03 грудня 2015 р.м. ОдесаСправа № 814/2101/13-а
Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О. А.
Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Димерлія О.О.
- ОСОБА_1
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 5 червня 2013 року по справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,-
Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 податковий борг у сумі 40 548,37 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що за відповідачем рахується заборгованість по самостійно визначеному в декларації №9057357506 зобов'язанню по податку на додану вартість у розмірі 501 грн. за серпень 2012 року, в декларації №9086951105 - по податку на доходи фізичних осіб у сумі 236,97 грн. та по податковому зобов'язанню по податку на додану вартість і штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих згідно податкового повідомлення-рішення від 22.10.2012 року №0003941702 у загальному розмірі 39 810,40 грн. Зазначена заборгованість є узгодженою, проте відповідач в супереч вимогам податкового законодавства борг не сплачує, у зв'язку із чим контролюючий орган вважає, що наявні всі підстави для стягнення вказаних сум в судовому порядку.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 5 червня 2013 року вказані вимоги задоволено в повному обсязі. Суд стягнув з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 податковий борг у розмірі 40 548,37 грн. на користь Державного бюджету.
В апеляційній скарзі Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, однак в судове засідання не з'явились, поважність своєї неявки суду не повідомили, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 197 КАС України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що за відповідачем рахується заборгованість у загальному розмірі 40 548,37 грн., у тому числі: по платежу податок на додану вартість та по податку на доходи фізичних осіб.
Зазначена заборгованість виникла в результаті несплати ФОП ОСОБА_2 грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 31 848 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 7 962,08 грн., нарахованого на підставі податкового повідомлення-рішення від 22.10.2012 року №0003941702 за порушення вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», самостійно визначеної суми податку на додану вартість у розмірі 501 грн. за серпень 2012 року в декларації від 20.09.2012 року №9057357506 та податку на доходи фізичних осіб, визначеного в розрахунку податкових зобов'язань від 08.02.2013 року №9086951105 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік, з урахуванням сплачених сум (1,24 грн.) у розмірі 236,97 грн.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач самостійно не сплачує суми податкових зобов'язань, вимоги податкового органу про стягнення з відповідача боргу в судовому порядку є обґрунтованими та законними.
Проте колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Приписи п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначають податковий борг як суму узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеню, нараховану на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно із п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
За правилами п. 57.1, п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Аналіз наведених норм податкового законодавства показав, що порушення платником законів з питань оподаткування та правил податкового законодавства, іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є підставою для надсилання такому платнику податків відповідних рішень про нарахування податку, збору та штрафів.
Узгоджена сума грошового зобов'язання підлягає сплаті платником податків у визначені податковим законодавством строки.
Разом з цим, узгодженість податкового зобов'язання може мати самостійний характер, тобто визначене самостійно платником податків грошове зобов'язання, а також після закінчення процедури, зокрема, судового оскарження рішення контролюючого органу про нарахування відповідного податкового зобов'язання, збору або штрафу.
При цьому, за правилами п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий орган наділений правом на звернення до суду щодо стягнення з платника податків боргу за його наявності.
Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 22.10.2012 року №0003941702, яким відповідачу нараховано грошове зобов'язання по податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 39 810,40 грн. скасовано постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року, у справі №814/177/15.
Таким чином, судовим рішенням, що набрало законної сили в іншій справі, встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 22.10.2012 року №0003941702 прийнято безпідставно, отже сума грошового зобов'язання, нарахованого за вказаним рішенням на загальну суму 39 810,40 грн., не є узгодженою та в силу вищенаведених норм податкового законодавства у відповідача відсутній борг, визначений на підставі неправомірного рішення контролюючого органу.
Також, колегія суддів враховує, що самостійно визначені відповідачем суми податку на додану вартість у розмірі 501 грн. за серпень 2012 року в декларації від 20.09.2012 року №9057357506 та податку на доходи фізичних осіб, визначеного в розрахунку податкових зобов'язань від 08.02.2013 року №9086951105 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік, у розмірі 236,97 грн. сплачено до бюджету у повному обсязі, що підтверджується випискою з розрахункового рахунку, платіжним дорученням та інформацією про підтвердження податковим органом перерахування сум зобов'язань по вказаним податкам до бюджету (а.с. 92, 127-129).
Враховуючи викладене, оскільки у відповідача відсутній податковий борг по податку на додану вартість та по податку на доходи фізичних осіб за відповідний період, колегія суддів вважає, що вимоги податкового органу про стягнення з платника вказаних сум є безпідставними та не ґрунтуються на Законі.
Оскільки висновки суду першої інстанції першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, колегія суддів вважає, що постанова суду відповідно до ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - задовольнити.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 5 червня 2013 року - скасувати.
Ухвалити у справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: О.О. Димерлій
ОСОБА_1