25 листопада 2015 року Справа № 876/9141/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.
за участі секретаря судового засідання: Малетич М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року в адміністративній справі за позовом приватного науково-виробничого підприємства «Яр-Степ» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
У серпні 2014 року позивач ПНВП «Яр-Степ» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області (на даний час ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0001822204/7592 від 22.05.2014 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 35628 грн., в тому числі 35627 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.09.2014 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача № 0001822204/7592 від 22.05.2014 року.
З цією постановою суду не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що постанова суду першої інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПНВП «Яр-Степ» з питань своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів під час фінансово-господарських відносин з ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Крафт ЛВ», ПП «Воллі», за результатами якої складено акт від 08.05.2014 р. № 1053/22-04/31729546. Зазначає апелянт, що позивачем неправомірно відображено у податковому обліку господарські операції по взаємовідносинах з контрагентами ТзОВ «Промтехметал» та ТзОВ «Крафт ЛВ» щодо поставки ТМЦ, оскільки в зазначених підприємств на момент здійснення операцій не було належних адміністративно-господарських можливостей здійснювати господарську діяльність. Розглядувані господарські операції не носять реального характеру і фактично не відбувались, а тому відображені витрати не можуть бути використані для податкового кредиту. Також звертає увагу апелянт, що Сихівським районним судом м. Львова 07.07.2014 р. винесено вирок, яким визнано винним ОСОБА_1 (директора ТзОВ «Промтехметал») у вчинені злочинів передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.205, ч.3 ст.27, ч.4 ст.358 КК України, а також встановлено факт фіктивного підприємництва ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Крафт ЛВ», ПП «Воллі».
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 11.09.2014 р. та винести нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач по справі подав заперечення на апеляційну скаргу, у якому просить постанову суду першої інстанції від 11.09.2014 р. залишити без змін.
У період апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції отримано письмові заяви (клопотання) позивача ПНВП «Яр-Степ» та відповідача ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області про закриття провадження в справі у частині оспореного податкового повідомлення-рішення № 0001822204/7592 від 22.05.2014 р. щодо податку на прибуток підприємств, в частині 33070 грн. основного платежу, відносно яких сторонами досягнено примирення шляхом податкового компромісу, згідно пункту 7 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України та пункту 11-2 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України.
Заяви обгрунтувуються тим, що 27.03.2015 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області прийнято рішення № 4479/10/13-03-22-04/133 про погодження застосування процедури податкового компромісу по розглядуваній адміністративній справі, щодо сплати податкового зобов'язання з ПНП по податковому повідомленні-рішенні № 0001822204/7592 від 22.05.2014 р. на суму 33070 грн..
Просять заявники закрити провадження у справі в частині вимог щодо яких досягнуто податковий компроміс.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, а також підстави і доводи заявлених клопотань про закриття провадження у частині вимог у зв'язку із досягненням сторонами податкового компромісу, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а заяви (клопотання) про закриття провадження у справі у зв'язку із досягненням сторонами примирення слід задоволити.
Так, судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що відповідачем ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області в період з 23.04.2014 року по 29.04.2014 року було проведено позапланову виїзну перевірку позивача ПНВП «Яр-Степ» з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів під час взаємовідносин із ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Крафт ЛВ», ПП «Воллі», іншими суб'єктами господарювання з ознаками фіктивності за період з 01.01.2011 р. по 01.12.2011 р..
За наслідками перевірки складено Акт № 1053/22-04/31729546 від 08.05.2014 р., у висновках якого зазначено, що Підприємством протягом перевіреного періоду порушено пп.5.1, пп.5.2.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.3 ст.44, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, внаслідок чого завищено валові витрати та витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування з придбання ТМЦ у ТзОВ «Промтехметал» та ТзОВ «Крафт ЛВ» на загальну суму 154008,45 грн., в тому числі: за 1 квартал 2011 р. в сумі 10227,90 грн. і за 2 квартал 2011 р. в сумі 143780,60 грн., що призвело до заниження податку на прибуток 35627 грн., в тому числі за 1 квартал 2011 р. в сумі 2557 грн. і за 2 квартал 2011 р. в сумі 33070 грн. (а.с. 10-39 Т.1).
На підставі вказаного вище Акта перевірки від 08.05.2014 року відповідачем винесено відносно позивача податкове повідомлення-рішення № 0001822204/7592 від 22.05.2014 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 35628 грн. (в тому числі 35627 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій) (а.с. 9 Т.1).
Суд апеляційної інстанції не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо безпідставності тверджень ДПІ про безтоварний і нереальний характер розглядуваних господарських операцій між позивачем та контрагентами ТзОВ «Промтехметал» і ТзОВ «Крафт ЛВ» та щодо неправомірності винесеного у зв'язку із цим податкового повідомлення-рішення від 22.05.2014 року, з врахуванням наступного.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції на час розглядуваних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 цього Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу), згідно п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 вказаного вище Закону, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Крім цього, відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.
Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 цього ж Кодексу, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Пунктом 138.2 ст.138 ПК України, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно п.138.4 ст.138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
У відповідності до ч.1 ст.9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Із матеріалів адміністративної справи та доводів відповідача видно, що висновки про завищення позивачем валових витрат та заниження у зв'язку із цим податку на прибуток, які підлягають сплаті до бюджету, стосуються господарських операцій позивача із ТзОВ «Промтехметал» та ТзОВ «Крафт ЛВ» щодо поставки ТМЦ, а саме сільськогосподарської техніки, запасних частин для ремонту сільськогосподарської техніки. На думку податкового органу такі договори мали безтоварний і нереальний характер, не спричинили фактичного настання правових наслідків.
