Роздільнянською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області надані відповідні декларації ТДВ "Затишанське хлібоприймальне підприємство".
Так, Роздільнянською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області 16 січня 2015 року винесено податкову вимогу №7-15, на суму 40317,69 грн., яка отримана боржником 19 січня 2015 року та не погашена у встановленому порядку.
Податковим органом, з метою встановлення наявності активів у відповідача, направлено запит до державних органів реєстрації, в результаті чого отримано витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, згідно якого у власності ТДВ "Затишанське хлібоприймальне підприємство" є нерухоме майно (а.с.19-33).
Крім того, згідно ОСОБА_4 надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Теплодар, Біляївського, Роздільнянського та Фрунзівського районів підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Одеській області № 118 від 22.01.2015 р., у ТДВ "Затишанське хлібоприймальне підприємство" зареєстрований автомототранспорт (а.с. 16-17).
Разом з тим, постановою Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Одеській області ВП № 45112185 від 17.10.2014 р., накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ТДВ "Затишанське хлібоприймальне підприємство".
За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, так як податковим органом не вжито усіх заходів для погашення заборгованості підприємства, а саме не подано до суду відповідного позову про стягнення податкового боргу, а тому накладання арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться на рахунках у банківських установах є передчасним.
З такими висновками не погоджується судова колегія з огляду на наступне.
Відповідно до пп. 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 54.1. ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до п. 59.1. ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Судовою колегією встановлено, що податковим органом 16 січня 2015 року виставлено ТДВ "Затишанське хлібоприймальне підприємство" податкову вимогу № 7-15, яка отримана останнім 19 січня 2015 року.
Згідно пункту 95.2 ст. 95 ПК України, стягнення коштів платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги.
Так, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.
Разом з тим, відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
В даному випадку, станом на момент звернення до суду з даним адміністративним позовом у позивача існувала заборгованість, у розмірі 48150,30 грн., що згідно матеріалів справи не оскаржена останнім у встановленому законом порядку.
Відповідно до пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України, податковий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться у банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Виходячи зі змісту вищенаведеної норми, вбачається наявність права податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків та підстави для його реалізації, серед яких: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу, з зв'язку з тим, що балансова вартість цього майна менша за суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Так, постановою Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Одеській області ВП № 45112185 від 17 жовтня 2014 року, накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ТДВ "Затишанське хлібоприймальне підприємство", що унеможливлює використання такого майна у якості джерела погашення податкового боргу.
Так, фактичною підставою для звернення позивача до суду стала наявність у відповідача узгодженого податкового боргу та відсутність необхідного майна для погашення такого боргу.
Відмовляючи у задоволенні позову, судом першої інстанції зроблено висновок про відсутність доказів вчинення дій податковим органом, спрямованих на безпосереднє стягнення податкового боргу шляхом звернення до суду із позовом про стягнення коштів з рахунків платника податків в установах банку, а отже накладення арешту на майно платника податків може створити перешкоди у здійсненні ним права володіння, користування та розпорядження майном.
Колегія суддів вважає безпідставним зазначений висновок, так як податковий орган наділений повноваженнями на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податку, в разі відсутності у такого платника достатнього для погашення податкового боргу майна.
В даному випадку, особливою умовою накладання арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банку, законодавець передбачив відсутність майна у боржника, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.
Крім того, згідно п. 7.1 розділу VII Наказу Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 568 «Про затвердження Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків», арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу доходів і зборів до суду.
В даному випадку, конкретні розрахункові рахунки, які підлягають арешту, виявляються у процесі виконання органом державної податкової служби судового рішення, а відтак адміністративний суд не повинен визначати у судовому рішенні рахунки платника, обмежуючи тим самим повноваження податкового органу, як органу контролю та стягнення.
Таким чином, у відповідності до наведених положень Податкового кодексу України податковим органом надано докази на підтвердження наявності підстав для прийняття рішення про накладення арешту на кошти платника податків.
Однак, з огляду на закріплення у наведених вище правових нормах можливість накладення арешту на кошти платника податків у банках в межах суми податкового боргу такого платника без зазначення відповідних рахунків, колегія суддів приходить до висновку про необхідність постановлення рішення про часткове задоволення позову.
Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області - задовольнити частково.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2015 року - скасувати та прийняти у справі нову постанову, якою позов Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області задовольнити частково.
Накласти арешт на кошти Товариства з додатковою відповідальністю "Затишанське хлібоприймальне підприємство", у загальній сумі 48150,30 грн., які знаходяться на його розрахункових рахунках, відкритих у банківських установах.
В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Судові витрати здійснити за рахунок Державного бюджету.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Головуючий: О.В. Яковлєв
Судді: А.В. Бойко
ОСОБА_3