Суд апеляційної інстанції вважає об'єктивними вказані висновки ДПІ.
Так, умовою виникнення у платника права на зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних, визначальною умовою реалізації права платника на податковий кредит та формування валових витрат є реальність здійснення операцій в рамках провадження господарської діяльності платника. В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання. У разі встановлення відсутності факту господарської операції навіть формально належні документи не можуть слугувати підставою для формування податкового кредиту, сум бюджетного відшкодування або витрат для цілей податку на прибуток.
Аналіз наведених вище правових норм свідчить, що господарські операції для даних податкового обліку мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Однак, у розглядуваній адміністративній справі відсутні належні докази фактичного придбання позивачем ТМЦ у контрагентів ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Крафт ЛВ» та подальшого їх використання позивачем в межах власної господарської діяльності.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що вироком Сихівського районного суду м. Львова від 07.07.2014 року у справі № 464/6266/14-к встановлено вину директора ТзОВ «Промтехметал» - ОСОБА_1 у здійсненні фіктивного підприємництва впродовж квітня-вересня 2011 року від імені ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Крафт ЛВ», ПП «Воллі» з метою надання незаконних послуг суб'єктам господарювання (а.с. 152-154 Т.1).
З врахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що господарські операції ПНВП «Яр-Степ» із ТзОВ «Промтехметал» та ТзОВ «Крафт ЛВ» щодо поставки сільськогосподарської техніки, запасних частин для ремонту сільськогосподарської техніки фактично не відбувались і такі договори носять нереальний характер. Тому позивачем неправомірно сформовані витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування з придбання ТМЦ у ТзОВ «Промтехметал» та ТзОВ «Крафт ЛВ».
Таким чином, правомірним є оскаржене податкове повідомлення-рішення відповідача № 0001822204/7592 від 22.05.2014 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 35628 грн..
З врахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи зроблено висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанову суду першої інстанції слід скасувати і прийняти нову постанову по суті позовних вимог.
Одночасно, суд апеляційної інстанції враховує той факт, що між позивачем і відповідачем досягнуто примирення у виді податкового компромісу щодо вказаного ППР, а саме в частині 33070 грн., відносно розглядуваних господарських взаємовідносин між позивачем і ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Крафт ЛВ» щодо поставки ТМЦ.
Суд апеляційної інстанції враховує наявність заяв (клопотань) сторін про закриття провадження в розглядуваній адміністративній справі у частині вимог щодо яких досягнено примирення шляхом податкового компромісу, згідно пункту 7 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України та пункту 11-2 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України.
З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.
Сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується. Сума погашеного податкового зобов'язання з податку на прибуток та/або податку на додану вартість в розмірі 95 відсотків внаслідок застосування податкового компромісу не враховується для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.
Процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.
Податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом. Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.
Податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до статті 102 цього Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.
Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області прийнято рішення № 4479/10/13-03-22-04/133 від 27.03.2015 року, за результатами розгляду заяви ПНВП «Яр-Степ» від 19.03.2015 року № б/н, яким погоджено застосування податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню № 0001822204/7592 від 22.05.2014 р. в частині 33070 грн. щодо податку на прибуток підприємств.
Не підлягає під процедуру податкового компромісу податкове повідомлення-рішення № 0001822204/7592 від 22.05.2014 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем ПНП у розмірі 2558 грн. (в тому числі 2557 грн. за основним платежем і 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).
Відповідно до пункту 11-2 розділу УІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України, підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Статтею 194 КАС України передбачено, що сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду. У разі примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статті 113 цього Кодексу.
Згідно ст. 113 КАС України, сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову. У разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, у якій фіксуються умови примирення. Умови примирення не повинні суперечити закону або порушувати чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Таким чином, з врахуванням наведених вище норм законодавства та встановлених фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що сторонами по справі частково досягнуто примирення у формі податкового компромісу, умови примирення не суперечать вимогам законодавства, не порушують прав, свобод та інтересів інших осіб.
Тому, заяви сторін про застосування наслідків податкового компромісу в частині позовних вимог слід задоволити і провадження у адміністративній справі в цій частині закрити.
В решта частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування оскарженого ППР від 22.05.2014 року слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 202, 203, 205, 207, 254 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - задоволити частково.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року в адміністративній справі за позовом приватного науково-виробничого підприємства «Яр-Степ» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати.
Заяви Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області та приватного науково-виробничого підприємства «Яр-Степ» про закриття провадження у справі в зв'язку із досягненням примирення і застосування податкового компромісу - задоволити.
Закрити провадження в адміністративній справі за позовом приватного науково-виробничого підприємства «Яр-Степ» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - щодо позовних вимог відносно податкового повідомлення-рішення № 000182204/7592 від 22.05.2014 року в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 33070 грн. основного платежу.
Відмовити у задоволенні решти позовних вимог приватного науково-виробничого підприємства «Яр-Степ» - в частині щодо податкового повідомлення-рішення № 000182204/7592 від 22.05.2014 року про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 2557 грн. основного платежу та 1 грн. штрафної (фінансової) санкції.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
На постанову протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: В.В. Гуляк
Судді: Р.Й. Коваль
ОСОБА_2
Повний текст постанови виготовлено та підписано 30.11.2015 року.